Decision № 136157621, 13.04.2026, Bohunskyi District Court of Zhytomyr City

Справа №295/5889/25

Категорія 35

2/295/1342/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Біднини О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мотінової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів борг за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії, який утворився за період з 01.01.2019 по 01.04.2025 пропорційно до розміру часток кожного із співвідповідачів у праві на квартиру: з ОСОБА_1 30 162,01 грн., з ОСОБА_2 30 162,00 грн., а також сплачений судовий збір по 1514,00 грн. з кожної.

Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності відповідачам, забезпечується послугами КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з централізованого опалення і постачання теплової енергії. У період з 01.01.2019 по 01.04.2025 власники квартири ці послуги не оплачують в повному обсязі, у зв`язку з чим підприємство змушене звернутись до суду із позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до ухвали суду від 15.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін (а. с. 17-18).

Представник позивача подала до суду заяви про розгляд справи за її відсутності (а. с. 25, 55).

26.01.2026 представник відповідача подав до суду заяву, в якій просить у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 44-47).

В обґрунтування своїх заперечень адвокат Соломонюк С.А. пояснив, що ОСОБА_2 є власницею частини квартири за спіною адресою. Другим співвласником цього нерухомого майна є ОСОБА_1 , яка одноосібно та постійно проживає у квартирі, самостійно користується усіма її приміщеннями, інженерними мережами та комунальними благами, в тому числі послугами з теплопостачання. ОСОБА_2 фактично позбавлена можливості користуватися житлом, ніколи в ньому не проживала. ОСОБА_1 систематично та умисно не допускає її до квартири, не передає ключі та категорично заперечує право ОСОБА_2 на користування житлом, від володіння, користування та управління яким вона фактично усунута, що унеможливлює будь-яке користування комунальними послугами. Факт недопуску ОСОБА_2 до квартири та позиція ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, які були викликані 11.12.2025. Фактичним та єдиним споживачем послуг з теплопостачання є саме ОСОБА_1 .

У свої поясненнях представник позивача також вказує, що відповідно до довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги уповноваженим власником/квартиронаймачем за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , яка також є єдиною особою що входить до складу сім`ї. З 01.04.1992 і по теперішній час ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з її боку не вчинено жодних дій та недопущена бездіяльність, які могли б кваліфікуватися як порушення зобов`язання зі сплати послуг теплопостачання, оскільки між нею та позивачем взагалі відсутні зобов`язання в розумінні ст. 509 ЦК України, вона не є стороною договору про надання послуг теплопостачання, не отримує жодних платіжних документів і фактично за спірною адресою не є споживачем послуг теплопостачання. Саме ОСОБА_1 свідомо користується послугами з теплопостачання та не виконує обов`язок щодо їх оплати і це стало єдиною причиною виникнення заборгованості, і саме на ній лежить обов`язок по сплаті боргу.

24.03.2026 представник позивача подала до суду також письмові пояснення, де вказує, що якщо кватира належить на праві приватної власності декільком особам, то позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги мають бути пред`явлені до кожного з них у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на нерухоме майно. Тимчасова відсутність споживача послуг централізованого опалення, постачання теплової енергії в квартирі, де надаються такі послуги не є підставою для звільнення від оплати таких послуг. Для звільнення від оплати послуг з централізованого опалення така підстава як тимчасова відсутність споживача не передбачена (а. с. 64-65).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи шляхом направлення копій ухвали про відкриття провадження у справі, позову з доданими до нього документами та судових повісток за зареєстрованим місцем її проживання, проте поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відмітками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається такою, що копію процесуального рішення отримала (а. с. 21-22, 31-32, 38, 43, 61).

Відповідач, яка не з`явилась у судове засідання та не повідомила причини неявки, не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву і доказів, на підтвердження своїх заперечень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, а відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги в частині стягнення з неї заборгованості не визнала, з підстав викладених її представником у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, встановивши фактичні обставини справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Частина 4 ст. 319 ЦК України закріплює, що власність зобов`язує.

Частиною 1 ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Стаття ст. 162 ЖК України передбачає, що власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає, забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач, яким є, зокрема, співвласник нерухомого майна, зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Частинами 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, з аналізу наведених вище правових норм вбачається, що витрати на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання та розподілу електричної енергії є витратами, які пов`язані з утриманням нерухомого майна, є об`єктивно необхідними для належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, які відповідно до ст. 360 ЦК України визначаються як витрати на управління, утримання і збереження спільного майна та покладаються на співвласника відповідно до його частки у праві спільної часткової власності.

Кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах на утримання спільного нерухомого майна, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на його утримання.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 забезпечується послугами з централізованого опалення, які надає КП «Житомиртеплокомуненерго», на квартиру відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Право спільної часткової власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частині за кожною, що підтверджується змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.04.2025 (а. с. 3-4).

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що відповідачі порушули свій обов`язок щодо оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Зі змісту розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вбачається, що заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , яка утворилась за період з 01.01.2019 по 01.04.2025, становить 60 324,01 грн (а. с. 6-7).

Суд приймає цей розрахунок як належний доказ, який підтверджує суму, заявлену до стягнення, оскільки він підтверджується належними доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру. Крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанова ВС від 20.09.2018 у справі № 522/7683/13-ц, постанова ВСУ від 04.11.2015 у справі 6-734цс15, постанова ВС від 01.09.2020 у справі № 352/2163/13-ц).

В силу вимог ст. 322 ЦК України співвласники зобов`язані утримувати майно, яке їм належить, а відтак брати участь у витратах на його утримання.

Судом встановлено, що відповідачі в рівних частках є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а тому відповідно до закону кожен з них зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на те, що квартира на праві спільної часткової власності належить відповідачам, заборогованість за надані послуги з централізованого опалення підлягає поділу між ними у розмірах, що відповідають їх часткам.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 та її представника, що відповідач фактично не проживає за адресою надання послуг, не користувалась ними, оскільки вона є власником частини квартири, фактичне місце проживання власника на зміст права власності не впливає.

Водночас, за правилами п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання, крім постачання теплової енергії.

З наведеного вбачається, що відповідач не має права на неоплату комунальної послуги за теплопостачання у зв`язку з непроживанням.

Тому суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині з наведених підстав.

Беручи до уваги те, що відповідачі допустили неналежне виконання зобов`язання з оплати за надані позивачем житлово-комунальні послуги, що призвело до виникнення заборгованості, чим порушені майнові права позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають понесені витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, яка утворилась за період з 01.01.2019 по 01.04.2025, в розмірі 30 162,01 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1514,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, яка утворилась за період з 01.01.2019 по 01.04.2025, в розмірі 30 162,01 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1514,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, 48, ЄДРПОУ: 35343771.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник відповідача: Соломонюк Святослав Анатолійович, адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

З урахуванням положень ч. 3 ст. 124 ЦПК України повний текст рішення складений 23.04.2026.

Суддя: О.В. Біднина