Decision № 136182763, 18.02.2026, Tarashcha District Court of Kyiv Oblast

Єдиний унікальний номер: 379/2312/25

Провадження № 2/379/204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

18 лютого 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Невгад О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща в залі суду № 3, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 102394526 від 26.08.2021 року в розмірі 18975,00 грн., договором позики № 75122669 від 24.08.2021 у розмірі 35779,19 грн. Загальний розмір заборгованості за вищевказаними договорами становить 54754,19 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102394526 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника згідно умов якого позичальнику надано суму кредиту у розмірі 2600,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом 780.0 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу на підставі якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №102394526 віл 26.08.2021 року. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року в тому числі щодо вказаного кредитного договору №102394526 від 26.01.2021 року. Крім того, 24.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 , було укладено договір № 75122669, відповідно до якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Відповідно до п. 2 договору про надання позики: загальний розмір наданої позики становить 10607,00 грн., що включає в себе кошти, надані позичальнику за основним договором позики, а також додатково надані кошти (у разі наявності) на підставі укладених між сторонами додаткових угод до договору. Надання коштів могло здійснюватися одним або декількома траншами в межах погодженої суми позики, відповідно до умов договору та додаткових угод до нього. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 % яка нараховується за кожен день користування позикою. 27.01.2022 було укладено договір №27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75122669 від 24.08.2021. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75122669. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача утворилася прострочена заборгованість за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника. Станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, її розмір становить 54754,19 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 12947,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 41119,07 грн., яку позивач просить стягнути на його користь.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 справу передано для розгляду судді Невгаду О.В.

Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено судове засідання у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив суд слухати справу за його відсутності, на позові наполягає у повному обсязі, не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач в судові засідання 21.01.2026 та 18.02.2026 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 ЦПКУ країни передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи позицію позивача, наявність матеріалах справи достатніх даних про права та взаємовідносини сторін, суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані матеріали і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102394526 (а.с. 9-13), згідно п. 1.1. якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 2600,00 грн.

Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 15 днів з 26.08.2021 р.

Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 10.09.2021 р.

Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 780.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору R98312, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти, а також платіжне доручення на підставі якого ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок відповідача у розмірі 2600,00 грн.

Вказане також стверджується довідкою про ідентифікацію, з якої вбачається, що 26.08.2021 на номер телефону НОМЕР_1 відповідача ТОВ «Мілоан» надіслало одноразовий ідентифікатор R98312 (а.с. 22).

Перерахування кредитних коштів в сумі 2600,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 підтверджено копією квитанції банку еквайра: АТ КБ «Приват Банк» (а.с.23).

На підтвердження наявності та розміру заборгованості відповідача позивачем та надана копія відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102394526, складена ТОВ «Мілоан» (а.с. 24-25).

17.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 102394526 від 26.08.2021 (а.с. 47-51).

Оплата за відступлення права вимоги підтверджується платіжним дорученням №313550009 від 20.12.2021 (а.с.56).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №17/12/-2021-62 від 17.12.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 102394526 від 26.08.2021 у розмірі 10902,00 грн., з яких: 2600,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8068,00 грн. заборгованість по процентам, 494,00 грн. заборгованість по комісії. (а.с.62).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 року у ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» наявна заборгованість, згідно кредитного договору № 102394526 від 26.08.2021 року на суму 18975,00 грн., яка складається заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 2340,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 8068,00 грн., заборгованість по комісії 494, 00 грн., заборгованості за нарахованими відсотки згідно ст.625 ЦК України в розмірі 8073,00 грн. (а.с.42).

Із зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що 17.12.2021 року почалось нарахування відсотків та 23.02.2022 року (включно) - кінець нарахування. Кількість днів на які нараховувались відсотки становить 69 днів та розмір заборгованості становить 8073,00 грн. (а.с.42).

У подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит №102394526 від 26.08.2021 року (а.с. 79-84).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 102394526 від 26.08.2021 у розмірі 18975,00 грн., з яких: 2340,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 16141,00 грн. заборгованість по процентам, 494,00 грн. заборгованість по комісії (а.с. 100).

Згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідача наявна заборгованість станом на 25.11.2025 року за кредитним договором № 102394526 від 26.08.2021 року в розмірі 18975,00 грн., яка складається із: 2340,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16141,00 грн. - заборгованість за процентами, 494,00 грн. - заборгованість по комісії (а.с. 44).

Також, судом встановлено, що 24.08.2021 між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів " та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75122669 (а.с.26).

Згідно п. 1. договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: загальний розмір наданої позики становить 10607,00 грн., що включає в себе кошти, надані позичальнику за основним договором позики.

Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 % яка нараховується за кожен день користування позикою.

Відповідно до договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до положень договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 1hvAPaHIE3.

Перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 10607,00 грн. на картку позичальника № НОМЕР_3 , дата платежу 24.08.2021, що підтверджується листом ТОВ « ФК «Фінекспрес» (а.с.33).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 75122669 від 24.08.2021 року, станом на 27.01.2022 первісним кредитором нарахована заборгованість на загальну суму 35585,07 грн., яка складається із: 10607,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 24978,07 грн. - заборгованість за процентами. Відповідачем було здійснено часткові оплати за договором позики 75122669 на суму 1540,88 грн. 24.09.2021 та 351,45 грн. 04.10.2021 (а.с. 38- 40 зв.).

27.01.2022 було укладено договір факторингу №27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №75122669 (а.с.63-67).

Оплата за відступлення права вимоги підтверджується платіжним дорученням №32465 від 27.01.2022 (а.с.72).

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №27/01/2022-62 від 27.01.2022 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 75122669 від 24.08.2021 у розмірі 35585,07 грн., з яких: 10607,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 34978,07 грн. (а.с.78).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики №75122669 від 24.08.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (а.с. 79-84).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 року у ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» наявна заборгованість, згідно договору позики № 75122669 від 24.08.2021 року на суму 35585,07 грн., яка складається заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 10607,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 24978,07 грн., заборгованості за нарахованими відсотки згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 169,71 грн., нараховані 3% річних у розмірі 24,41 грн. (а.с.43).

Із зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що 27.01.2022 року почалось нарахування відсотків та 23.02.2022 року (включно) - кінець нарахування. Кількість днів на які нараховувались відсотки становить 28 днів.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №75122669 від 24.08.2021 у розмірі 35779,19 грн., з яких: 10607,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 24978,07 грн. заборгованість по процентам (а.с.101).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст.ст. 1047, 1055 ЦК України встановлено, що договір позики, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний правочин в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Порядок вчинення електронних правочинів на момент виникнення спірних відносин, а саме щодо укладення 26.08.2021 року кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , та укладення 24.08.2021 року договору позики між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 регламентується Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Електронний договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

За положеннями п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що між сторонами правомірно укладені кредитний договори в електронній формі та у відповідності до вимог закону за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб`єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог».

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 ЦК України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов`язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов`язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Судом достовірно встановлено, що фінансова установа свої зобов`язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.

В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за якими є відповідач.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши докази по даній справі щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 102394526 від 26.08.2021, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено з матеріалів справи, сума (загальний розмір кредиту) становить 2600,00 грн.; строк кредитування за договором про споживчий кредит № 102394526 від 26.08.2021 був погоджений сторонами та становив 15 днів з 26.08.2021 року (дата надання позики) по 10.09.2021 рік (дата повернення позики (останній день) (п. 1.4. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, у розділі 1 договору № 102394526, який визначає предмет договору, сторони чітко передбачили строк кредитування 15 днів, починаючи з 26 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року (пункти 1.1, 1.3, 1.4 договору).

У графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору, також зазначено, що кредит видається 26 серпня 2021 року на 15 днів і повинен бути погашений 10 вересня 2021 року. Поверненню у цей строк підлягає 3874,00 грн., з яких: 2600,00 грн. сума кредиту, 780,00 грн. процентів за користування кредитом, 494,00 грн. комісії за надання кредиту.

Згідно квитанції LIQPAY № 1745087937 від 26.08.2021 вбачається, що платник ТОВ «Мілоан», 26.08.2021 о 12:58 здійснило переказ коштів згідно договору 102394526 в сумі 2600,00 грн. на картку отримувача: 516875*03.

Розділ 2 договору № 102394526 передбачає умови виконання, тобто реалізації самого предмета договору, визначеного у розділі 1 договору.

У пункті 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.2.3 договору.

За змістом п.3.4.2 договору позичальник має право здійснювати пролонгацію на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 2.3.1.2. передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, процента за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Із відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 102394526, вбачається, що з 27 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року нарахування відсотків за користування кредитними коштами нараховувались проценти згідно з п.1.5.2 договору в сумі 52,00 грн. щодня.

Також з відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан» вбачається, що строк користування кредитом за кредитним договором № 102394526 булопролонговано на 15 днів 12.09.2021, про що свідчить сплата відповідачем комісій за пролонгацію, частин тіла кредиту та процентів. Всього ОСОБА_1 сплачено тіло кредиту в розмірі 260,00 грн.

Згідно з розрахунком наданого первісним кредитором ТОВ «Мілоан», у відповідача наявна заборгованість станом за кредитним договором №102394526 від 26.08.2021 року в розмірі 10902,00 грн., яка складається із: 2340,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8068,00 грн. - заборгованість за процентами, 494,00 грн. - заборгованість по комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, після спливу строку договору, відповідач не здійснював оплати відсотків, чим фактично не скористався правом пролонгації договору ще на 60 днів.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що товариством, відповідно до п. 2.3 договору, було погоджено пропозицію споживача щодо продовження кредитного договору на 60 днів, тобто докази акцепту цієї пропозиції.

Як встановлено судом ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за договором про споживчий кредит №1023944526 від 26.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , лише на суму заборгованості 10 902,00 грн., з яких: 2340,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8068,00 грн. - заборгованості по прострочених процентах, 494,00 грн. - заборгованість за комісією.

В той же час, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №102394526 від 26.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 18975,00 грн., яка складається заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 2 340,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 8 068,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотки згідно кредитного договору в розмірі 8073,00 грн. за період з 17.12.2021 року по 23.02.2022 року, заборгованість по комісії 494,00 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що передати можливо лише дійсне та наявне право вимоги.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за споживчим кредитом № 102394526 від 26.08.2021 в розмірі 8068,00 грн., в межах строку кредитного договору з 26.08.2021 по 24.11.2021 з урахуванням здійсненої відповідачем пролонгації договору.

Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Також в п. 1.5.1. договору, сторонами погоджено розмір комісії за надання кредиту: 494,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором позики № 75122669 (на умовах повернення позики в кінці позики) від 24.08.2021, суд приходиться до наступного висновку.

Як встановлено з матеріалів справи, сума позики становить 10607,00 грн., строк кредитування за договором позики № 75122669 від 24.08.2021 був погоджений сторонами та становив 30 днів з 24.08.2021 року (дата надання позики) по 23.09.2021 рік (дата повернення позики (останній день). Погоджено денну фіксовану процентну ставку в розмірі 1,99% (п. 2.3. Договору). Умов щодо пролонгації чи авто-пролонгації вказаний договір не містить.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до договору позики №75122669), загальна вартість кредиту складає 16939,38 грн., із них чиста сума кредиту - 10607,00 грн., проценти за користування кредитом - 6332,38 грн. Дата видачу кредиту/дата платежу: 24.08.2021, кінцева дата - 23.09.2021, кількість днів у розрахунковому періоду становить 30 днів.

Отже, розмір відсотків, що були передбачені умовами договору та погоджені сторонами становить 6332,38 грн.

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» за № КД-000083630/ТНПП від 11.11.2025 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», яка діє на підставі ліцензії надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтвердила прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/05 від 23.01.2018 товариство здійснило 24.08.2021 перерахування в сумі 10607,00 грн. отримувачу ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_3 .

Відповідачем здійснено оплати на загальну суму 1892,33 грн. та враховано позивачем, що вбачається із розрахунку.

Пунктом 17 договору передбачено, що у випадку перевищення суми позики розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк, нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою, її частиною, у розмірі 2,70% за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, додаткових договорів щодо продовження строку дії договору позики між сторонами не укладалось. Також, договором не визначені чіткі підстави, з настанням яких, строк дії договору позики вважається продовженим на умовах визначених пунктом 17 договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував підвищені відсотки, які в договорі названі як фіксовані чи відсотки, що сплачуються за понаднормове користування кредитом (2.7%).

Як передбачено ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України.

Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19).

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка підготувала проект договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно пункту 20 Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.

Разом з тим, за умовами укладеного між сторонами договору, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів), тобто до 23 вересня 2021 року, а після закінчення строку кредитування, у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати відсотки, та у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима, нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а саме за період з 24.08.2021 до 23.09.2021 року у розмірі 6332,38 грн. (згідно умов договору та таблиці обчислення вартості кредиту, яка між сторонами погоджена) згідно договору позики № 75122669 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 24.08.2021 року.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що відповідач отримав грошові кошти, однак взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорі позики №75122669 від 24.08.2021 строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 10607,00 грн., суми по відсотках у розмірі 6332,38 грн.

В даному випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного ст. 625 ЦК України, вимоги про що останній заявив лише за 28 днів.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних за договором позики №75122669 від 24.08.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики № 75122669 від 24.08.2021 року належним чином не виконав, оскільки не надав своєчасно первісному кредитору, TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а згодом і ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ «Коллект Центр» грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору. Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Відтак, сума 3% річних за період з 27 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року, що нараховані на суму заборгованості 10 607,00 грн., підлягають до задоволення.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №102394526 від 26.08.2021 року у розмірі 10902,00 грн., з яких: 2340,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8068,00 грн. заборгованість по процентам, 494,00 грн. - заборгованість по комісії та за Договором позики № 75122669 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 24.08.2021 року у розмірі 17 133,12 грн., з яких: 10607,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6332,38 грн. заборгованість по процентам, 3% річних 24,41 грн. та інфляційні збитки 169,71 грн.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1240,31 грн. (28035,12 грн. * 2422,40 грн. / 54754,19 грн.).

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного.

До стягнення представник позивача також заявив 16000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку про надання юридичної допомоги № 554 від 03.11.2025 року до договору № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, підписаною керівниками АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», згідно з якою сторони погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , визначивши загальну ціну 16000 грн., до якої включено: надання усної консультації з вивчення документів 4000 грн. (2 години - вартістю 2000 грн. за 1 год), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000 грн. (4 години вартістю 3000 грн. за 1 год.); витяг з акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28 листопада 2025 року, підписаний АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 16000 грн. та за видами виконаних робіт відповідає заявці про надання юридичної допомоги;

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів позову вбачається, що сама позовна заява підписана директором ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.

Позовна заява до суду надійшла через підсистему «Електронний суд» з матеріалів цього позову, вбачається, що його відправником та підписувачем є також ТОВ «Коллект Центр».

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною і не є складною, не потребує особливих затрат часу на вивчення документів, які фактично є типовими, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об`єднання, не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів.

Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що адвокат підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву) здійснив аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій. Разом з тим суд, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Тому, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 512, 526, 527, 610, 628, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у розмірі 28035(двадцять вісім тисяч тридцять п`ять) гривень 12 копійок, яка складається з заборгованості:

- за договором про споживчий кредит №102394526 від 26.08.2021 року у розмірі 10902,00 гривні, з яких: 2340,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 8068,00 гривень заборгованість по процентам, 494,00 гривні заборгованість по комісії;

- за договором позики № 75122669 від 24.08.2021 року (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у розмірі 17 133,12 гривні, з яких: 10607,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 6332,38 гривні заборгованість по процентам, 3% річних 24,41 гривні та інфляційні збитки 169,71 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1240(одна тисяча двісті сорок) гривень 30 коп. та 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код за ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Невгад