Court ruling № 136170776, 27.04.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

27.04.2026 р. № 520/21518/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пасечнік О.В.,

за участю секретаря судового засідання Олітто О.О.,

представника позивача Гринишина Є.В.,

представника відповідача Мирної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 40998421 від 28 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 160 076,65 (сто шістдесят тисяч сімдесят шість гривень 65 копійок) гривень;

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження № 74517724 від 21 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого збору 158 864,13 (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 13 копійок) гривень;

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Студентська, буд. 5/6,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61024) про визнання протиправною та скасування постанови.

Судом у судовому засіданні поставлено на обговорення питання про закриття провадження у частині позовних вимог щодо визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 40998421 від 28 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 160 076,65 (сто шістдесят тисяч сімдесят шість гривень 65 копійок) гривень.

У судовому засіданні представник позивача просив відмовити у закритті провадження у частині позовних вимог та представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

На час прийняття оскаржуваної постанови чинним був Закон № 606-XIV, ст. 1 якого визначала, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 6 Закону № 606-XIV).

За нормами ч. 4 ст. 82 Закону № 606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).

Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Отже, оскільки ОСОБА_1 був відповідачем у цивільній справі № 2018/2-752/11/18 та боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання цього рішення, то справа щодо оскарження позивача постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 40998421 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналіз наведених правових норм у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 40998421 від 28 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 160 076,65 (сто шістдесят тисяч сімдесят шість гривень 65 копійок) гривень, прийнятої під час дії Закону № 606-XIV, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 1207/1329/12.

Так, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування Постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 40998421 від 28 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 160 076,65 (сто шістдесят тисяч сімдесят шість гривень 65 копійок) гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 238, ст. 239, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування Постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 40998421 від 28 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 160 076,65 (сто шістдесят тисяч сімдесят шість гривень 65 копійок) гривень.

Роз`яснити позивачеві, що даний спір в частині позовних вимог щодо визнання протиправної та скасування Постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 40998421 від 28 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 160 076,65 (сто шістдесят тисяч сімдесят шість гривень 65 копійок) гривень належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

В частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження № 74517724 від 21 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого збору 158 864,13 (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 13 копійок) гривень продовжити розгляд справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 01 травня 2026 року.

Суддя Пасечнік О.В.