Court ruling № 136137622, 29.04.2026, Kherson City Court of Kherson Oblast

Справа №766/5954/23

н/п 1-кп/766/2096/26

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

29.04.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 08.09.2023 за №22023230000000420, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.03.2023 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою», який востаннє було продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2026 року строком до 02.05.2026 року.

15.04.2026 року та 22.04.2026 року на адресу суду надійшли клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу від 03.04.2026 року, 06.04.2026 року, 15.04.2026 року на альтернативний захід не пов`язаний з позбавленням волі. В обґрунтування клопотань зазначив, що прокурором не доведено обґрунтованість ризиків, які є підставою для застосування такого запобіжного заходу як «тримання під вартою». Під час досудового розслідування та судового розгляду він демонструє належну поведінку, що свідчить про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Надані суду відеодокази та покази свідків не мають доказового підтвердження версії прокурора щодо переховування від суду.

Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання зазначено, що ризики, які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились, зокрема останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, з конфіскацією майна чи без такої, що може стати причиною для переховування від суду з метою уникнення покарання, крім того останній може незаконно впливати на свідків. Щодо задоволення клопотань про зміну запобіжного заходу обвинуваченому заперечувала, оскільки на цей час наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від судута незаконно впливати на свідків. Вважала вказані клопотання необґрунтованими та просила відмовити в їх задоволенні.

Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки ризики на які посилається прокурор знівельовані тривалістю розгляду справи. ОСОБА_4 до його затримання мав постійне місце проживання та жодних дій щодо переховування не вчиняв, він залишився на підконтрольній Україні території. Жодним чином та жодним доказом заявлені ризики не підтверджені, а ґрунтуються лише на припущеннях сторони обвинувачення. Підтримав заявлені обвинуваченим ОСОБА_4 клопотання щодо зміни запобіжного заходу у виді «тримання під вартою» на більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений підтримав позицію захисника щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді «тримання під вартою». Підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу від 03.04.2026 року, 06.04.2026 року, 15.04.2026 року.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Підставами для застосування запобіжного заходу стало те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання може вживати заходів до уникнення останнього; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадження, ризик незаконного впливу на свідків, враховуючи ту обставину, що допит останніх на даній стадії судового розгляду справи не завершено. Станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу зазначені ризики не змінились.

Суд не погоджується з твердженням обвинуваченого про те, що не надано оцінки раніше заявленим ризикам, оскільки відповідна оцінка неодноразово здійснювалась як слідчим суддею, так і судом під час вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, а також судом апеляційної інстанції. Незгода ж сторони захисту з наведеними судами мотивами не може свідчить про відсутність надання оцінки як такої.

За приписами ч. 6 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою), а тому відсутні процесуальні можливості для застосування домашнього арешту.

Крім того, при вирішенні зазначеного клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» суд бере до уваги в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання за вчинений злочин проти основ національної безпеки України, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; відсутність достовірних відомостей про наявність міцних соціальних зв`язків, як то перебування на утриманні неповнолітніх дітей, перебування в офіційному шлюбі або наявність офіційного місця роботи; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Обставини, на які посилається обвинувачений та захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, враховуючи також відповідну процесуальну заборону. Крім того жодних доказів на обґрунтування своєї позиції стороною захисту надано не було, у зв`язку з чим клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягають.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його застосування в межах строку, визначеного законом.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, на 60 днів, що не перевищує двох місяців, тобто до «27» червня 2026 року включно.

2.Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну запобіжного заходу від 03.04.2026 року, 06.04.2026 року, 15.04.2026 року залишити без задоволення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повний текст ухвали оголошено «30» квітня 2026 року о 12 годині 30 хвилин.

Суддя: ОСОБА_1