Court ruling № 136195586, 04.05.2026, Bahliskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

№ 207/828/22

№ 6/207/144/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Кам`янське .

Південний районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 ,

В С Т А Н О В И В

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради , про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору , зобов`язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору , стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку , стягнення суми вихідної допомоги відмовлено .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року залишено без змін .

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково . Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору скасовано . Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору задоволено . Визнано незаконним наказ Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради від 28 січня 2022 року № 19-к/тр в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 . Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку скасовано . Справу № 207/828/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції . Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про зобов`язання внесення запису до трудової книжки щодо причини розірвання трудового договору , стягнення суми вихідної допомоги залишено без змін .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 6 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково . Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення , яким стягнуто з Комунального закладу «Ліцей №9» Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 23642273) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 3583 гривні 37 копійок . Стягнуто з Комунального закладу «Ліцей №9» Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 23642273) на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 8136 гривень 88 копійок .

13 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою , у якій просив здійснити судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 , шляхом зобов`язання боржника Комунальний заклад «Ліцей №9» Кам`янської міської ради подати у встановлений судом строк (від 10 до 30 днів) письмовий звіт про виконання постанови Верховного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 ; встановити , що належним виконанням вважається : визначення у наказі № 29-к/тр законної правової підстави припинення трудових відносин , передбаченої ст. 36 КЗпП України ; внесення відповідних змін до його трудової книжки ; подання уточнюючих звітів до Пенсійного фонду України . У разі неподання боржником звіту у встановлений строк або подання неналежного звіту накласти на боржника (або його керівника) штраф у розмірі , визначеному судом (від 60560 гривень до 121120 гривень) ; стягнути половину накладеного штрафу на його користь , як на стягувача за судовим рішенням , оскільки постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 визнано незаконним формулювання причини його звільнення , викладене у наказі №29-к/тр від 28 січня 2022 року . Вказана постанова набрала законної сили з моменту її проголошення та є обов`язковою до виконання на всій території України . З метою виконання судового рішення він звернувся до органів державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження , надавши виконавчий лист , виданий на підставі постанови Верховного Суду . Проте , постановою державного виконавця № 80265493 від 17 лютого 2026 року йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження , у зв`язку з тим , що виконавчий лист не передбачає заходів примусового характеру , оскільки рішення суду не містить вимог майнового характеру . Незважаючи на формальну відмову ДВС , боржник все ж вчинив певні дії , які намагається видати за виконання судового рішення . Станом на 27 лютого 2026 року йому стало відомо , що боржником було видано наказ № 195/к-тр від 29 грудня 2023 року «Про часткове скасування наказу від 28 січня 2022 року № 29-к/тр» , яким боржник взагалі скасував формулювання причини його звільнення , яке було визнано незаконним . Однак , замість визначення нової , законної правової підстави звільнення , передбаченої ст. 36 КЗпП України , боржник залишив наказ про звільнення без жодної правової підстави . Таким чином , боржник не усунув встановлену судом незаконність , а лише змінив її форму . Жодного реального усунення порушення не відбулося . Рішення суду залишається невиконаним . Неможливість переходу на електронну трудову книжку відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» № 1217-ІХ , п`ятирічний перехідний період для оцифрування паперових трудових книжок триває з 10 червня 2021 року до 10 червня 2026 року . Після 10 червня 2026 року основним джерелом даних про трудовий стаж стане Реєстр застрахованих осіб Пенсійного фонду України , а паперова трудова книжка втратить статус основного документа для підтвердження стажу . Через бездіяльність боржника в цьому реєстрі досі міститься запис про його звільнення за ст. 39 КЗпП , який не відповідає дійсності . Пенсійний фонд не може самостійно виправити цей запис , оскільки це є обов`язком страхувальника - боржника . Таким чином , позбавлений можливості сформувати достовірну електронну трудову книжку у встановлений законом строк , що безпосередньо порушує його права та впливає на майбутнє пенсійне забезпечення .

Розділом VII ЦПК України встановлено порядок судового контролю за виконанням судових рішень .

Згідно ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд , який розглянув справу як суд першої інстанції . Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку , встановленому цим розділом .

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах , який передбачає , зокрема , можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду .

У статті 129-1 Конституції України передбачено , що судове рішення є обов`язковим до виконання . Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку . Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд .

Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права .

Таким чином , судовий контроль за виконанням судових рішень в цивільних справах здійснюється за допомогою розгляду та вирішення справ за скаргами на рішення , дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби .

Будь-якого іншого порядку судового контролю ЦПК України не містить , тоді як суд зобов`язаний діяти лише на підставі закону .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд , який розглянув справу як суд першої інстанції , за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах , що виникають із трудових правовідносин .

Згідно ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України стягувач може звернутися до суду із заявою , передбаченою частиною першою цієї статті , в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження . Якщо судове рішення набрало законної сили , то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви , крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження .

Згідно ст. 453-2 ЦПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви , передбаченої частиною п`ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження , а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу . За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення . Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки . Достатнім є строк , який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців . Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника , якщо боржник є юридичною особою . Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції . Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає . Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає . Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення , передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу .

Вказаними нормами передбачено право суду , який ухвалив судове рішення у справі , зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення .

Рішення суду , яке набрало законної сили є обов`язковим та забезпечується , у тому числі , відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» .

Тобто , стягувач має можливість отримати виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження , у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів , визначених Законом України «Про виконавче провадження» .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 9 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 сформувала правовий висновок , що із змісту статті 383 КАС України випливає , що як крайній захід для захисту прав особи позивача , на користь якої ухвалене рішення суду , закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою . Перед тим як подати таку заяву , стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення . Зокрема , наявність рішення суду , яке набрало законної сили , яке зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання . У випадку , коли боржник добровільно не виконує рішення суду , стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» , і тільки після того , як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду , а воно залишається не виконаним , тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України . Велика Палата звернула увагу , що визначені вимоги до заяви , яка подається відповідно до статті 383 КАС України , зокрема , надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження , не є формальними вимогами , а навпаки є важливою інформацією , яка дає можливість суду визначити , чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.

Слід зазначити , що висновки Верховного Суду , викладені в його постановах , можуть застосовуватися в цивільному судочинстві , навіть якщо ці висновки сформульовані при розгляді справ в адміністративному судочинстві .

Згідно ч. 1 ст. ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа , зазначеного у статті 3 цього Закону : 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення ; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді ; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках , передбачених законом ; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави , інших компетентних органів іноземної держави , до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ , іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку , встановленому законом ; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення , розшуку та управління активами , одержаними від корупційних та інших злочинів .

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень , що підлягають негайному виконанню , рішень про встановлення побачення з дитиною) .

Згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями , за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення , виконавець наступного робочого дня після закінчення строку , визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону , перевіряє виконання рішення боржником . Якщо рішення підлягає негайному виконанню , виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження . У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу , в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням , що підлягає негайному виконанню , - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність . Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку , передбаченого частиною другою цієї статті , повторно перевіряє виконання рішення боржником . У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення , якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення , передбачених цим Законом . У разі невиконання боржником рішення , яке не може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження . Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення , про що складає відповідний акт . Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження .

Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено , що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень , неупереджено , ефективно , своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії .

Зі змісту наведених норм вбачається , що відповідач зобов`язаний виконати судове рішення , яке набрало законної сили , в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань .

У рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський Суд з прав людини вказав , що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист , передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , для цілей якої виконання рішення , ухваленого будь-яким судом , має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43) .

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 липня 1989 року визначив , що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду , що набрало законної сили . Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя , а отже , має відповідати вимогам статті 6 Конвенції . Поза сумнівом , вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав . Водночас судовий захист , як і діяльність суду , не може вважатися дієвим , якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням , зазначено в Концепції .

Таким чином , Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції , що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу . Відтак , право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина , а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист .

Рішення суду , яке набуло законної сили - має бути виконане . Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами . Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів , з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення .

Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду , заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю , як зобов`язання відповідача у встановлений судом строк виконати рішення суду .

Перед тим як подати таку заяву , стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення . Зокрема , наявність рішення суду , яке набрало законної сили , зобов`язує відповідача здійснити його виконання . У випадку , коли боржник добровільно не виконує рішення суду , стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» , і тільки після того , як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду , а воно залишається не виконаним , в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 453-1 ЦПК України .

Аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 9 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 .

Крім того , правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати , що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль .

Жодних доказів , які свідчать про використання всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для забезпечення примусового виконання постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 заявником ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано . Не надано доказів про відкриття виконавчого провадження , вчинення виконавчих дій виконавцем .

Згідно повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Овсієнко Ю.О. від 17 лютого 2026 року вбачається , що ОСОБА_1 було повернуто виконавчий лист № 207/828/22 , виданий 3 лютого 2026 року Південним районним судом міста Кам`янського , у зв`язку з тим , що до відповідного відділу надійшов виконавчий документ , який не підлягає примусовому виконанню , оскільки в резолютивній частині постанови не зазначено заходів примусового виконання , що не відповідає вимогам п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» . Керуючись п. 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» , повертається виконавчий документ без прийняття до виконання .

Ухвалою 23 лютого 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії чи бездіяльність державного виконавця по цивільній справі № 207/828/22 повернуто скаржнику без розгляду .

Таким чином , суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати , що за умови не встановлення судового контролю , рішення суду у цій справі залишиться невиконаним , тому заява про встановлення судового контролю підлягає частковому задоволенню .

Згідно ст. 453-2 ЦПК України . Суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження , а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу . За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення . Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки . Достатнім є строк , який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців . Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника , якщо боржник є юридичною особою .

Станом на момент розгляду поданої заяви про встановлення судового контролю , відсутні докази виконання відповідачем постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 .

Таким чином , враховуючи вищевикладені обставини , суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 в частині зобов`язання боржника Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради подати звіт про виконання судового рішення постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 у місячний строк . У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 відмовити , оскільки заявлені вимоги є передчасними .

Керуючись ст. 447 , 453-1 , 453-2 ЦПК України ,

У Х В А Л И В

Заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 , зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення задовольнити частково .

Зобов`язати Комунальний заклад «Ліцей №9» Кам`янської міської ради , відповідно до ч. 3 ст. 453-2 ЦПК України , подати у місячний строк з моменту отримання ухвали суду письмовий звіт про виконання постанови Верховного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 .

У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 відмовити .

Роз`яснити , що звіт повинен бути поданий з додержанням вимог статті 453-3 ЦПК України .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення .

Суддя С.А. Скиба