Decision № 136246550, 08.04.2026, Korabelnyi District Court of Mykolaiv City

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4300/25

Провадження № 2/488/854/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" через свого представника Горну В.І., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21.11.2024-100000141 від 21.11.2024 року у розмірі 27 090 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 11 160 грн., комісії з надання кредиту 810 грн., комісії за обслуговування 1 620 грн., неустойки 4500 грн., та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 21.11.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 21.11.2024-100000141, який відповідач підписав шляхом накладення цифрового підпису.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн., строком на 155 днів. Дата повернення (виплати) кредиту 24.04.2025 р.

У договорі сторони визначили, що процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 6, 7 Заявки кредитного договору № 21.11.2024-100000141 (кредитної лінії).

Сторони погодили, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту дорівнює 810 грн. 00 коп. Комісія за надання нараховується Кредитором а обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з Графіку платежів (п. 8 Заявки кредитного договору № 21.11.2024-100000141 (кредитної лінії).

Відповідно до п. 17. Заявки кредитного договору № 21.11.2024-100000141 (кредитної лінії) передбачено неустойку: 135 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е474, який останній отримав в смс-повідомленні надісланого товариством на номер телефону відповідача, який вказаний останнім при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до Договору від 21.11.2024 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 9000 грн. строком на 155 днів, ОСОБА_1 , 21.11.2024 року отримав кредитні кошти у розмірі 9000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 27090 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 11 160 грн., комісії з надання кредиту 810 грн., комісії за обслуговування 1 620 грн., неустойки 4500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку умови договору не виконує та не сплачує заборгованість, позивач був змушений звернутися в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.10.2025 року провадження по зазначеній справі було відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Копію ухвали надіслано сторонам. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

11.11.2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Тальчук П.І., подала відзив на позовну заяву. Зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач стверджує, що кредитний договір укладено в електронній формі, однак відповідач із цим не погоджується. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», для укладення електронного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та надати акцепт пропозиції. Зазначила, що електронний договір без підпису сторін не може прирівнюватися до договору, укладеного в письмовій формі, оскільки наявність підпису є обов`язковим реквізитом, що підтверджує волевиявлення сторін. Документи, надані позивачем, є лише сканованими копіями та не містять електронних підписів жодної зі сторін.

Вказала, що позивач не надав доказів надсилання відповідачу одноразового ідентифікатора, підтвердження його отримання, належної ідентифікації особи або використання цього ідентифікатора для укладення договору, а також не довів підписання договору кредитодавцем шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. У зв`язку з відсутністю таких доказів надані позивачем документи не можуть бути визнані належними для підтвердження укладення кредитного договору, а позов не підлягає задоволенню. Наголосила, що паспорт споживчого кредиту, наданий позивачем, виконує лише функцію ознайомчого документа та не фіксує волевиявлення сторін, тому не може вважатися доказом укладення договору. Окрім того, позивач не надав первинних бухгалтерських документів, що підтверджували б нарахування за кредитним договором та факт надання кредиту відповідачу. Вказала, що наданий лист від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» не підтверджує, що кошти були перераховані саме відповідачу, і не доводить приналежність платіжної картки Відповідачу. Крім того, наголосила, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, є внутрішнім документом фінансової установи і не підтверджує факт надання кредиту або користування ним, тому не може вважатися належним доказом існування боргу або його розміру.

Щодо нарахування позивачем комісійної винагороди у сумі 1 620,00 грн. вважала вимогу безпідставною, оскільки отримання кредитором такої винагороди не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим Законом України «Про споживче кредитування». Закон та правила Національного банку України забороняють встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, що виконуються банком на власну користь. Метою кредитодавця є повернення суми кредиту та отримання процентів за користування ним, а для забезпечення виконання зобов`язань позичальником необхідно надавати лише інформацію про строки та суми належних платежів.

Щодо стягнення неустойки у розмірі 4 500,00 грн, зазначила, що відповідно до статті 549 ЦК України, а також пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його завершення позичальник звільняється від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання, а позовна вимога у цьому аспекті є необґрунтованою.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі. Належних доказів укладення договору, факту надання кредиту та нарахування заборгованості не надано. Позовні вимоги не відповідають принципам добросовісності та справедливості, а тому вважає що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

18.11.2025 року представник позивача - Ларіонов К.О. через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив. Заперечив проти зазначеного у відзиві, вважає пояснення необґрунтованими. Зазначив, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. Щодо форми договору, зазначив, що електронний кредитний договір укладається через пропозицію (оферту) однієї сторони та її прийняття (акцепт) другою, і вважається укладеним з моменту отримання відповіді про прийняття пропозиції. Наголосив, що Договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідно до закону, прирівнюється до письмового, а кожний примірник із підписом є його оригіналом. Зазначив, що електронні документи, пов`язані з договором, можуть подаватися як докази у суді, і такі докази визнаються письмовими відповідно до ЦПК, ГПК та КАС України. У конкретному випадку між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем договір №21.11.2024-100000141 від 21.11.2024 було укладено шляхом ознайомлення відповідача з офертою, подання ним заявки та надсилання відповіді про акцепт. Таким чином, цей кредитний договір укладено в електронній формі і законодавчо прирівнюється до письмового.

Щодо підписання договору та ідентифікації, зазначив наступне. Кредитний договір між позивачем (Кредитодавцем) та відповідачем було укладено в електронній формі 21.11.2024. Позивач підписав документи електронним підписом, а відповідач за допомогою одноразового ідентифікатора (смс-код, надісланий на фінансовий номер 0938462908), який є засобом електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач не заперечував належність номера телефону або те, що на момент підписання він мав доступ до цього засобу зв`язку. Вказак, що одноразовий ідентифікатор є алфавітно-цифровою послідовністю, що додається до електронного повідомлення і підтверджує прийняття пропозиції (оферти) укласти кредитний договір. Відповідно до чинного законодавства, момент використання одноразового ідентифікатора відповідає моменту підписання договору. Наголосив, що позивач надав лог-файл із хронологією дій учасників при укладенні договору через інформаційно-комунікаційну систему (веб-сайт sgroshi.com.ua). Без реєстрації, входу на сайт та отримання смс-коду договору укладено б не було.Відповідач підтвердив розуміння умов кредитного договору як під час підписання оферти, так і при акцепті, погодившись на всі істотні умови. Додатково надано довідку про надсилання одноразових ідентифікаторів на номер телефону відповідача. Отже, електронний кредитний договір укладено належним чином, з дотриманням усіх вимог законодавства, та його юридична сила прирівнюється до письмового договору.

Щодо видачі коштів відповідачу, представник позивача наголосив, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 21.11.2024, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та належним доказом перерахування коштів. Позивач перерахував суму на картковий рахунок відповідача, зазначений ним у кредитному договорі, за допомогою інтернет-еквайрингу, що підтверджується відповідною квитанцією. Відповідно до нормативних актів НБУ, кредитодавець не має права зберігати повний номер платіжного засобу клієнта; повний номер карти зазначав сам відповідач при оформленні заявки. Іншої інформації про рахунок у позивача немає, оскільки вона є банківською таємницею. Відповідач не надав банківські виписки для спростування фактів перерахування. Таким чином, кредитна операція відбулася належним чином, і позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі. Доводи відповідача про відсутність доказів перерахування є безпідставними.

Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує законність розміру процентної ставки, передбаченої кредитним договором. Водночас представник позиваач зауважив, що законом України «Про споживче кредитування» встановлено, що денна процентна ставка не може перевищувати 1%. Прикінцеві положення Закону №3498-IX від 22.11.2023 тимчасово дозволяли підвищені ставки, проте закон набрав чинності 24.12.2023, тобто на момент укладення кредитного договору 21.11.2024 ставка у 1% була законною.

Відповідач також заперечував правильність розрахунку заборгованості, проте позивачем не надано власного розрахунку та не спростовано надані докази. Комісія за обслуговування кредиту пов`язана з наданням ряду послуг, включаючи організацію інформаційної підтримки, можливість здійснювати онлайн-платежі, відновлення пароля, інформування про дати платежів, консультаційні послуги та інші супутні послуги. Закон не встановлює безоплатності цих послуг, а договір чітко передбачає, що до комісії не включаються послуги, які надаються безоплатно законом. Таким чином, комісія є законною та обґрунтованою. Відповідач своїм підписом підтвердив ознайомлення з умовами договору та зобов`язався їх виконувати, а будь-яких претензій щодо невиконання позивачем обов`язків з надання коштів протягом дії договору не заявляв. Отже, денна процентна ставка, розрахунок заборгованості та комісія за обслуговування кредиту відповідають чинному законодавству, а надані докази вважає є належними та допустимими.

Щодо стягнення з відповідача суми неустойки, представник позивача зазначив наступне.Відповідно до частини 3 статті 1054 Цивільного кодексу України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Загальні положення ЦК України щодо відповідальності боржника та сплати неустойки (ст. 549, 1050, 625 ЦК України) застосовуються до всіх боржників, проте Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання прав та обов`язків сторін у сфері споживчого кредитування.

Законом України №?3498-IX від 22.11.2023 внесено зміни до цього Закону, відповідно до яких кредити, укладені після 24.01.2024 року, підлягають нарахуванню неустойки, штрафу та інших передбачених договором платежів у разі прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір із відповідачем був укладений 21.11.2024 року, тобто після набрання чинності зазначених змін, та є споживчим, оскільки кошти отримані для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою чи професійною діяльністю.

З урахуванням принципу lex specialis derogat generali, норми Закону «Про споживче кредитування» як спеціальні щодо ЦК України мають перевагу, а отже вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

02.01.2026 року представник відповідача адвокат Тальчук П.І. через підсистему «Електронний суд» направила додаткові пояснення у справі, у яких зазначила наступне. Позивач пред`явив вимогу про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором №21.11.2024-100000141 від 21.11.2024, проте матеріали справи не містять доказів підписання спірного кредитного договору, а також відсутні будь-які підтвердження перерахування коштів відповідачу за зазначеним договором. Належними доказами наявності заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, зокрема виписки з особового рахунку клієнта та інші бухгалтерські документи.

Вимоги позивача щодо стягнення комісійної винагороди за видачу та обслуговування кредиту у розмірі 810,00 грн. та 1 620,00 грн. є нікчемними та задоволенню не підлягають. Аналогічно, позовна вимога про стягнення неустойки за кредитним договором є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки нараховані штрафи та пеня, а також інші платежі за прострочення виконання договору, мають бути списані кредитодавцем. Крім того, вказала, що вимога позивача про нарахування та сплату процентів є явно завищеною і непропорційною, оскільки заявлена сума у 11 160,00 грн. значно перевищує розмір тіла кредиту (9 000,00 грн.) та створює дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду позичальнику.

Враховуючи відсутність належних і допустимих доказів щодо перерахування коштів та обґрунтованості заявлених сум, зазначила, що позивачем не доведено підстав для стягнення заборгованості. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.11.2024 року відповідач ознайомився з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферту) (кредитної лінії) та підписав Заявку кредитного договору № 21.11.2024-100000141, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору № 21.11.2024-100000141, додаток до кредитного договору № 21.11.2024-100000141.

Відповідно до умов Договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати відповідачу, ОСОБА_1 , кредит в сумі 9000,00 грн, строком на 155 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 24.04.2025 року, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-1123.

Заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився 21.11.2024 року за цим посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію"

У договорі сторони також узгодили між собою, що процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 6, 7 Заявки кредитного договору № 21.11.2024-100000141 (кредитної лінії).

Відповідно до п. 12 Заявки кредитного договору № 21.11.2024-100000141 (кредитної лінії) денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,97% (денна процентна ставка) = (13590/9000)/ 155 х 100%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить за кредитом становить 3209,43% (п. 16 Заявки кредитного договору № 21.11.2024-100000141 (кредитної лінії).

Сторони погодили, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту дорівнює 810 грн. 00 коп. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів (п.8 Заявки кредитного договору № 21.11.2024-100000141 (кредитної лінії).

Відповідно до п. 15. Заявки кредитного договору № 21.11.2024-100000141 (кредитної лінії) передбачено неустойку: 135 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 22 Заявки Кредитного договору № 21.11.2024-100000141 позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування", примірник цього договору.

Відповідачем, ОСОБА_1 , 21.11.2024 року електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 9000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Позичальником, ОСОБА_1 , під час укладення кредитного договору № 21.11.2024-100000141, пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації Позичальника з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Варто зазначити, що пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) (кредитної лінії) № 21.11.2024-100000141, Заявка кредитного договору № 21.11.2024-100000141, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору № 21.11.2024-100000141, додаток до кредитного договору № 21.11.2024-100000141 підписано відповідачем ОСОБА_1 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е474, який отримав в смс-повідомленні надісланого товариством на номер телефону відповідача, який вказаний останнім при його ідентифікації на сайті.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно з ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. З Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є повідомлення з кодом Е474 на номер телефону відповідача НОМЕР_1 . А отже, відповідач прийняв пропозицію позивача на укладення кредитного договору та погодився з умовами, які викладені у ньому. Відомостей про дострокове розірвання кредитного договору матеріали справи не містять.

Виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем та надання йому кредитних коштів в сумі 9000,00 грн підтверджується наданою позивачем довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26.09.2025 року, з якої встановлено, що між підприємствами укладено договір на переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.11.2024 03:15:25 на суму 9000,00 (дев`ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 572273021, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 21.11.2024-100000141.

Оскільки відповідач, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 27 090,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту 9000,00 грн., по процентам 11 160,00 грн., комісії з надання кредиту 810,00 грн., комісії за обслуговування -1 620,00 грн., неустойки - 4500,00 грн.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст. ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із наданих представником позивача та досліджених судом документів встановлено, що відповідач користувався наданими кредитодавцем кредитними коштами та порушив умови вказаного договору і має заборгованість.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 , суми боргу за тілом кредиту в розмірі 9000,00 грн., процентів у розмірі 11 160,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості у виді 810 грн.- комісії за надання, 1620 грн. - комісії за обслуговування, 4500 грн. - суми неустойки, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно пунктів 8,9 Заявки кредитного договору, з Позичальника стягуються: комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 9 % та становить 810 грн. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми Кредиту та дорівнює 810 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 810 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту, має надаватися клієнту банку безоплатно.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування у сумі 1620 грн.

Крім того, не надано жодного обґрунтування щодо частини суми, що стосується комісії за обслуговування кредиту, тому вимога стягнути з відповідача комісію у розмірі 810 грн. також є необґрунтованою.

Орім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 4500 грн. слід відмовити.

Враховуючи зазначене, позов про стягнення заборгованості за кредитним Договором № 21.11.2024-100000141 від 21.11.2024 року з відповідача підлягає частковому задоволенню в частині вимог стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9000,00 грн., по процентам в розмірі 11 160,00 грн., що сукупно становить 20 160,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач просив стягнути з 27 090 грн., але суд дійшов висновку про часткове задоволення, а саме в розмірі 20 160 грн., відповідно з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача (2422,40*20160/27090) 1 802,71 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 21.11.2024-100000141 від 21.11.2024 року у загальному розмірі 20 160 грн. з яких: 9000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 11 160,00 грн. - заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 802,71 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 05 травня 2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська