Decision № 136252097, 05.05.2026, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року Справа № 480/10726/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10726/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 завдані державі збитки на користь Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 21861,95 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що під час проходження військової служби солдату ОСОБА_1 було видано під особистий підпис в тимчасове користування військове майно, а саме: 1) по речовій службі: мішок спальний - 1шт.; килим польовий ізоляційний - 1шт.; ремінь розвантажувальний - 1шт.; шолом балістичний ЗА класу захисту - 1шт.; бронежилет 4клас захисту Польща - 1к-т.; сумка підсумок адміністративний - 1шт.; сумка підсумок універсальний - 1 шт.; 2) по службі радіаційного хімічного біологічного захисту: плащ захисний ОП-1М - 1шт.; панчохи захисні - 1 пар.; протигаз ПМГ - 1шт.; рукавиці захисні (РЕТRAL) - 1 пар.; чохол для панчох - 1шт. В подальшому, у відповідності до підпункту "в" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232- XII (у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі), наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №67- РС від 07 серпня 2024 року солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас". При цьому на момент звільнення з військової служби солдат ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 не повернувся, військове майно, яке видане йому в тимчасове користування не здав. Таким чином, останній, привласнив видане йому у тимчасове користування військове майно на загальну суму - 21861,95 грн. чим наніс збитки державі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

Дану ухвалу суду було направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , однак повернута з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 19).

Також дану ухвалу суду було направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: АДРЕСА_2 , однак повернута з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 129).

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2022 № 383 позивача за призовом під час мобілізації, з 14.10.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види грошового забезпечення (а.с. 26).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №282 від 17.09.2023 року солдат ОСОБА_1 з 18 вересня 2023 року по 28 вересня 2023 року убув у частину щорічної основної відпустки за 2023 рік на 10 діб (а.с. 28).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №295 від 29.09.2023 року солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 29 вересня 2023 року не повернувся з щорічної основної відпустки (а.с. 29).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №78-РС від 08.10.2023 року солдат ОСОБА_1 увільнений від займаної посади та зарахований в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 08 жовтня 2023 року (а.с. 30).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №304 від 08.10.2023 року солдат ОСОБА_1 з 29 вересня 2023 року знятий з усіх видів забезпечення та з 08 жовтня 2023 зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 31).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №793 від 27.10.2023 року "Про результати проведення службового розслідування" службовим розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 діючи умисно та протиправно, з метою ухилення від військової служби не повернувся до місця служби 29 вересня 2023 року (а.с. 32-33).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №1-РС від 03 січня 2024 року солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу. Підстава витяг з ЄРДР від 01.12.2023 за №62023100140000600 (а.с. 34).

05.08.2024 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 , через засоби СЕДО, надійшов вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді 1 року обмеження волі (а.с. 36-43).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.08.2024 № 67-РС, солдата ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , колишнього стрільця відділення охорони 1124 взводу охорони військової частини НОМЕР_2 , якому військову службу призупинено 01 грудня 2023 року, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "в" (у зв`язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді обмеження волі) з 19 липня 2024 року (а.с. 44).

На момент звільнення з військової служби, згідно:

- довідки-розрахунку озброєння та засобів РХБ від 09.09.2024 року за позивачем залишилася заборгованість у розмірі 432,26 грн (а.с. 55);

- довідки-розрахунку щодо визначення залишкової вартості речового майна від 01.09.2024 року № 118 за утримане втрачене речове майно військовослужбовця за позивачем залишилася заборгованість у розмірі 21 429,69 грн (а.с. 56).

Обставини видачі позивачу речового майна та інвентарю підтверджуються карткою обліку матеріальних засобів особистого користування № 896 та відомістю видачі матеріальних засобів РХБ захисту № 56 (а.с. 46-48).

Керуючись ст. 2, 3, 6, 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду. завдану державі", наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 № 649 колишнього військовослужбовця стрільця відділення охорони НОМЕР_3 взводу охорони військової частини НОМЕР_2 (військової частини НОМЕР_1 ) солдата ОСОБА_1 визнано винним у нанесенні збитків державі у розмірі 21861,95 грн (а.с. 58-59).

З метою досудового врегулювання спору 10.10.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу відповідача було направлено лист № 36/2964 та запропоновано в добровільному порядку відшкодувати заборгованість, перерахувавши вказані кошти на розрахунковий рахунок Військової частини НОМЕР_1 за вказаними реквізитами (а.с. 60-61).

Зважаючи на те, що відповідач добровільно не сплатив заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1075-XIV (далі Закон №1075-XIV) військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №1075-XIV Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 548-ХІV (далі Статут).

Згідно ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За приписами ст.ст. 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Наказом Міноборони від 29.06.2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція), якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.

Відповідно до п.3 розділу І Інструкції 232, речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: 1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м`якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників). Забезпечення розчинниками для хімічного чищення речового майна здійснюється за окремими нормами Центральним управлінням забезпечення пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України (далі - ЦУЗПММ); папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств; 2) створення та утримання запасів речового майна; 3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами; 4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу; 5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України (далі - Міністерство оборони) на речове забезпечення; 6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби; 7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.

За приписами п.4 розділу І Інструкції 232, Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до абз.1 п. 8 розділу І Інструкції 232, військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією.

Відповідно до п. 4 розділу III Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Пунктом 1 розділу IV Інструкції визначено, що до інвентарного майна належать: теплі та постільні речі, табірні та спеціальні намети, спеціальний одяг та одяг для несення варти, льотно-технічне обмундирування, спеціальний одяг та спорядження для виконання спеціальних завдань, засоби індивідуального захисту, аеромобільне майно, санітарно-господарське майно, спортивний інвентар та музичні інструменти, брезенти, контейнери, спальні мішки та каремати.

Згідно з п. 29 розділу V Інструкції, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.

Згідно із положеннями ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

З матеріалів справи суд вбачає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.08.2024 № 67-РС, позивача, який перебував у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , колишнього стрільця відділення охорони 1124 взводу охорони військової частини НОМЕР_2 , якому військову службу призупинено 01 грудня 2023 року, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "в" (у зв`язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді обмеження волі) з 19 липня 2024 року (а.с. 44).

При цьому загальна сума шкоди, завданої державі позивачем внаслідок невідшкодування вартості виданих військовослужбовцю предметів речового майна особистого користування, строки носіння яких не закінчилися, а також втраченого інвентарного майна становить 21861,95 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком озброєння та засобів РХБ від 09.09.2024 року (а.с. 55) та довідкою-розрахунком щодо визначення залишкової вартості речового майна від 01.09.2024 року № 118 (а.с. 56).

Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу відповідача було направлено лист від 15.10.2024 № 36/2964 та запропоновано в добровільному порядку відшкодувати заборгованість, перерахувавши вказані кошти на розрахунковий рахунок Військової частини НОМЕР_1 за вказаними реквізитами (а.с. 60-61).

При цьому, вжиття Військовою частиною НОМЕР_1 заходів щодо добровільної сплати відповідачем вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, а також втраченого інвентарного майна, не призвели до фактичної сплати відповідачем спірної суми. Відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, у тому числі сплаченого судового збору за подачу вказаного позову, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15).

Отже, оскільки у цій справі задоволено позов суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 3 028,00 грн згідно із платіжною інструкцією від 24.12.2024 №2136 з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) кошти у розмірі 21861,95 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек