Decision № 136141997, 23.04.2026, Khortytskyi District Court of Zaporizhzhia City

ЄУН 337/1767/26

2/337/1602/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

секретаря - Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

20.03.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 04.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №3106081, відповідно до якого остання отримала в кредит 6000,00грн., шляхом їх переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,01% (знижена ставка) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом або 5,0% (стандартна (базова) ставка) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, на узгоджений сторонами строк з можливістю його продовження. Разом з тим, відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 36 618,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6000,00грн., заборгованість за процентами 30 618,00грн.

Відповідно до договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржника/відповідачки за вказаним кредитним договором. Відповідно до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржника/відповідачки за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим він має право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним договором на свою користь.

Просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 13 000,00грн.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

13.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Іванісова В.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони позовні вимоги визнали частково та зазначили, що після закінчення строку кредитного договору, а саме, 03.11.2021 кредитор неправомірно продовжив нараховувати проценти за користування кредитними коштами. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідачки процентів, нарахованих після закінчення строку договору, є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00грн, то вважають цей розмір неспівмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та витраченим часом, не відповідає ринковій ціні адвокатських послуг. Вважають, що стягненню підлягає сума витрат у розмірі 1000,00грн. Просять позовні вимоги позивача задовольнити частково на суму 6018,00грн.

20.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача ТОВ «Коллект Центр» на відзив на позов, в якому позивач підтримав позовні вимоги повністю, заперечення відповідачки вважає безпідставними. Додатково зазначила, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Також звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контррозрахунок розміру заборгованості, здійснений відповідачкою. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, то суд не може за власною ініціативою зменшити розмір цих витрат без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Заперечення відповідачки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, такі твердження є припущеннями. Щодо витрат на правничу допомогу, заявлених відповідачкою, то вони є безпідставними, а їх розмір є необґрунтованим. Слід зауважити, що спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідачки, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору. У зв`язку з цим, підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу немає, а позов слід задовольнити повністю.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала повністю, просила його задовольнити повністю.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Іванісов В.С. в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких участь у судових засіданнях є правом учасників судового процесу; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також те, що сторони в цій справі скористалися правом на подачу заяв по суті, з метою виконання завдань цивільного судочинства та своєчасного вирішення спору, за відсутності будь-яких об`єктивних підстав для відкладення судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу в цьому судовому засіданні у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Крім того, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі - Закон №675).

Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч.8).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12).

Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 04.10.2021 було укладено договір про споживчий кредит №3106081.

Вказаний кредитний договір складається з Правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», які розміщені на сайті Товариства, та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), укладений через ІТС Товариства в електронній формі шляхом його підписанням позичальником/відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором -V29895, який було направлено на зазначений нею в Анкеті-заяві номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до вказаного кредитного договору відповідачкаотримала в кредит 6000,00грн. (п.1.1,1.2), шляхом їх переказу на її банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу - НОМЕР_4 (п.2.1), строком на 30 днів - до 03.11.2021 (п.1.3,1.4).

Відповідно до п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 18,00грн. в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значені. Орієнтовна загальна вартість кредиту з усіма складовими становить 6018,00грн.

Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно з п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом - 18,00грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та умовах, визначених п.2.3 договору.

Відповідно до п.2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору.

Відповідно до п.2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена в п.1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику із знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлені в п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 договору процентна ставка є нижчою від стандартної (базової), то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження такого строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п.1.6 договору.

Умови пролонгації строку кредитування визначені п.2.3 договору. Зокрема, відповідно до п.2.3.1.1 позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитором надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг), що розміщені на веб-сайті Товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування та максимальна ставка комісії наведені в таблиці. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.

Відповідно до п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору.

Відповідно до п.2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Згідно з п.4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 02.01.2022 становить 24 018,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6000,00грн., заборгованість за процентами - 18 018,00грн.

Відповідно до договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 (з додатками) ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржника/відповідачки за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 24 018,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6000,00грн., заборгованість за процентами - 18 018,00грн.

