Decision № 136100370, 29.04.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/2423/26

Провадження 2/127/623/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, мотивуючи позовну заяву тим, що 30.09.2012 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, актовий запис №2318.

Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.03.2020 року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області y справі № 128/3289/19 було розірвано шлюб між сторонами, після розірванням шлюбу ОСОБА_4 було відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Судовим наказом Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/547/20 від 17.04.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмірі (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 26.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Із часу видання судом наказу ОСОБА_2 вжив заходів для того, щоб приховувати свої реальні доходи та майно та мінімізувати суму, яка стягується як аліменти. У зв`язку із зростанням витрат на утримання дитини через зростання цін на продукти харчування, одяг, медичне обслуговування, оплату навчання, підвищення прожиткового рівня на дитину відповідного віку, позивачка вимушена звернутися з даним позовом до суду. Крім того дитина відвідує додаткові заняття, що потребує регулярних фінансових витрат. На сьогоднішній день вказаний розмір аліментів є недостатнім для матеріального забезпечення всіх необхідних потреб дитини відповідного віку, а її доходів не вистачає. Відповідач сплачує аліменти у розмірі 1592 грн, водночас зазначена сума є вкрай незначною, не відповідає реальним потребам дитини та не покриває половини фактичних витрат на її утриманню. Загальна сума щомісячних фактичних витрат на утримання дитини становить 46345,08 грн.

У зв`язку із чим просить змінити спосіб стягнення аліментів у розмірі заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 23172,54 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 10.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такі відзиви.

16.03.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву про зміну способу стягнення аліментів від представника відповідача адвоката Бойко Ю.О. відповідно до якого в задоволені позову просить відмовити. Відзив мотивовано тим, що він вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві посилається на значні витрати на утримання дитини, зокрема на харчування, одяг, оплату житлово-комунальних послуг, навчання, розвиток та лікування.

Водночас надані квитанції про придбання одягу та продуктів харчування не можуть вважатися належними доказами, оскільки не містять відомостей про особу платника, не підтверджують використання товарів виключно дитиною та охоплюють лише короткий період часу, що свідчить про їх формування з метою обґрунтування позовних вимог.

Рахунки за надані житлово-комунальні послуги за грудень 2025 року та січень 2026 року не містять відомостей про кількість фактично проживаючих осіб за адресою, при цьому в графі «мешканці» зазначено «0 осіб», що унеможливлює визначення частки витрат, яка припадає на дитину. Витрати на додаткове навчання (заняття з математики та англійської мови) та лікування, відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України, є додатковими витратами на дитину і не можуть бути підставою для зміни способу стягнення аліментів.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форми ОК-5, ОК-7) за 2025 рік, дохід позивача становить 8305 гривень щомісячно та 92576 гривень на рік. Водночас у позовній заяві зазначено про витрати на дитину в розмірі 46345,08 гривень щомісячно, що в річному обчисленні становить (46345,08*12 міс.) = 556140,96 гривень на один рік на дитину. При тому, що заробітна плата позивача складає 8305 грн на місяць. Така невідповідність між доходами та заявленими витратами свідчить про їх недостовірність та відсутність належного підтвердження.

Позивач просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 23172,54 гривень щомісячно, однак не надає жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували необхідність саме такого розміру аліментів, а також не обґрунтовує походження коштів та реальність їх витрачання.

Водночас матеріальний стан відповідача істотно погіршився.

Згідно з розрахунком заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, доходи відповідача ОСОБА_2 станом на 2025 рік становили 15400 грн.

Відповідно до довідки виданої ВВДВС у Вінницькому районі від 26.02.2026 року з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № НОМЕР_4 за період з жовтня 2025 року по січень 2026 року доходи ОСОБА_6 становили 5000 гривень щомісячно.

Відповідно до довідки ТОВ «СОЛАР СТАР АГРО», відповідач офіційно працює та отримує заробітну плату у розмірі 5000 гривень на місяць, з яких утримуються аліменти на утримання доньки у розмірі 1600 гривень.

Згідно з відомостями форми ОК-7, у період з січня по травень 2025 року йому було нараховано 20000 гривень щомісячно, з червня по грудень 2025 року було нараховано 5000 гривень щомісячно, у зв`язку із чим, починаючи з 2024 року доходи та заробітна плата ОСОБА_2 не збільшилася, а зменшилася в чотири рази, що підтверджує значне погіршення матеріального стану відповідача.

Крім того, відповідач проживає разом із матір`ю, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із її групою інвалідності.

Стан здоров`я відповідача є незадовільним, що підтверджується медичними документами, зокрема випискою зі стаціонарного лікування, консультативними висновками та висновком військово-лікарської комісії, відповідно до якого він визнаний обмежено придатним до служби лише у військових частинах медичних закладах, підрозділах, які не пов`язані з використанням бойових завдань.

Заявлений позивачем розмір аліментів є непропорційним та таким, що значно перевищує фактичний дохід відповідача, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого розмір відрахувань не може перевищувати 50 відсотків доходу.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище сторін, наявність утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, вважає, що позивачем не доведено необхідності зміни способу стягнення аліментів, не підтверджено розмір заявлених витрат, а також не обґрунтовано заявлену суму. Водночас матеріальний стан відповідача погіршився, він має додаткові обов`язки щодо утримання матері та витрати на лікування.

18.03.2026 року подана представником позивача адвокатом Опольською Н.М. відповідь на відзив відповідно до якої, просили задовольнити позовну заяву.

У відзиві Відповідач посилається на ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», яким установлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років становить - 3512 гривень на місяць. Цим Відповідач фактично обґрунтовує необхідність обмеження розміру аліментів мінімальними гарантіями, визначеними законодавством. Разом із тим, положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Таким чином, зведення рівня забезпечення дитини виключно до прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років фактично означає погіршення її становища та обмеження можливостей розвитку, що суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

У відзиві Відповідач зазначає, що витрати на заняття з математики, англійської мови та стоматологічні послуги є додатковими витратами на дитину. З такими доводами Позивач не погоджується, оскільки заняття з математики та англійської мови є регулярними освітніми заняттями, які проводяться на постійній основі та спрямовані на забезпечення належного рівня освіти та інтелектуального розвитку дитини. У сучасних умовах додаткові заняття з основних навчальних дисциплін та іноземних мов є звичайною практикою навчального процесу та Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.03.2026 3 необхідними для повноцінного розвитку дитини. Такі витрати мають системний та постійний характер, оскільки заняття проводяться регулярно та потребують щомісячної оплати. Крім того, витрати на стоматологічні послуги також не можуть розглядатися як одноразові чи виключно додаткові витрати. Стоматологічне лікування дітей включає регулярні профілактичні огляди, лікування зубів та інші медичні процедури, які проводяться систематично та спрямовані на підтримання здоров`я дитини.

Таким чином, витрати на заняття з математики, англійської мови та стоматологічні послуги є об`єктивно необхідними витратами на забезпечення належного рівня освіти та здоров`я дитини, а не такими, що можуть бути віднесені до додаткових витрат.

Відповідач заперечує обґрунтованість витрат на комунальні послуги, посилаючись на відсутність інформації про кількість мешканців у рахунках. Водночас згідно з довідкою ОСББ «Софія-Агрономічне» від 17.03.2026 № 6-д, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 квітня 2022 року фактично проживають дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Отже, витрати на оплату житлово-комунальних послуг є обґрунтованими та безпосередньо пов`язані із забезпеченням належних умов проживання дитини.

Відповідач зазначає, що згідно з формами ОК-5 та ОК-7 дохід Позивача становить 8305 гривень щомісячно, тоді як заявлені витрати на дитину складають 46345,08 гривень. На підставі цього Відповідач робить висновок про нібито введення суду в оману.

Твердження Відповідача про введення суду в оману є безпідставними та не підтверджені доказами. Крім того, відповідно до положень Сімейного кодексу України, обов`язок утримання дитини покладається на обох батьків, а розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для її гармонійного розвитку.

Відповідач посилається на обмежені доходи, однак ці доводи спростовуються наданими Позивачем доказами. Зокрема, у відкритих джерелах мережі Інтернет міститься інформація про здійснення Відповідачем діяльності з надання електротехнічних послуг, а також про його участь у діяльності сервісу з виготовлення автомобільних ключів, де він зазначений як директор.

Крім того, Відповідач користується автомобілем Lexus NX 300H, що свідчить про наявність значних фінансових можливостей. Також встановлено, що Відповідач організовував відпочинок дитини на гірськолижному курорті Буковель, що потребує значних витрат.

У сукупності ці обставини свідчать про те, що фактичний матеріальний стан Відповідача є значно вищим, ніж заявлено.

Відповідач посилається на необхідність постійного догляду за матір`ю. Проте наданий Позивачем відеозапис свідчить про її активну поведінку, що ставить під сумнів необхідність постійного стороннього догляду. Таким чином, доводи Відповідача щодо утримання матері не підтверджуються належними доказами та не можуть бути підставою для зменшення обсягу його обов`язку щодо утримання дитини.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено, що 30.09.2012 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, актовий запис №2318. 16.03.2020 року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області y справі № 128/3289/19 було розірвано шлюб між сторонами, після розірванням шлюбу ОСОБА_4 було відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.9).

Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.02.2020 року (а.с.8).

Судовим наказом Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/547/20 від 17.04.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмірі (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 26.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10).

Станом на 07.01.2026 року виконавче провадження відкрито відповідно до АСВП № НОМЕР_4 (а.с.11).

Відповідно до виписки наданої АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.06.2024 -12.01.2026 року здійснюється безготівкове зарахування аліментів по ВП НОМЕР_5 на банківську карту ОСОБА_1 , останнє зарахування здійснено 02.01.2026 року на суму у валюті операції 1600,00 грн (а.с.12).

Відповідно до довідок Форми ОК-5 від 19.12.2025 року, Форми ОК-7 від 08.01.2026 року на звітний 2025 рік, ОСОБА_1 станом на листопад отримала 8051,04 грн, а усього за рік - 92576,04 грн (а.с.22-26).

Згідно з довідкою ОСББ «Софія-Агрономічне» від 17.03.2026 року № 6-д, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 квітня 2022 року по теперішній час фактично проживають дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.103).

Відповідно до наданої податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , зазначено, що осяг доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5% складає 590300,00 грн (зворот а.с. 103-104).

Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № НОМЕР_4 за період з 26.02.2020 по 30.09.2025 рік, загальна сума заборгованості становить 1229,05 грн (а.с.68-69).

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам від 26.02.2026 року по ВП № НОМЕР_4, станом на 31.01.2026 рік заборгованість становить 1237,05 грн (а.с.70).

Відповідно до довідки про заробітну плату наданої з ТОВ «СОЛАР СТАР АГРО» ОСОБА_2 отримує заробітну плату станом на лютий 2026 року у сумі 5500,00 грн, з якої утримано аліменти у сумі 1600,00 грн (а.с.71).

Відповідно до довідок Форми ОК-7, Форми ОК-5 від від 17.02.2026 року на звітний 2025 рік, ОСОБА_2 станом на грудень отримав 8647,00 грн, а усього за рік - 153147,00 грн (а.с.72-74).

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 10.03.2026 року за адресою: АДРЕСА_2 , проживає без реєстрації ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_7 (а.с.75).

Згідно з висновком № 08/44 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 22.01.2026 року наданим КНП «ЦПМСД №3 м. Вінниці» визначено потребу ОСОБА_7 в постійному сторонньому догляді (а.с.76).

Відповідно до Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 30.01.2026 року, зазначено, що ОСОБА_2 здійснює постійний нагляд за матір`ю ОСОБА_7 (а.с.77-78).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Інсультного відділення № 1496, вказано, що ОСОБА_2 перебував в стаціонарі: з 25.02.2026 року по 03.03.2026 рік, основне захворювання: транзиторні церебральні ішемічні напади та пов`язані з ним синдроми транзиторний ішемічний напад по типу вертебробазилярного артеріального синдрому (а.с.79).

Згідно до діагнозу при огляді кардіолога від 23.01.2026 року виданого «Лікувально-діагностичним центром МЕДІЛЮКС», ОСОБА_2 , має діагноз: дисліпідемія, стенозуючий атеросклероз екстракраніальних судин, суправентрикулярна екстрасистолія, гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 1 ступінь, РССУ 3, та призначено лікування та постійний прийом лікарських препаратів (а.с.80-81).

Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії від 04.02.2026 року виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_2 має діагноз: гіпертонічна хвороба 2 стадії, 1 ступеня, Ризик ССУ - 3, СН стадія В, ХСН 0, ураження грудних корінців, внаслідок визнаний приданим до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, медичних підрозділах. Зазначено, що такі особи є не придатними до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно - штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах (а.с.82).

Відповідно до Військово-облікового документа «Резерв +» має наявну відстрочку згідно до п.9 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 02.05.2026 року (а.с.84).

Відстрочка за п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надається військовозобов`язаним, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд встановлює, що відповідач довів стан здоров`я своєї матері та потребу в постійному сторонньому догляді. Висновок № 08/44 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 22.01.2026 року наданим КНП «ЦПМСД №3 м. Вінниці» є належним і вагомим доказом, що підтверджує необхідність постійного догляду.

В той же час суд вважає, що відео та фото, надані позивачем без підтвердження місця зйомки (зокрема, що вони зроблені в у гірськолижному курорті Буковель) та без достовірної ідентифікації особи на скріншоті з Інстаграму, є недостатніми для спростування офіційного медичного висновку. Окремі епізоди фізичної активності не свідчать про відсутність у загальному стані потреби в постійному догляді.

Відповідно, суд робить висновок, що мати відповідача є особою, яка через порушення функцій організму потребує постійного стороннього догляду, а відповідач є її доглядачем; докази позивача є недостатніми для спростування цих обставин.

На адресу суду надійшли докази з ГУ ДПС у Вінницькій області згідно яких було вказано, що згідно з Реєстру самозайнятих осіб ОСОБА_2 на податковому обліку як самозайнята особа не перебуває. Станом на 22.04.2026 року згідно інформаційних баз даних ГУ ДПС у Вінницькій області податкові декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 рік не подавалися, сплата податків, зборів та обов`язкових платежів відсутня. Відповідно до відомостей з інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 за період з січня 2024 по грудень 2025 року зазначено, що станом на березень 2025 року було здійснено продаж рухомого майна сума доходу становила 180000,00 грн; станом на вересень2025 року отримав спадщину чи дарунок від члена сім`ї 1 та 2 ступенів споріднення сума доходу - 0,00 грн; станом на жовтень 2025 року від АПНВП "ВІЗИТ" за надання зем. ділянки с/г призначення майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис було нараховано 15584,42 грн, а станом на листопад 2025 року було нараховано - 2760,32 грн, на грудень 2025 року було виплачено - 2760,32 грн; заробітна плата з ТОВ"СОЛАР СТАР АГРО" нараховано та виплачено станом по травень 2025 року становила - 20000,00 грн, на червень 2619,05 грн, в подальшому становила 5000,00 грн (а.с.112-114).

Надані ГУ ДПС у Вінницькій області відомості у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач, попри відсутність статусу самозайнятої особи та неподання податкової звітності, фактично отримував доходи та володів майновими активами, які формують його реальну платоспроможність. Зокрема, встановлений факт отримання доходу від відчуження рухомого майна у значному розмірі 180000,00 грн, а також одержання доходів від трудової діяльності та передачі майна в користування (оренди), у поєднанні з набуттям майна у порядку спадкування чи дарування, свідчить про наявність у відповідача фінансових можливостей, що перевищують формально задекларований рівень доходів.

Різке зменшення заробітної плати відповідача з 20000,00 грн. до значно нижчого рівня не може беззастережно свідчити про об`єктивне погіршення його матеріального стану, оскільки така динаміка доходу є непослідовною та не підтверджена належними доказами. За відсутності переконливих підстав для такого зниження суд обґрунтовано може розцінити ці обставини як можливе штучне зменшення доходу з метою мінімізації аліментних зобов`язань.

Відсутність податкової звітності та офіційно підтвердженого стабільного доходу не може бути підставою для зменшення обсягу обов`язку щодо утримання дитини, оскільки такі обставини не спростовують факту отримання доходів і можуть свідчити про їх неповне декларування. Суд, керуючись принципом забезпечення найкращих інтересів дитини та оцінюючи матеріальний стан платника аліментів не лише за формальними ознаками, а й за сукупністю встановлених доказів, приходить до висновку про наявність у відповідача достатньої платоспроможності для участі в належному утриманні дитини.

За таких обставин визначення розміру аліментів на рівні мінімальних гарантій не відповідатиме ані фактичному матеріальному становищу відповідача, ані інтересам дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За нормами ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до пп. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При цьому ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров`я чи дитини, або ж покращилося матеріальне становище, змінився сімейний стан (зменшилась кількість утриманців) чи стан здоров`я платника аліментів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила змінити спосіб та збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі судового наказу, посилаючись на те, що відповідач є фізично здоровим, працездатним, має стабільний дохід, вважає що для забезпечення гармонійного розвитку доньки, відповідач може сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі.

Виходячи з положень ст. 182, 192 СК України, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, зміни сімейного стану сторін.

Зміна способу стягнення аліментів може бути ініційована одержувачем аліментів, тобто тим з батьків, з ким проживає дитина.

При вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів суд, враховує інтереси дитини зокрема, необхідність забезпечення достатнього та гармонійного розвитку дитини.

Зміна способу аліментів , тобто перехід від стягнення у частці від доходу до стягнення у твердій грошовій сумі або навпаки, можливе за рішення суду на вимогу того з батьків, з ким проживає дитина. Це регулюється СК України.

Виходячи з наведених положень закону, позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

Оцінюючи доводи сторін, та докази на які сторони покладалися, суд виходить з того, що витрати на харчування, одяг, житло, освіту та медичне обслуговування є об`єктивно необхідними для забезпечення належного рівня життя дитини та не можуть бути зведені виключно до мінімальних державних гарантій.

Разом із тим, суд враховує, що надані позивачем докази витрат (зокрема окремі чеки) не завжди містять належну ідентифікацію платника або не дають можливості однозначно встановити їх цільове використання виключно на потреби дитини. Водночас їх сукупність підтверджує сам факт наявності регулярних витрат на дитину.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, де мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», дитина має право на рівень життя, достатній для всебічного розвитку.

Отже, обмеження аліментів лише прожитковим мінімумом не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Судом встановлено, що офіційний дохід позивача станом на листопад 2025 року становить близько 8051,04 грн, однак позивачем надано податкову декларацію, яка підтверджує отримання додаткового доходу.

При цьому суд зазначає, що сам по собі рівень доходу позивача не звільняє відповідача від обов`язку брати участь у належному утриманні дитини.

Суд враховує доводи позивача щодо наявності у відповідача додаткових джерел доходу, що підтверджуються непрямими доказами, зокрема інформацією з відкритих джерел, користуванням транспортним засобом та способом життя.

Відповідно до правових позицій судової практики та положень статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів враховується не лише офіційний дохід, але й фактичний майновий стан особи.

Суд надавши оцінку твердженням представника відповідача, щодо перебування на його утриманні матері похилого віку, яка є пенсіонеркою та потребує догляду, з якою він проживає однією сім`єю, вважає, що таке жодним чином не звільняють його від обов`язку повноцінного утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує додаткові освітні послуги у вигляді занять з математики відповідно до фіскального чеку, абонемент з математики за грудень 2025 року сплачено 2000,00 грн (а.с.17); та англійської мови відповідно до фіскального чеку, абонемент з англійської мови за грудень 2025 року сплачено 2500,00 грн (а.с.18).

Оцінюючи вказані витрати, суд виходить з того, що вони спрямовані на розвиток знань та здібностей дитини, покращення рівня її освіти, а відтак пов`язані з індивідуальними освітніми потребами дитини. Такі витрати не є обов`язковими для кожної дитини та не входять до складу звичайних витрат на її утримання, які покриваються аліментами.

Той факт, що зазначені витрати носять систематичний (щомісячний) характер, сам по собі не змінює їх правової природи, оскільки вони зумовлені конкретними потребами дитини та можуть бути як тимчасовими (наприклад, для усунення прогалин у знаннях чи підготовки до іспитів), так і тривалими - залежно від освітніх обставин.

Крім того, відповідно до фіскального чеку за грудень 2025 року було встановлено фотокомпозитну пломбу, що спричинило додаткові витрати. Однак, доказів того, що за даним чеком стоматологічне лікування призначалось саме ОСОБА_3 суду надано не було.

Водночас, оцінюючи зазначені витрати, суд зазначає, що витрати на лікування безпосередньо пов`язані зі станом здоров`я дитини, мають вимушений характер та не відносяться до повсякденних витрат на її утримання. Такі витрати є, як правило, разовими або періодичними, однак їх виникнення обумовлене необхідністю медичного втручання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що такі витрати є додатковими витратами на дитину у розумінні статті 185 Сімейний кодекс України, оскільки вони викликані особливими обставинами - розвитком здібностей дитини та необхідністю лікування.

При цьому суд враховує, що такі витрати можуть мати як тимчасовий, так і систематичний або періодичний характер, однак це не виключає обов`язку батьків брати участь у їх відшкодуванні.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до роз`яснень п. 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.

Суд також враховує положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27.02.1991 року, відповідно до якої під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.04.2022 року у справі № 761/27222/20, аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розмірі 3512 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу, виключно, у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Оскільки позивачем не було заявлено вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, у суду відсутні правові підстави для їх врахування чи присудження за власною ініціативою. Відтак, вирішення спору обмежується виключно питанням визначення розміру аліментів у межах заявлених вимог, без урахування незаявлених додаткових витрат.

Крім того, витрати понесені на курси математики та вивчення англійської мови, то суд вважає, що оскільки позивачем не доведено, що вони обумовлені розвитком особливих здібностей дитини, а тому понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного з батьків, охоплюється розміром аліментів, що стягуються з батька дитини, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять.

Тому, враховуючи майновий стан офіційно працевлаштованого відповідача, який має постійний заробіток, а також те, що позивачем не доведені обставини про те, що на теперішній час погіршився її матеріальний стан як стягувача аліментів, а тому суд вважає за необхідне позов задовольнити частково і змінити розмір аліментів з частини від заробітку (доходу) відповідача на стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Така зміна розміру стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини, засадам справедливості, добросовісності, розумності та не порушуватиме права сторін. Необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах та інше.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, передбачено: у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Отже, зміна способу стягнення аліментів зазначеним шляхом буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з відповідача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Крім того, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, а позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 287,53 грн (21,6 % - пропорційно розміру задоволених вимог).

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений судовим наказом від 17.04.2020 року, виданим Вінницьким районним судом Вінницької області, з 1/4 від заробітку (доходу) відповідача та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч гривень), щомісячно ,але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, з подальшою індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Припинити стягнення аліментів на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 17.04.2020 року у справі № 128/547/20.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 287,54 грн. на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29.04.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 .

Суддя: