Decision № 136124203, 30.04.2026, Krasnokutsk District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 627/1202/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Вовк Л. В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

учасники справи :

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно,

у с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача .

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визнати за нею право приватної власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Правовстановлюючий документ на будинок відсутній , оскільки батько за життя його не виготовляв , однак згідно виписки погосподарської книги, житловий будинок обліковується за ОСОБА_2 . Дружина батька , ОСОБА_3 , та мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім , позивачки , інших спадкоємців не має, заповіт батьком за життя не складався. На час смерті батька , позивачка була зареєстрована та проживала з ним в одному будинку , доглядала за ним та поховала батька. Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки на час її відкриття проживала у зазначеному вище будинку та фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Оформити спадкові права у нотаріуса позивачка не має можливості , оскільки правовостановлюючий документ на спадкове майно відсутній та нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину . Таким чином, відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, є перешкодою у здійсненні нотаріусом необхідних нотаріальних дій. Єдиним способом для позивачки захистити своє право та здійснити державну реєстрацію своїх прав на житловий будинок , є звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно після смерті батька.

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав.

Заяви , клопотання , інші процесуальні дії.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 22.12.2025 позовна заява прийнята до розгляду та провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження , підготовче засідання призначено на 20.01.2026.

Ухвалою суду від 23.01.2026, за клопотанням позивачки , витребувані докази з Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області .

Згідно ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 12.02.2026, закрито підготовче засідання , призначена справа до судового розгляду по суті на 25.03.2026.

У судове засідання позивачка не з`явилася , подала заяву заслухати справу у її відсутність , позов підтримала , просить задовольнити .

Представник відповідача до суду не з`явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність, проти позову не заперечував.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено , що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.12.1972. ( а.с.8)

Згідно номера об`єкта погосподарського обліку 0747-1 погосподарської книги №8 Пархомівського старостинського округу Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , за ОСОБА_2 обліковується житловий будинок по АДРЕСА_1 , який збудовано в 1968 році, про що свідчить довідка старости Пархомівського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області Є.В. Сіліна від 20.10.2025 . ( а.с. 11)

Випискою з погосподарської книги №8 за 2021-2025 роки Пархомівського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області підтверджується, що за ОСОБА_2 обліковується домоволодіння загальною площею 72,8 м2 , житловою площею 48,6 м2 , та земельна ділянка , загальною площею 0,50 га , з них 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд , що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 . ( а.с.12)

Станом на 31.12.2012 на зазначений вище об`єкт нерухомого майна право власності не зареєстровано, про що свідчить довідка КП « Краснокутське БТІ» від 22.08.2025 №419. ( а.с. 13)

Згідно технічного паспорта КП « Краснокутське БТІ» від 19.08.2025 , житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 існує . ( а.с. 14-18)

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , реєстру права власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.12.2025, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , відомості відсутні . ( а.с. 19)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у с.Пархомівка Краснокутського району Харківської області, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 виданим Пархомівською сільською радою Краснокутського району Харківської області від 04.12.1991 . (а.с.7)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок з господарськими будівлями .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 20.10.2026 , на день смерті ОСОБА_2 з ним в одному будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована дочка ОСОБА_1 ( а.с. 10).

Позивачка, як спадкоємиця першої черги за законом, звернулася до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , де була відкрита спадкова справа № 205/2025.( а.с.49-51)

Постановою в.о. державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області В.О.Руденко від 09.12.2025, позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок. ( а.с.6)

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки спадщина після померлого ОСОБА_2 відкрилася в 1991 році , тому суд застосовує ЦК Української РСР ( в ред.1963 року)

Частиною першою статті 524 ЦК Української РСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно із статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно ст.529 ЦК УРСР діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.

Відповідно до ст.533 ЦК УРСР предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

П.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 №18/5 передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

Згідно роз`яснень Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку. В даному випадку звернутися з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за померлою особою мають право її спадкоємці.

В п.11 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» N 2 від 31.01.1992 судам слід мати на увазі, що під час оформлення права на спадщину або відмову вчинити їх, зокрема: б) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які у встановлений строк вчинили передбачені законом дії по прийняттю спадщини, не обмежена певним строком давності;в) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, яке спадкодавець заповів іншій особі (якщо вона не відмовилась від спадщини) не може розглядатись як вчинення передбачених законом дій по прийняттю спадщини;д) при вирішенні питання про додержання вимог про право на обов`язкову частку в спадщині (ст.535 ЦК) враховуються всі спадкоємці за законом, які могли бути закликані до спадкування (і ті, що не прийняли спадщину або відмовились від неї) і незаповідане майно, що перейшло до особи, яка має право на цю частку як до спадкоємця за законом, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку.

Виходячи з вищезазначених норм , суд дійшов висновків , що спірний будинок був побудований батьком позивачки ОСОБА_2 у 1968 році, а на той час цивільне законодавство не передбачало реєстрацію речових прав на житловий будинок.

Крім цього, зібраними у справі доказами підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки на час її відкриття проживала у зазначеному вище будинку разом з батьком та фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України "Про нотаріат" при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до підпунктів 4.12, 4.16, 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності , позивачка посилалася на те, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно і ця обставина унеможливлює отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальному порядку.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 03 січня 2025 року у справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24).

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року в справі № 204/8935/22 (провадження № 61-7194св24), від 25 вересня 2024 року в справі № 707/2877/22 (провадження № 61-2621св24), від 03 січня 2025 року в справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24) та інших.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч.1 ст.76 ЦПК України)

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання права власності на спадкове майно , оскільки позивачка надала достатньо належних , допустимих та достовірних доказів на підтвердження позовних вимог.

Керуючись ст. 7, 10, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 , 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого батька ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи :

позивачка : ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач : Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, розташована за адресою: вул. Охтирська, буд.№ 1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002, код ЄДРПОУ 04397359.

Повний текст рішення складено 30.04.2026.

Суддя Л.В. Вовк