Court ruling № 136182216, 01.05.2026, Bila Tserkva City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 357/21662/25

Провадження № 4-с/357/14/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 у місті Біла Церква Київської області скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Вікторія Юріївна, заінтересована особа (стягувач): ОСОБА_2 про визнання протиправними дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року адвокат Ковальчук Я. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із скаргою на дії державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко В. Ю., в якій просив: визнати протиправними дії державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Вікторією Юріївною від 09 лютого 2026 року по справі № 357/21662/25 про накладення арешту на частку у розмірі 51,07 % статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство ЛВО», код 19414046, що належить ОСОБА_1 , у межах суми позову 1 583 931,31 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Вікторією Юріївною від 09 лютого 2026 року по справі № 357/21662/25 про накладення арешту на частку у розмірі 51,07 % статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство ЛВО», код 19414046, що належить ОСОБА_1 , у межах суми позову 1 583 931,31 грн. у виконавчому провадженні № 80192408.

Скарга мотивована тим, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року по справі № 357/21662/25 постановлено: задовольнити заяву ОСОБА_2 ; накласти арешт на частку у розмірі 51,07 % статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство ЛВО», код 19414046, що належить ОСОБА_1 , у межах суми позову 1 583 931,31 грн.». Постановою державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Вікторією Юріївною від 09 лютого 2026 року по справі № 357/21662/25 постановлено: відкрити виконавче провадження № 80192408; накласти арешт на частку у розмірі 51,07 % статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство ЛВО», код: 19414046, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми позову 1 583 931 (один мільйон п`ятсот вісімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн. 31 коп.» На думку ОСОБА_1 , зміст ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.01.2026 року, будучи необґрунтованим, водночас є надуманим та протиправним. Про відкриття виконавчого провадження № 80192408 ОСОБА_1 дізналася лише 12 квітня 2026 року після отримання відповідного повідомлення в застосунку «Дія». До вказаного моменту їй фактично не було нічого відомо про зміст постанови державного виконавця від 09.02.2026 року та вчинення даною особою відповідних виконавчих дій. Виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.01.2026 року обумовить неминуче настання цілої низки різних за своїм юридичним змістом негативних наслідків для Відповідача. Наразі майновий спір, в якому перебувають Позивач і Відповідач не вирішено по суті. Іншими словами, нині в Єдиному державному реєстрі судових рішень нема обґрунтованого рішення по справі № 357/21662/25, яке набравши законної сили, водночас накладає арешт на частку у розмірі 51,07 % статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство ЛВО», код: 19414046, що належить ОСОБА_1 у межах суми позову 1 583 931 (один мільйон п`ятсот вісімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять одна) гривень. 31 копійок. Відповідач не зможе скористатися цілою низкою різних за своїм змістом можливостей, яким властивий майновий характер.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою від 23 квітня 2026 року прийнято до розгляду скаргу, призначено судовий розгляд скарги на 30 квітня 2026 року о 09:30 год. Витребувано у державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Вікторії Юріївни належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 80192408.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Судом 30.04.2026 р. за вх..№27469 отримано заяву, в якій державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Вікторія Юріївна просила розгляд справи проводити за її відсутності, долучити до матеріалів справи заперечення на скаргу та копію матеріалів виконавчого провадження № 80192408, відмовити у задоволенні скарги. У запереченнях зазначила, що 06.02.2026 за заявою стягувана ОСОБА_2 на примусове виконання до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції України подано ухвалу по справі № 2-з/357/1/26 від 09.01.2026, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.01.2026 року ухвалено про забезпечення позову щодо накладення арешту на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське районне товариство «ЛВО», код ЄДРПОУ: 19414046, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми позову 1583931 (один мільйон п`ятсот вісімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн. 31 коп. 09.02.2026 державним виконавцем Сидоренко В.Ю. на підставі статей 3,4,24,25,26, Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття ВП № 80192408. Ухвала суду носить немайновий характер і зобов`язує державного виконавця винести постанову про арешт коштів чи майна боржника, одночасно з відкриттям провадження, для забезпечення позовних вимог. Відповідно до ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 09.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, а саме: на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське районне товариство «ЛВО», код ЄДРПОУ: 19414046, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми позову 1583931 (один мільйон п`ятсот вісімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн. 31 коп., та внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ДРОРМ) № 32405025. 11.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням. Скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що дії державного виконавця суперечать нормам чинного законодавства. Суб`єктивна незгода боржника з процедурою виконання не є підставою для визнання дій посадової особи протиправними, якщо ці дії вчинені в межах компетенції. Таким чином, твердження позивача з приводу протиправності прийнятих рішень Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є безпідставними, а скаргу вважати такою, яка задоволенню не підлягає.

Судом 30.04.2026 р. за вх.№27473 отримано заяву, в якій стягувач просив розгляд ссправи проводити за його відсутності, у задоволенні скарги відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи, що сторони належно повідомлені про час та місце розгляду справи, враховуючи строк розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати скаргу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

В зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно з ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року у справі № 357/21662/25 провадження № 2-з/357/1/26 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське районне товариство «ЛВО», код ЄДРПОУ: 19414046, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми позову 1583931 (один мільйон п`ятсот вісімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн. 31 коп. В задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовлено.

09.02.2026 державним виконавецем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко В. Ю. винесено постанову про відкриття ВП № 80192408, на виконання ухвали №2-з/357/1/26 від 09.01.2026.

09.02.2026 державним виконавецем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко В. Ю. винесено постанову про арешт майна боржника, а саме арешт на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське районне товариство «ЛВО», код ЄДРПОУ: 19414046, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми позову 1583931 (один мільйон п`ятсот вісімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн. 31 коп. та внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 32405025.

11.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства (п. 9 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ст. 2 Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами ст. 3 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Вимоги до виконавчого документа встановлені ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження». Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків; 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

За змістом п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Законодавцем передбачено чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Ураховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства. Державний виконавець Сидоренко В. Ю. з дотриманням вимог ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» відкрила виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, роз`яснивши сторонам виконавчого провадження про можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та їх право оскаржити постанову.

Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Таким чином, чинне судове рішення підлягає обов`язковому виконанню.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін. Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що ухвала суду про забезпечення позову набрала законної сили та підлягає виконанню, виконавець діяв на підставі чинного виконавчого документа, у межах компетенції, без перевищення повноважень, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.447, 451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Вікторія Юріївна, заінтересована особа (стягувач): ОСОБА_2 про визнання протиправними дії державного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 01 травня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель