Court ruling № 136177610, 21.04.2026, Kyiv-Sviatoshyn District Court of Kyiv Oblast

Справа № 361/7185/24

Провадження №1-кп/369/1204/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадженням № 12024110000000357 від 16 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ст. 348, ч. 2 ст. 345 КК України,-

встановив:

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», яке прокурор мотивував тим, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні, зокрема особливо тяжкого злочину з мірою передбаченого покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічного позбавлення волі, вважає, що існують ризики того, що останній може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема вказував на наявність ризиків переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності з урахуванням тяжкості покарання; незаконного впливу на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_7 , якого підтримав захисник ОСОБА_6 , в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечила з підстав необґрунтованості його належними доказами та безпідставності заявлених ризиків у справі, вказувала на необґрунтованість пред`явленого обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. Акцентувала увагу суду на значний строк тримання під вартою обвинуваченого, на позитивні характеристики обвинуваченого, а також те, що останній з`являвся до суду у всі судові засідання та демонстрував належну процесуальну поведінку, має достатньо соціальних зв`язки (дружина, діти). Вказувала на те, що прокурор не довела, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть бути ефективними у цьому кримінальному провадженні Зазначала про необґрунтованість ризиків переховування та впливу на свідків та потерпілих, вказувала, що потерпілі не зверталися з цивільним позовом до суду та претензій до обвинуваченого не мають. Сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.

Суд, вивчивши клопотання прокурора, наявні матеріали, вислухавши доводи учасників, дійшов висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, застосування чи продовження якого можливе не лише за умови наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а й виключно тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний їм запобігти. Сам по собі факт існування певних ризиків не є автоматичною підставою для продовження тримання під вартою, оскільки за змістом ст.183 КПК України вирішальним є саме доведення неможливості їх нейтралізації менш суворим запобіжним заходом.

Такий підхід узгоджується і з положеннями ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталою практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої продовження тримання особи під вартою не може ґрунтуватися на абстрактному посиланні на тяжкість обвинувачення чи формальному повторенні ризиків, а потребує наведення «релевантних та достатніх» підстав для подальшого позбавлення свободи.

ЄСПЛ у справі Buzadji v. Republic of Moldova наголосив, що зі спливом часу сама лише наявність обґрунтованої підозри або тяжкість обвинувачення перестають бути достатніми підставами для подальшого тримання особи під вартою, а національний суд зобов`язаний щоразу оцінювати, чи можуть заявлені ризики бути нівельовані альтернативними запобіжними заходами.

Колегія суддів бере до уваги, що прокурор посилається на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, однак наведені доводи переважно зводяться до повторення ризиків, які були підставою попереднього тримання під вартою, без наведення нових конкретних фактичних даних, які б свідчили про їх посилення або про недостатність більш м`якого запобіжного заходу. Зокрема, стороною обвинувачення не наведено переконливих даних, що цілодобовий домашній арешт у поєднанні з процесуальними обов`язками, передбаченими ст.194 КПК України, не здатний мінімізувати такі ризики.

При оцінці пропорційності подальшого тримання під вартою суд враховує положення ст.178 КПК України, а саме дані про особу обвинуваченого, його міцні соціальні зв`язки, наявність сім`ї та неповнолітньої дитини, попередню процесуальну поведінку, а також значний сукупний строк перебування під вартою. Вказані обставини у сукупності з поточною стадією судового розгляду свідчать про зменшення інтенсивності ризиків порівняно з початковим етапом провадження.

Суд також враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ ризик незаконного впливу на потерпілих чи свідків не може презюмуватися лише з характеру обвинувачення, а має підтверджуватись конкретними фактичними даними. Таких конкретних даних стороною обвинувачення суду не наведено.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що хоча окремі ризики, передбачені ст.177 КПК України, повністю не втратили актуальності, на даному етапі кримінального провадження вони можуть бути належним чином нейтралізовані застосуванням менш суворого запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту з покладенням процесуальних обов`язків, а тому продовження найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відповідатиме вимогам необхідності та пропорційності втручання у право на свободу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без задоволення.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на два місяці, а саме з 21.04.2026 року по 21.06.2026 року включно та заборонити обвинуваченому ОСОБА_8 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_8 :

- прибувати за кожною вимогою до суду у даному провадженні;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду у даному кримінальному провадженні, за виключенням відвідування укриття під час повітряної тривоги та судових засідань у кримінальних провадженнях, де він є обвинуваченим;

- утримуватись від спілкування з свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Контроль за виконанням даної ухвали в частині застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту покласти на відділ поліції за місцем проживання обвинуваченого, а саме Броварське РУП ГУНП у Київській області.

Ухвала оскарженню не підлягає

Повний текст ухвали оголошено о 16 год.50 хв. 23.04.2026.

Головуюча ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3