Decision № 136202135, 19.03.2026, Oleksandrivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Zaporizhzhia City)

19.03.2026

Справа № 331/2397/25

Провадження № 2/331/348/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.,

при секретарі: Волотко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

25.04. 2025 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, у якому просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що від народження донька ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 , який займається вихованням і утриманням ОСОБА_3 самостійно, в той же час, як мати, ОСОБА_2 , самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, що на думку позивача, є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2025 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2026 р. зобов`язано районну адміністрацію Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок з приводу позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Від його представника адвоката Яковлевої Т.В. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за її відсутності не надала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась. Про дату, час та місце судового засідання відповідачка була повідомлена в установленому законом порядку шляхом надсилання судових повісток на останню відому адресу місця її реєстрації, повідомленням через офіційний веб-портал судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud0808.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідачки.

Представник третьої особи органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району Романенко О.О. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі із врахуванням висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 27 серпня 2020 року. Батьками дитини записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а.с.6)

Сторонами шлюб не укладався, однією сім`єю як чоловік та дружина сторони не проживали.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 14.08.2025 р. №2741д ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації на особливий період з 07.05.2025 по теперішній час.(а.с.50)

Згідно із побутовою характеристикою мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 мешкає за даною адресою більш ніж 30 років, зарекомендував себе з позитивної сторони: уважний, привітний, спокійний, в зловживанні алкоголем не був помічений. ОСОБА_1 не одружений, але має дитину ОСОБА_4 , 2020 р.н. Вихованням дитини ОСОБА_5 займається самостійно, без участі мами. Мати жодного разу не бачили. Батько сам водить дитину на прогулянки, якщо дитина хворіє, сам звертається до лікаря. Дитина доглянута, розмовляє, добре йде на контакт. (а.с.9)

Згідно довідки, підписаної лікарем ОСОБА_6 КНП «Лівобережний центр первинно медико-санітарної допомоги №1» від 18.03.2025 р., ОСОБА_3 , 2020 р.н., розвивається за віком, регулярно проходить профілактичні огляди, щеплена за віком. Батько займається вихованням та доглядом за дитиною самостійно. Матір у обстеженні, лікуванні та оздоровленні дитини участь не приймає. (а.с.9)

Згідно із довідками №01.02-08/163 від 11.04.2025 р. та 01.02-08/251 від 11.09.2025 р. ОСОБА_3 є вихованкою Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №66 комбінованого типу «Карамелька» Запорізької міської ради з 01.04.2025 року по теперішній час. Дошкільну освіту отримує за очною формою зі змішаним режимом навчання. Дитиною опікується бабуся ОСОБА_7 (а.с.10,49)

Практичним психологом закладу дошкільної освіти ОСОБА_8 була надана психологічна характеристика на дитину ОСОБА_3 від 17.04.2025 р. Відповідно до неї, дитина перебуває у стабільному емоційному середовищі, де отримує базову підтримку, турботу та догляд від батька та бабусі. Наявні ознаки втрати емоційного зв`язку з матір`ю, що є наслідком недостатньої участі матері у житті дитини. Емоційно-психологічний стан дівчинки стабілізується за умови продовження проживання у знайомому та підтримуючому середовищі. (а.с.11)

27.02.2026 р. на поштову адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 . Окрім вищевказаного, висновок обгрунтований наступним.

Згідно акту обстеження умов проживання від 29.01.2026 р., складеного представником відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання у квартирі задовільні. Житло умебльоване необхідними меблями та побутовою технікою, всі комунікації підключені. Для дитини є окрема кімната, наявне спальне місце, речі, взуття, засоби особистої гігієни, іграшки, шкільне приладдя. Проведена бесіда із бабою, ОСОБА_7 , яка повідомила, що мати, ОСОБА_2 , бачила дитину коли їй виповнився 1 рік. З того часу, вихованням, забезпеченням займався батько. Наразі батько проходить службу у лавах ЗСУ.

Спеціалістами Відділу служби також було здійснено вихід за адресою проживання матері, ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 . Однак обстежити умови проживання та провести бесіду не вдалось, оскільки двері не відчинили. Залишено запрошення до Відділу служби для надання пояснень по справі та запрошення на засідання Комісії на 18.02.2026 р.

Слід зазначити, що у Відділі служби наявна інформація про те, що мати дитини, ОСОБА_2 , згідно заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 21.11.2019 р. була позбавлена батьківських прав відносно старшої дитини (сина).

За даних обставин, Комісія визнала наявним факт ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , що є підставою, передбаченою ст. 164 Сімейного кодексу України для позбавлення її батьківських прав. Комісія прийняла рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності з ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити, зважаючи на те, що відповідачка байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, не приділяє належної уваги вихованню доньки, не забезпечує належних умов проживання, не цікавиться її життям та взагалі зникла з життя дитини.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що відповідачка ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками по вихованню дитини, тому наявні виключні обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки - позбавлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: М.В. Антоненко