Згідно з розрахунком ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором становить 36 618,00грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6000,00грн., заборгованості за процентами -30 618,00рн., з яких 12600,00грн. нараховані новим кредитором за період з 13.01.2022 до 23.02.2022.

Відповідно до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 (з додатками) ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржника/відповідачки за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 36 618,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6000,00грн., заборгованість за процентами -30 618,00рн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Коллект Центр» станом на 27.02.2026 заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становить 36 618,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6000,00грн., заборгованість за процентами -30 618,00рн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, сформовану щодо належного здійснення правосуддя, згідно з якою рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення; питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позов ТОВ «Коллект Центр» частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Мілоан» як первісний кредитор та відповідачка ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 04.10.2021 кредитний договір №3106081, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в сумі 6000,00грн. шляхом їх перерахування на її платіжну банківську картку, зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними в порядку та строки, визначені договором.

Вказаний кредитний договір оформлений письмовим документом і підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, позичальником/відповідачкою - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Правомірність укладеного кредитного договору як правочину сторонами не оспорювалась, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме перерахував 04.10.2021 на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_2 кредитні кошти в сумі 6000,00грн. за посередницьких послуг ТОВ «ФК «Елаєнс».

Разом з тим, відповідачка порушила умови укладеного кредитного договору, свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування ними в погоджений сторонами строк належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

На даний час право вимагати стягнення з відповідачки заборгованості за вищевказаним кредитним договором належить позивачу ТОВ «Коллект Центр» як новому кредитору на підставі Договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023, укладеного з ТОВ «Вердикт Капітал». Останній, в свою чергу, як кредитор набув право вимоги до боржника/відповідачки на підставі Договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022, укладеного з первісним кредитором ТОВ «Мілоан».

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами - анкетою-заявою на кредит №3106081, паспортом споживчого кредиту №3106081, договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3106081 від 04.10.2021, Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію клієнта, квитанцією ТОВ «ФК «Елаєнс» від 04.10.2021 про переказ коштів, договором факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 з додатками, договором факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 з додатками, розрахунками заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення.

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 та її представник у відзиві на позов не оспорювали факту звернення до ТОВ «Мілоан», укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, користування ними, неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та виникнення заборгованості, у зв`язку з чим ці обставини не підлягають доказуванню в силу ч.1 ст.82 ЦПК України.

Таким чином, неналежне виконання відповідачкою як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

В межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 36 618,00грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6000,00грн., заборгованості за процентами - 30 618,00грн.

Вказаний розмір заборгованості фактично визначений кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023, тобто на момент укладання договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023, за яким новим кредитором став позивач ТОВ «Коллект Центр» , і останнім цей розмір заборгованості не змінювався, жодні нарахування ним не здійснювались.

При цьому, згідно з розрахунком, складеним представником первісного кредитора ТОВ «Мілоан», станом на 02.01.2022 заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становила 24 018,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6000,00грн., заборгованість за процентами - 18 018,00грн. Нарахування процентів за користування кредитом за період з 10.04.2021 до 03.11.2021 (30 днів) включно здійснено в розмірі 0,60грн щодня, усього 18,00грн., з 04.11.2021 до 02.01.2022 (60 днів) в розмірі 300,00грн щодня, усього 18000,00грн.

Оцінюючи заперечення відповідачки щодо правомірності нарахування кредитором процентів за користування кредитом поза узгодженого строку кредитування, суд виходить з того, що відомості про повернення відповідачкою кредиту, сплату комісії, в т.ч. з метою пролонгації строку кредитування на пільгових умовах (п.2.3.1.1 кредитного договору) та процентів за користування кредитом в розрахунку відсутні. Крім того, як вже зазначалось, факт невиконання зобов`язання з своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, відповідачка ОСОБА_1 фактично не заперечувала.

Отже, з урахуванням положень п.2.2, 2.3 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом в загальному розмірі 18 018,00грн здійснено первісним кредитором правомірно - в межах первісного строку кредитування (30 днів) за зниженою процентною ставкою відповідно до п.1.5.2 кредитного договору, а в подальшому протягом наступних 60 дня (до 02.01.2022), що в межах максимально можливого строку пролонгації договору (60 днів), - за стандартною (базовою) ставкою відповідно до п.1.6 договору.

Саме в зазначеному розмірі боргу первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржника/відповідачки за вказаним кредитним договором.

Як видно з розрахунку заборгованості, складеного уповноваженою особою нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал», останнім здійснено нарахування процентів за період з 13.01.2022 до 23.02.2022 (42 дня) в розмірі 12600,00грн., у зв`язку з чим розмір заборгованості за процентами збільшився до 30 618,00грн. і загальний розмір заборгованості за договором - до 36 618,00грн.

За змістом доводів представника позивача, викладених у відповіді на відзив, вбачається, що проценти в розмірі 12600,00грн були нараховані за період з 13.01.2022 до 23.02.2022 за стандартною (базовою) ставкою - 5,00% щодня, визначеною в п.1.6 кредитного договору, фактично на підставі п.4.2 кредитного договору як проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд враховує, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Відповідно до п. 5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Крім того, положеннями ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В даному випадку загальний розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості за процентами - 30 618,00грн. (18018,00грн - проценти за користування кредитом в межах строку дії договору та 12600,00грн - проценти за понадстрокове користування кредитом згідно з ч.2 ст.625 ЦК України) в п`ять разів перевищує розмір основного боргу за кредитом -6000,00грн..

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що умова договору про нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою - 5,00% за кожен день користування в межах пролонгованого строку кредитування та понад цей строк відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (п.1.6, 4.2 кредитного договору) є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір процентів за користування кредитом, нарахованих в межах визначеного в договорі строку, до 6000,00грн (до розміру основного боргу за кредитним договором), а процентів, нарахованих за понадстрокове користування кредитом на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, до 3000,00грн (до половини суми, одержаної за кредитним договором).

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за тілом кредиту в сумі 6000,00грн, за процентами за користування кредитом в сумі 6000,00грн, проценти за понадстрокове користування кредитом згідно з ч.2 ст.625 ЦК України - 3000,00грн, усього 15 000,00грн. В іншій частині позові слід відмовити.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 15 000,00грн., що становить 41,00% від первісно заявлених вимог на суму 36 618,00грн. (15 000,00грн х 100% / 36 618,00грн.), судовий збір в сумі 1091,58грн. (2662,40грн х 41,00% /100%).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, суд зазначає, що згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу позивач ТОВ «Коллект Центр» надав суду договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024,укладений з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», з додатками (в т.ч. прайс-листом), заявку №1854 від 01.01.2026 на надання юридичної допомоги, витяг з акту №18 від 30.01.2026 про надання юридичної допомоги, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі - 13000,00грн., що відповідно до витягу з Акту №18 від 30.01.2026 складаються із вартості послуги з надання усної консультації з вивченням документів (2 години) - 4000,00грн, складання позовної заяви (3 години) - 9000,00грн.

Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оцінивши обставини справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг (усна консультація з вивченням документів та складання позовної заяви, яка здебільшого містить цитування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, є типовою та шаблонною), витраченим на це часом - загалом 5 годин з урахуванням того, що правова допомога надається за відповідним договором щодо невизначеного кола боржників, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу - 13000,00грн. завищеним і неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову, у зв`язку з чим за клопотанням відповідачки цей розмір необхідно зменшити до 5000,00грн, стягнувши з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 15 000,00грн. або 41,00% від первісно заявленихвимог на суму 36 618,00грн. (15 000,00грн. х 100% / 36 618,00грн) витрати на правничу допомогу в сумі 2050,00грн. (5000,00грн х 41,00% / 100%).

Керуючись ст.3,6,11,15,16,207,525-530,610,611,625-629,638,640,1048-1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄРДПОУ 44276926, місце знаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, заборгованість за кредитним договором №3106081 від 04.10.2021 в загальному розмірі 15 000,00грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄРДПОУ 44276926, місце знаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1091,58грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2050,00грн., усього 3141,58грн. (три тисячі сто сорок одна гривня 58 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова

23.04.2026