Court ruling № 136223403, 04.05.2026, Boryspil City and District Court of Kyiv Oblast

Справа №359/8694/25

Провадження №2-др/359/40/26

УХВАЛА

8 квітня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Ступарик К.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача Сподара А.В.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія-Бориспіль» про стягнення компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи,

встановив:

1. Сутність процесуального питання, що розглядається судом.

1.1. В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою та посилається на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 3 листопада 2025 року з ТОВ «Телерадіокомпанія «Бориспіль» на користь позивача був стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 24862 гривень 16 копійок, тоді як в пред`явленому позові було заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи. Крім того, ОСОБА_1 витратив грошові кошти в розмірі 9000 гривень 00 копійок на оплату професійної правничої допомоги. В рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 3 листопада 2025 року не було вирішено питання про відшкодування позивачу вказаних судових витрат. Тому ОСОБА_1 просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ «Телерадіокомпанія «Бориспіль» на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 гривень 00 копійок.

1.2. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримує заяву та наполягає на її задоволенні.

1.3. Представник відповідача Сподар А.В. заперечує проти ухвалення додаткового рішення та просить суд відмовити у задоволенні заяви.

2. Обставини, встановлені судом, та норми права, застосовані при розгляді заяви.

2.1. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 3 листопада 2025 року (а.с.45-46, 47-50) з ТОВ «Телерадіокомпанія «Бориспіль» на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 187245 гривень 16 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 24862 гривень 16 копійок. У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки в більшому розмірі відмовлено.

2.2. Процесуальні правовідносини регулюються главою 8 «Судові витрати» розділу І «Загальні положення» та главою 9 «Судові рішення» розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України.

2.3. Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинство є диспозитивність. Цей принцип полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

2.4. Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

2.5. Відповідно до п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати. Розподіл судових витрат зазначається у резолютивній частині рішення.

2.6. Згідно з п.1, п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

3. Мотиви, якими керується суд при розгляді заяви.

а. щодо ухвалення додаткового рішення стосовно позовної вимоги, яка нібито залишилась не розглянутою.

3.1. В липні 2025 року ОСОБА_1 пред`явив до Бориспільського міськрайон-ного суду позов (а.с.1-2), в якому позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 24862 гривень 16 копійок. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 заявив позовну вимогу про стягнення середнього заробітку в конкретному розмірі, а не за весь час затримку розрахунку, у судовому засіданні, що проводилось 8 жовтня 2025 року, головуючий роз`яснив позивачу та його представнику ОСОБА_2 право на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та з метою забезпечення цього права оголосив перерву у розгляді цивільної справи. Однак у наступному судовому засіданні, призначеному на 3 листопада 2025 року, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не подали заяву про збільшення розміру позовних вимог, зокрема про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, а не в конкретному розмірі. Стягнення з ТОВ «Телерадіокомпанія «Бориспіль» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі, що перевищував 24862 гривні 16 копійок, суперечило принципу диспозитивності, передбаченому п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України. Такий висновок суду був викладений в п.4.4 мотивувальної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду від 3 листопада 2025 року (а.с.49).

3.2. Тому ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи, а не в розмірі 24862 гривень 16 копійок, призведе до фактичного перегляду рішення Бориспільського міськ-районного суду від 3 листопада 2025 року та порушення принципу юридичної визначеності, який є одним з основних елементів верховенства права. Адже жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (принцип res judicata «вирішена справа»). ОСОБА_1 має право лише пред`явити новий позов про стягнення з ТОВ «Телерадіокомпанія «Бориспіль» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі, визначеному шляхом віднімання 24862 гривень 16 копійок від розміру середнього заробітку, розрахованому з дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 8 лютого 1995 року, за період часу з дня звільнення позивача з роботи по день проведення розрахунку з ним в повному обсязі. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

3.3. З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Телерадіокомпанія «Бориспіль» на користь позивача серед-нього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи. Тому у задоволенні заяви в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.

б. щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

3.4. В матеріалах цивільної справи міститься акт виконаних робіт від 22 січня 2026 року (а.с.55) та довідка №09 від 22 січня 2026 року (а.с.56), зі змісту яких вбачається, що позивач витратив грошові кошти в розмірі 9000 гривень 00 копійок на оплату професійну правничу допомогу. Однак ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не подали докази на підтвердження вказаних судових витрат до закінчення судових дебатів. У зв`язку з цим суд не міг розглянути питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні судового рішення.

3.5. Крім того, рішення суду було постановлено 3 листопада 2025 року. П`ятиденний строк для подання доказів на підтвердження судових витрат розпочався наступного дня. Перебіг цього процесуального строку закінчився ще 11 листопада 2025 року, тоді як докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 подав лише 30 січня 2026 року. Ця обставина свідчить про те, що позивач пропустив строк, передбачений ч.8 ст.141 ЦПК України, більш ніж на два місяці.

3.6. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Телерадіокомпанія «Бориспіль» на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 гривень 00 копійок. Тому у задоволенні заяви в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити також.

Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, абз.2 ч.6 ст.259, ст.260 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Повний текст ухвали суду складений 13 квітня 2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець