Decision № 136208612, 04.05.2026, Luhansk District Administrative Court

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/540/26

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 23 березня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач, ГУПФУ у Волинській області) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невиплаті позивачці з 01 березня 2026 року поточної пенсії у повному розмірі 11976,20 грн відповідно до частини першої статті 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» унаслідок обмеження розміру поточних платежів на підставі Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821;

- зобов`язати відповідача починаючи з 01 березня 2026 року здійснювати позивачці виплату поточної пенсії після виконання рішення суду у справі № 360/1739/25 із застосуванням частини першої статті 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у повному розмірі без обмеження розміру поточних платежів у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», та виплатити заборгованість, що утворилася за період її неповної виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у зв`язку із втратою годувальника, призначену ГУПФУ у Волинській області на виконання рішення суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25. З відомостей, що наявні у кабінеті пенсіонера, позивачці стало відомо, що 28 лютого 2026 року здійснено перерахунок пенсії у зв`язку із втратою годувальника (підстава перерахунку: індивідуально (масовий), індексація заробітку), визначено розмір пенсії з 01 березня 2026 року у розмірі 11976,20 грн.

Проте позивачкою 20 березня 2026 року отримано пенсію у розмірі 4655,15 грн, тобто у розмірі пенсії за віком, яку позивачка отримувала до лютого 2026 року включно, тобто до її переведення на інший вид пенсії.

З наявної в електронному кабінеті пенсіонера інформації позивачці зрозуміло, що з 01 березня 2026 року виплата призначеної їй на виконання рішення суду у справі № 360/1739/25 пенсії у зв`язку із втратою годувальника здійснюється ГУПФУ у Волинській області відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі Порядок № 821), яким передбачено порядок виплати перерахованих на виконання судових рішень пенсій як за минулий час (нараховані на виконання судового рішення), так і поточних пенсій, а саме різниці між розміром призначеної / перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром.

Проте позивачка з такими діями відповідача не згодна, оскільки установлений Порядком № 821 механізм виплати пенсій, призначених / перерахованих на виконання рішення суду, суперечить положенням Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) та фактично змінює установлений цим Законом порядок виплати призначених пенсій, що є неприпустимим.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою від 27 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; зобов`язано відповідача надати до суду докази, яких не вистачає для розгляду справи.

Від ГУПФУ у Волинській області 06 квітня 2026 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Позивачка перебуває на обліку в органах Пенсійного Фонду України з 06 жовтня 2001 року, отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Облік фінансових зобов`язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах).

Заборгованість, визначена на виконання рішень судів обліковується в електронній пенсійній справі з датою набрання ними законної сили, на підставі цих відомостей у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (РСР ІКІС ПФУ). Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 21-2).

На виконання рішення суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 ГУПФУ в Запорізькій області проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-ІV.

Згідно з Постановою № 821 зазначене рішення включене до переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень.

Пункт 6 Постанови № 821 передбачає, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Сума заборгованості, нарахована на виконання рішення суду від 07 жовтня 2025 по справі № 360/1739/25 щодо ОСОБА_1 , становить 53690,03 грн (минула заборгованість становить 36529,19 грн, а сума поточної заборгованості становить 17160,84 грн).

Виплата заборгованості за минулий період у сумі 36529,19 грн буде здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території».

Виплата поточної заборгованості у сумі 17160,84 грн буде здійснюватися відповідно до Постанови № 821.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в ГУПФУ у Волинській області з 06 жовтня 2001 року як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV та з 13 серпня 2025 року як отримувач пенсії вразі втрати годувальника.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Запорізькій області від 25 серпня 2025 року № 861; зобов`язано ГУПФУ в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 за її заявою від 18 серпня 2025 року № 11933 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-ІV з 13 серпня 2025 року.

На виконання рішення суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 позивачку переведено з 13 серпня 2025 року на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, згідно з інформацією, зазначеною в рішенні ГУПФУ у Волинській області від 26 лютого 2026 року № 909190839838, розмір пенсії позивачки у зв`язку з втратою годувальника з 13 серпня 2025 року склав 11933,80 грн. Обмеження в індексації з 01.03.2023 881,61 грн, обмеження в індексації з 01.03.2024 39,14 грн, обмеження в індексації з 01.03.2025 480,84 грн. Призначена пенсія утриманцю - 10532,21 грн.

Відповідно до рішення від 28 лютого 2026 року № 909190839838 ГУПФУ у Волинській області у зв`язку з індексацією заробітку здійснено перерахунок пенсії позивачки у зв`язку з втратою годувальника з 01 березня 2026 року, після проведеного перерахунку розмір пенсії склав 13377,79 грн. Обмеження в індексації з 01.03.2023 881,61 грн, обмеження в індексації з 01.03.2024 39,14 грн, обмеження в індексації з 01.03.2025 480,84 грн. Призначена пенсія утриманцю 11976,20 грн.

Згідно із даними ІКІС ПФУ: РСР рішення суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 включене до переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень, сума поточної заборгованості за рішенням становить 17160,84 грн.

Позивачка 04 березня 2026 року звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із запитом щодо надання інформації, яким, зокрема просила повідомити, яка сума виплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника визначена на березень 2026 року.

У відповідь на звернення позивачкою отримано лист відповідача від 03.04.2026 № 7565-5614/Р-02/8-0300/26, яким повідомлено, що на виконання рішення від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 (далі - Рішення суду), яке набрало законної сили 17 лютого 2026 року, ГУПФУ в Запорізькій області переведено позивачку з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-ІV з 13 серпня 2025 року. Нарахована сума боргу за минулий період з 13 серпня 2025 року по 16 лютого 2026 року, як зазначено в рішенні суду, становить 36529,19 грн. Суми доплати включені до переліку отримувачів виплат за минулий період. Виплата заборгованості, яка виникла за результатами виконання даного рішення суду, здійснюється в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території осіб» (далі - Порядок № 1165). Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік (пункт 1 Порядку № 1165). Сума боргу, нарахована на виконання рішення суду з 17 лютого 2026 року, становить 17160,84 грн та буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень згідно з Порядком № 821.

Із заяв по суті справи судом з`ясовано, що спірною є правомірність дій відповідача щодо обмеження розміру поточних пенсійних виплат та їх виплата у порядку, визначеному Постановою № 821.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок № 821), який набрав чинності 17.07.2025.

Відповідно до пункту Порядку № 821 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);

перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про виконавче провадження», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно з пунктом 3 Порядку № 821 судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Пункт 4 Порядку № 821 передбачає, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунокв виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

З описаних вище доказів судом установлено, що рішення суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25, на виконання якого позивачку переведено з пенсії за віком на пенсію по втрати годувальника та призначено пенсійну виплату у відповідному розмірі, знаходиться на виконанні у пенсійного органу з врахуванням приписів Постанови № 821.

Поряд із цим норми Порядку № 821 в частині обмеження проведення поточних платежів на виконання судового рішення суперечать статті 55, пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України, статтям 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, частині другій статті 14, частині першій статті 370, частині другій статті 372 КАС України.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 № 9-зп зазначив, що положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зазначені норми Основного Закону України знайшли своє втілення у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 14 КАС України, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд наголошує, що принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91), Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

У рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (другий абзац підпункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).

Водночас, ані Конституцією України, ані законами України, Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями з визначення порядку виплати пенсії, зокрема, призначеної на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

До того ж, Порядком № 821 запроваджено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється, крім іншого, сума пенсії, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України, для виплати якої запроваджено механізм, відмінний від визначеного в частині першій статті 47 Закону № 1058-ІV.

Так, Порядком № 821 передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період.

Аналіз застосованої у Порядку № 821 конструкції дозволяє дійти висновку, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили одержувач пенсійної виплати, після відновлення порушеного права у судовому порядку, не набуває права на негайне і повне отримання належної йому суми пенсії, що фактично нівелює таку конституційну гарантію, як обов`язковість судового рішення.

Суд зазначає, що положення Порядку № 821 по суті визначають додаткові умови для отримання особою поточних пенсійних виплат у належному розмірі та відтерміновують на невизначений час здійснення відповідних виплат особам, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у бік виконання такого судового рішення лише за наявності бюджетної можливості.

Водночас, Європейський суд з прав людини у низці рішень (зокрема, у справі «Шмалько проти України»; у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»; у справі «Кечко проти України») прямо зазначив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Також судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 320/51895/25 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 320/51895/25, яке ще не набрало законної сили, визнано протиправною та нечинною Постанову № 821.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативноправовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону»

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19, від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зауважує, що після набрання рішенням законної сили право особи на призначену пенсію вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб`єктивне право вимоги до держави.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність власних дій у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що обмеживши позивачу поточні пенсійні виплати розміром, який не передбачений Законом № 1058-IV, відповідач діяв всупереч Конституції та законів України, чим допустив порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачці призначеної на виконання рішення Луганського окружний адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 пенсії із застосуванням Постанови № 821;

- зобов`язати відповідача з 01 березня 2026 року здійснювати виплату позивачці пенсії в разі втрати годувальника, призначеної на виконання рішення Луганського окружний адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25, без обмеження розміру поточних платежів із застосуванням Постанови № 821 та виплатити заборгованість, що утворилась за період виплати пенсії в обмеженому розмірі.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають задоволенню з коригуванням обраного позивачкою способу захисту порушених прав.

У пункті 1 частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

Ухвалою про відкриття провадження у справі відстрочено позивачці до ухвалення судового рішення у справі сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн, як за одну вимогу немайнового характеру із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 1064,96 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ у Волинській області.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код за ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо виплати ОСОБА_1 призначеної на виконання рішення Луганського окружний адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25 пенсії із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01 березня 2026 року здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника, призначеної на виконання рішення Луганського окружний адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1739/25, без обмеження розміру поточних платежів із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень» та виплатити заборгованість, що утворилась за період виплати пенсії в обмеженому розмірі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова