Decision № 136226571, 29.04.2026, Poltava District Court of Poltava Oblast

Справа № 545/183/26

Провадження № 2/545/917/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Коверді М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 13.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4468154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 27.03.2024 року. Зазначає, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору. Відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Зазначає, що відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4468154 від 13.03.2024 року загальною сумою 139997,56 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 19999,96 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 119997,60 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за Договором № 4468154 від 13.03.2024 року загальною сумою 139997,56 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 02.02.2026 відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 156).

Відповідач у судові засідання 27.02.2026 року, 26.03.2026 року, 29.04.2026 року не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.146-зворот, 160-зворот, 164). Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано.

За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.1ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 29.04.2026 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір №4468154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.21-31).

Відповідно до п.9.3 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України.

Встановлено, що договір №4468154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2024 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 99056.

Відповідно до п.1.2 договору, на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обв`язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн.

Згідно з п.1.3 договору, строк кредиту 360 днів. Строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта.

Відповідно до п.1.4 договору, тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується та умовах визначених п.п.1.4.2 договору.

Згідно з п.2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 27.03.2024 року до договору №4468154 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2024 року, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 22385 (а.с. 36-37).

Відповідно до умов додаткового договору, сума кредиту, яка надається згідно з додатковим договором складає 10000 грн, сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 договору. За користування кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 договору.

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» за вих. №20250409-42 від 09.04.2025 року, 13.03.2024 року перераховано кошти на платіжну картку позичальника НОМЕР_2 в сумі 10000 грн. (а.с.50).

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-0904 від 09.04.2025 року, 27.03.2024 року перераховано кошти на платіжну картку позичальника НОМЕР_3 в сумі 10000 грн. (а.с.49).

Крім того, як вбачається з повідомлення АТ КБ «Приватбанк» за вих.№ 20.1.0.0.0/7-260210/72647 від 13.02.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку було зарахування коштів на суму 10000 грн за період 13.03.2024-18.03.2024 р. та на суму 10000 грн за період 27.03.2024-01.04.2024 р. (а.с. 155).

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 4468154 від 13.03.2024 року у період з 13.03.2024 року по 08.03.2025 року включно ТОВ «Лінеура України» відповідачу було нараховано проценти за користування грошовими коштами в розмірі 172 246,69 грн. Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем зараховано в суму заборгованості процентами 52249,09 грн. Тому позивач прохає стягнути заборгованість за тілом кредиту 19999,96 грн та процентами в розмірі 119997,60 грн (а.с.43-48).

31.03.2025 між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладений договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції»,згідно якого до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4468154 від 13.03.2024 року (а.с.100-104).

Згідно реєстру боржників від 31.03.2025 року до договору відступлення права вимоги № 4468154 від 13.03.2024 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4468154 від 13.03.2024 року, у розмірі 149 997,56 грн., з яких: 19999,96 грн. заборгованість за кредитом за основною сумою боргу; 119 997,60 грн - заборгованість по відсотках; 10000 грн. - заборгованість за пенею. (а.с.69-зворот).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п.9.7.1 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронними договорами, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Щодо нарахованих відсотків за користування коштами за договором № 4468154 від 13.03.2024 року .

Відповідно до п.1.4 договору, тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується та умовах визначених п.п.1.4.2 договору.

Згідно з п.1.3 договору, строк кредиту 360 днів.

Тобто строк дії кредитного договору до 07.03.2025 року, що також підтверджується Додатком №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4468154 від 13.03.2024 року в редакції Додаткової угоди №4468154-Т1 від 27.03.2024 року (а.с. 38).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за договором № 4468154 від 13.03.2024 року, в період з 13.03.2024 року по 11.04.2024 року включно здійснювалося нарахування процентів за ставкою 1,5% в день; в період з 12.05.2024 року по 08.03.2025 року за ставкою 2,5% в день.

Разом із тим, суд вважає, що наведений розрахунок відсотків не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-ІХ набрав чинності 24.12.2023.

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділ І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість нарахованих позивачем відсотків в сумі 119 997,60 грн за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4468154 від 13.03.2024 року.

Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24.12.2023 по 22.04.2024) - 2,5 %, протягом наступних 120 днів (з 23.04.2024 по 20.08.2024) - 1,5 %.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4468154 від 13.03.2024 року вбачається, що в період з 13.03.2024 року по 27.03.2024 року включно відсотки нараховані за ставкою 1,5 %, що становить 2250 грн. (10 000 грн х 1,5 %: 100% х 15 днів = 2250 грн), за період з 28.03.2024 року по 11.04.2024 року включно відсотки нараховані за ставкою 1,5 % на збільшену суму кредиту згідно додаткового договору, що становить 4500 грн. (20 000 грн. х 1,5 % : 100% х 15 днів = 4500 грн.), за період з 12.04.2024 року по 22.04.2024 року включно відсотки нараховані за ставкою 2,5 %, що становить 5500 грн. (20 000 грн. х 2,5 % : 100% х 11 дні = 5500 грн.), що відповідає вимогам договору та Закону України «Про споживче кредитування».

Однак, з 23.04.2024 року по 07.03.2025 року, первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» та фактор ТОВ «Українські фінансові операції» нараховували відповідачу відсотки за користування кредитом за процентною ставкою в розмірі 2,5 % в день від суми кредиту, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, за період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року, сума відсотків, що підлягає до стягнення становить 36000 грн. (20000 грн. х 1,5% :100% х 120 днів = 36000 грн.), за період з 21.08.2024 року по 07.03.2025 року, сума відсотків, що підлягає до стягнення становить 39800 грн. (20000 грн. х 1 % :100% х 199 днів = 39800 грн.)

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, і тому позивачем зараховано в суму заборгованості за процентами 52249,09 грн.

Отже, заборгованість за відсотками відповідача за кредитним за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4468154 від 13.03.2024 року становить 35 800,91 грн. (2250 грн. + 4500 грн. + 5500грн.+ 36000грн.+ 39800грн. - 52249,09 грн.= 35 800,91 грн.)

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №4468154 від 13.03.2024 року в розмірі 55800,87 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 19999,96 грн., заборгованість за відсотками 35 800,91 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 01.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. укладено договір №01/08/2024 0-А про надання правової допомоги (а.с.80-81).

Відповідно до акту №4468154 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024 від 01.08.2024 року, сторони узгодили отримання адвокатських послуг адвокатом Дідухом Є.О. в розмірі 10 000 грн. (а.с.51).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що

сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 139997,56 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 55800,87 грн.

Пропорційність задоволених вимог становить 40 % (55800,87 х 100%:139997,56 = 40%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 40 %, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу професійну допомогу підлягають задоволенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4000 грн. (10000 х 40% : 100 % = 4000 грн.) згідно вимог ст.142 ч.2 п.3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір з відповідача стягується пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1064,96 грн. (2662,40 х 40 %:100% = 1064,96 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,280-282,352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (адреса: м.Київ, вул.Глибочицька, буд.40, прим.19, літ. «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4468154 від 13.03.2024 року в розмірі 55800 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот) гривень 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (адреса: м.Київ, вул.Глибочицька, буд.40, прим.19, літ. «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896) сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. Г. Путря