Decision № 136070513, 23.04.2026, Velyka Oleksandrivka District Court of Kherson Oblast

Справа № 650/2922/25

провадження № 2/650/1362/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник адвокат Гончаров Михайло Васильович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» (новий орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди від 16.11.2017) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 37851263 щодо земельної ділянки площею 8,7724 га. з кадастровим номером 6520983700:04:029:0008 та номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 32258514 щодо земельної ділянки площею 1,3837 га. з кадастровим номером 6520983700:04:028:0014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є власником земельних ділянок площею 8,7724 га з кадастровим номером 6520983700:04:029:0008 та площею 1,3837 га з кадастровим номером 6520983700:04:028:0014, розташованих в адміністративних межах Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

06 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» укладено договір оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014, який зареєстровано 19 жовтня 2012 року. У подальшому право оренди перейшло до Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», а на підставі додаткової угоди від 16 листопада 2017 року - до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

За умовами договору в редакції додаткової угоди від 16 листопада 2017 року орендна плата становить 5,31 % від нормативної грошової оцінки, що складає 18 626,76 грн за рік оренди, а її обчислення здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати або нарахування. Додатковою угодою від 18 червня 2019 року строк дії договору продовжено до 30 листопада 2027 року.

Відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2020-2024 роки з урахуванням індексу інфляції, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 104 067,75 грн, з яких 93 133,80 грн - основна заборгованість з орендної плати, а 10 933,95 грн - індексація орендної плати.

Також представник посилається на те, що адвокатський запит від 15 квітня 2025 року № 247 про надання інформації та документів щодо нарахування і виплати орендної плати відповідач залишив без відповіді, а сам позивач неодноразово звертався до відповідача щодо сплати заборгованості, однак зобов`язання не виконані.

На думку представника позивача, систематична несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання відповідно до статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статей 526, 610, 611, 651 ЦК України та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Крім того, представник посилається на правові висновки Верховного Суду щодо можливості розірвання договору оренди землі у разі систематичної несплати орендної плати.

З цих підстав представник позивача просить розірвати договір оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

У відзиві представник відповідача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, не підтвердженими належними і достовірними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів невиплати орендної плати, зокрема банківських виписок, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інших доказів, які підтверджують порушення умов договору оренди.

Також представник відповідача зазначив, що Товариство є податковим агентом орендодавця, тому з орендної плати підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а сума таких податків і зборів не може стягуватися як заборгованість з орендної плати.

Крім того, відповідач посилається на неможливість використання земельних ділянок через збройну агресію рф, тимчасову окупацію території Херсонської області, втрату доступу до майна підприємства, його пошкодження та розкрадання, а також потенційне забруднення земель вибухонебезпечними предметами. На підтвердження цих обставин він посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року, витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року та розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації.

Представник відповідача вважає, що протягом 2022 року територія перебувала в окупації, а у 2023-2024 роках орендовані земельні ділянки були непридатними для використання через потенційну загрозу забруднення вибухонебезпечними предметами, тому Товариство об`єктивно не мало доступу до земельних ділянок і можливості використовувати їх у господарській діяльності.

З огляду на це відповідач посилається на статті 617, 762 ЦК України та пункт 13.2 договору оренди, вважаючи, що невиконання зобов`язань сталося не з його вини, а через обставини, за які він не відповідає. Також він просить врахувати постанову Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 650/3776/24, у якій, на його думку, викладено подібний підхід до оцінки таких обставин.

З цих підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2024 року № 740 затверджено порядок ведення реєстру територій, забруднених або імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, та запроваджено відповідну геоінформаційну систему.

Представник відповідача посилається на те, що за даними Інтерактивної карти ДСНС територія Новокубанської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Також він зазначає, що аналогічний висновок міститься у постановах Миколаївського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року та 15 жовтня 2025 року у справах № 485/688/25, № 485/582/25.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відстань від Новокубанської сільської ради до Горностаївської сільської ради Каховського району Херсонської області, яка на час подання пояснень є окупованою рф, становить близько 40 км.

З огляду на зазначене відповідач вважає, що забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, можливість її замінування, щоденні атаки FPV-дронів і ракет створюють реальну загрозу життю працівників підприємства та унеможливлюють проведення посівної кампанії, збір врожаю і ведення господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

Посилаючись на частину шосту статті 762 ЦК України, представник відповідача зазначив, що за таких обставин в орендаря відсутній обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, та просив врахувати ці пояснення при розгляді справи.

На судове засідання позивач не з`явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

На судове засідання представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в підсистемі «Електронний суд». Про причини неявки суд не повідомив.

На судове засідання представник відповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом направлення на його юридичну адресу ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки, які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за відповідною адресою. Такі заходи були судом вжиті неодноразово.

Вирішуючи питання про можливість проведення судового засідання без участі представника ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» суд також виходив з положень частини шостої статті 14 ЦПК України відповідно до якої юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідач ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не виконав такий обов`язок та не зареєстрував свій кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, з огляду на що суд зазначає, що права відповідача, який не зареєстрував електронний кабінет, не порушуються у разі ненаправлення йому позивачем паперових копій процесуальних документів при поданні позову з використанням підсистеми «Електронний суд». Відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ЦПК України, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи цивільного процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №752/11445/22, від 01.02.2024 у справі №520/11344/23, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 (з урахуванням відмінностей у змісті процесуальних кодексів).

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи, що представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з`явилися до суду без поважних причин, окремі з них не вжили заходів для реалізації свого процесуального обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами та письмовими поясненнями сторін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:029:0008, площею 8,7724 га, та кадастровим номером 6520983700:04:028:0014, площею 1,3837 га, які розташовані в адміністративних межах Борозенської, раніше Новокубанської, сільської ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом щодо земельних ділянок площею 8,7724 га та 1,3837 га, а також інформацією з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6520983700:04:029:0008 та 6520983700:04:028:0014.

06 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» було укладено договір оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014, предметом якого є земельні ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:029:0008, площею 8,7724 га, та кадастровим номером 6520983700:04:028:0014, площею 1,3837 га.

Договір оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року зареєстровано 19 жовтня 2012 року у Відділі Держкомзему у Великоолександрівському районі Херсонської області.

20 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» та Приватним підприємством «ЮТС-Агропродукт Плюс» укладено договір про заміну сторони у договорі оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року, відповідно до якого право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:029:0008, площею 8,7724 га, перейшло до нового орендаря - Приватного підприємства «ЮТС-Агропродукт Плюс».

Відповідно до пункту 3 договору про заміну сторони у договорі оренди з 01 січня 2015 року розмір річної орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

16 листопада 2017 року між ОСОБА_1 , Приватним підприємством «ЮТС-Агропродукт Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду № 1700044 до договору оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року, відповідно до якої право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6520983700:04:029:0008 та 6520983700:04:028:0014 перейшло до нового орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт».

Додатковою угодою № 1700044 від 16 листопада 2017 року договір оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року викладено в новій редакції, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» прийняло права та обов`язки орендаря за цим договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року у редакції додаткової угоди № 1700044 від 16 листопада 2017 року розмір орендної плати за рік оренди встановлено у розмірі 5,31 % від нормативної грошової оцінки, що становить 18 626,76 грн.

Пунктом 4.4 договору у редакції додаткової угоди № 1700044 від 16 листопада 2017 року передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати або нарахування, залежно від того, яка з подій настала раніше.

Строк дії договору оренди землі у редакції додаткової угоди № 1700044 від 16 листопада 2017 року визначено до 30 листопада 2022 року.

18 червня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду № 1700044-2 до договору оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року про внесення змін до договору оренди землі.

Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди № 1700044-2 від 18 червня 2019 року строк дії договору оренди землі продовжено до 30 листопада 2027 року.

З огляду на умови договору оренди землі у редакції додаткових угод, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» зобов`язане було нараховувати та сплачувати ОСОБА_1 щорічну орендну плату у розмірі 18 626,76 грн з урахуванням індексів інфляції за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.

Пунктом 9.4 договору оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року передбачено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату.

Орендна плата за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6520983700:04:029:0008 та 6520983700:04:028:0014 за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки ОСОБА_1 у повному обсязі не сплачена.

За 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки річний розмір орендної плати становив 18 626,76 грн. Загальний розмір орендної плати за цей період без урахування індексації становить 93 133,80 грн.

З урахуванням індексації розмір недоотриманої орендної плати за 2020 рік становить 931,34 грн, за 2021 рік - 1 862,70 грн, за 2022 рік - 4 954,72 грн, за 2023 рік - 949,97 грн, за 2024 рік - 2 235,22 грн.

Загальний розмір недоотриманої індексації орендної плати за 2020-2024 роки становить 10 933,95 грн.

Загальний розмір заборгованості з орендної плати за 2020-2024 роки, з урахуванням індексації, становить 104 067,75 грн.

15 квітня 2025 року адвокат Гончаров М. В. в інтересах ОСОБА_1 направив Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» адвокатський запит № 247 про надання інформації та копій документів щодо нарахування та виплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, а також копій договорів оренди земельних ділянок і додаткових угод щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6520983700:04:029:0008 та 6520983700:04:028:0014.

Надсилання адвокатського запиту підтверджується описом вкладення у цінний лист № 2103200086660, поштовою накладною, фіскальним чеком та відомостями трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта». Відповідь на адвокатський запит Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» не надана.

17 квітня 2025 року укладено договір купівлі-продажу, серія та номер 1704/25-26, унаслідок чого відбулося відчуження права оренди та визначення новим орендарем ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». 14 травня 2025 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено реєстраційні дії щодо перереєстрації орендаря з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (ЄДРПОУ 41101589) на ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (ЄДРПОУ 33251307) щодо вказаної земельної ділянки.

Відповідно до листа начальника Борозенської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 23 квітня 2025 року № 820, наданого на адвокатський запит від 18 квітня 2025 року № 248, у масиві, в якому розташовані земельні ділянки ОСОБА_1 загальною площею 10,1516 га, зокрема земельна ділянка площею 8,7724 га з кадастровим номером 6520983700:04:029:0008 та земельна ділянка площею 1,3837 га з кадастровим номером 6520983700:04:028:0014, військовою частиною НОМЕР_1 проводились роботи з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів. За результатами цих робіт складено акт № 27п від 21 жовтня 2024 року.

З акта № 27п від 21 жовтня 2024 року вбачається, що в період з 09 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2024 року особовим складом групи розмінування військової частини НОМЕР_1 проведено перевірку ділянки місцевості на території Борозенської територіальної громади Херсонської області. Перевірено ділянку площею 131,00 га. Під час виконання робіт виявлено та знищено вибухонебезпечні предмети, зокрема РСЗО «Ураган» 220 мм - 1 од., АС 122 мм - 1 од., підривник РГМ-2 - 1 од., підривники М-12 - 4 од., суббоєприпаси 9Н210 - 2 од., ПОМ-3 - 3 од., ВОГ-25 - 1 од., ВОГ-17 - 2 од., РСЗВ «Град» 122 мм - 1 од., підривники АР-5 - 4 од., протитанкову міну ТМ-62М - 1 од.

Після завершення робіт проведено внутрішній щоденний контроль якості, за результатами якого на очищеній ділянці площею 131,00 га вибухонебезпечних предметів не виявлено. У листі Борозенської сільської військової адміністрації також зазначено, що земельні ділянки придатні для використання за цільовим призначенням.

Крім того, Борозенська сільська військова адміністрація повідомила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» із заявами про розмінування земельних ділянок, які перебувають у його користуванні, до адміністрації не зверталось. Водночас у листі зазначено, що всі земельні ділянки використовуються та обробляються, крім земельних ділянок, які перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих і виплачених доходів щодо ОСОБА_1 за період з 01 кварталу 2020 року по 04 квартал 2024 року вбачається, що за 2022, 2023 та 2024 роки відомості про нарахування або виплату Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» позивачу доходу за ознакою «195» відсутні.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 10 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, провадження № 12-80гс23, зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним.

Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).

Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340- IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.

Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов`язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».

На підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі (у редакції від 26.12.2023 року).

У зв`язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов`язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання Договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Отже договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичного порушення строків сплати орендної плати, разове порушення умов договору не є підставою для його розірвання. Несплата орендної плати, а також невиконання обов`язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.

Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Незалежно від того, несплата орендної плати була в повному обсязі або в частині.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди». Такого висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року, справа № 485/784/20, провадження № 61-3760св21, та від 10 вересня 2021 року, справа № 650/628/19-ц, провадження № 61-21777св19.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з Договором оренди землі, відповідач зобов`язаний був нарахувати орендодавцю орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки № ХС-652090004003014 від 06 серпня 2012 року у редакції додаткової угоди від 16 листопада 2017 року та додаткової угоди від 18 червня 2019 року орендна плата за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6520983700:04:029:0008 та 6520983700:04:028:0014 встановлена у розмірі 5,31 відсотка від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що становить 18 626,76 грн за один рік оренди. За 2022, 2023 та 2024 роки орендна плата Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не сплачувалась, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості за вказаний період становить 55 880,28 грн.

Отже, Відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, однак цього не виконав.

Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, представник позивача послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору, розрахунок заборгованості.

Не надав представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» і доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.

Крім того, у відзиві представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує той факт, що орендна плата за договором оренди землі за 2022-2024 роки позивачу не сплачувалась, однак посилається при цьому на обставини непереборної сили (форс-мажор), зокрема: окупацію території, на якій розташовані спірні земельні ділянки, неможливість їх використання через потенційну загрозу мінування, втрату доступу до майна підприємства, які, на думку відповідача, звільняють його від обов`язку сплачувати орендну плату за вказані періоди.

Разом з цим, суд погоджується з наведеними у відзиві доводами представника відповідача в частині причин невиконання договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати за вказаний період, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також наявність належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками за відповідний період.

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.

Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.

Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов`язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Суд вважає, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність підстав для врахування несплати орендної плати за 2022 рік як випадку систематичного порушення договору оренди землі, суд виходить з такого.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться / велися бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, територія Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, в адміністративних межах якої розташовані земельні ділянки позивача з кадастровими номерами 6520983700:04:039:0002 та 6520983700:04:039:0025, у період з 03 квітня 2022 року по 09 листопада 2022 року належала до тимчасово окупованих територій України.

Отже, протягом істотної частини 2022 року, яка охоплювала основний період проведення сільськогосподарських робіт, спірні земельні ділянки фактично перебували на території, контроль над якою Україною був тимчасово втрачений внаслідок збройної агресії рф. За таких умов орендар був позбавлений реальної можливості організувати доступ до земельних ділянок, забезпечити перебування працівників і техніки на відповідній території, здійснити посів, догляд за посівами, збирання врожаю та отримання доходу від використання орендованих земель за їх цільовим призначенням.

Вказані обставини не є звичайним господарським ризиком орендаря. Тимчасова окупація території, на якій розташований об`єкт оренди, є об`єктивною та незалежною від волі сторін обставиною, яка безпосередньо впливає на можливість фактичного користування земельною ділянкою.

Суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Застосування цієї норми не обмежується лише випадками наявності сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, оскільки її предметом є не лише звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме звільнення від плати за користування майном у період, коли таке користування було об`єктивно неможливим.

Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року сам по собі не підтверджує неможливість виконання саме цього договору оренди землі, оскільки має загальний характер. Водночас у сукупності з офіційними відомостями про тимчасову окупацію Борозенської сільської територіальної громади та матеріалами справи він підтверджує загальний контекст, у якому виникла об`єктивна неможливість користування земельними ділянками у 2022 році.

За таких обставин суд дійшов висновку, що несплата орендної плати за 2022 рік була зумовлена не ухиленням орендаря від виконання договірного обов`язку, а об`єктивною неможливістю використання спірних земельних ділянок через тимчасову окупацію території, на якій вони розташовані.

Отже, невнесення орендної плати за 2022 рік не може враховуватися судом як самостійний випадок винної систематичної несплати орендної плати, що утворює підставу для розірвання договору оренди землі відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Щодо несплати орендної плати за 2023-2024 роки

Оцінюючи доводи відповідача про неможливість використання земельних ділянок у 2023-2024 роках через їх забруднення або ймовірне забруднення вибухонебезпечними предметами, суд виходить з такого.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану на території України, загальне посилання на збройну агресію рф, перебування певної території у переліку територій можливих бойових дій, а також загальний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є безумовними та автоматичними підставами для звільнення орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату. Сторона, яка посилається на такі обставини, має довести не лише їх наявність, а й те, що саме вони унеможливили виконання конкретного договору щодо конкретного об`єкта оренди.

Разом з тим у цій справі відповідач посилається не лише на загальні обставини воєнного стану, а й на конкретні докази, які стосуються саме земельного масиву, в якому розташовані земельні ділянки позивача.

З листа Борозенської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 23 квітня 2025 року № 820 вбачається, що у масиві, в якому розташовані земельні ділянки ОСОБА_1 площею 8,7724 га з кадастровим номером 6520983700:04:029:0008 та площею 1,3837 га з кадастровим номером 6520983700:04:028:0014, військовою частиною НОМЕР_1 проводилися роботи з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів. За результатами цих робіт складено акт № 27п від 21 жовтня 2024 року.

З акта № 27п від 21 жовтня 2024 року встановлено, що в період з 09 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2024 року особовим складом групи розмінування військової частини НОМЕР_1 перевірено ділянку поля площею 131,00 га на території Борозенської територіальної громади Херсонської області. Під час виконання робіт виявлено та знищено вибухонебезпечні предмети, а саме: РСЗО «Ураган» 220 мм - 1 одиницю, АС 122 мм - 1 одиницю, підривник РГМ-2 - 1 одиницю, підривники М-12 - 4 одиниці, суббоєприпаси 9Н210 - 2 одиниці, ПОМ-3 - 3 одиниці, ВОГ-25 - 1 одиницю, ВОГ-17 - 2 одиниці, РСЗВ «Град» 122 мм - 1 одиницю, підривники АР-5 - 4 одиниці, протитанкову міну ТМ-62М - 1 одиницю.

Вказівка в акті про те, що за результатами виконаних робіт вибухонебезпечних предметів на перевіреній ділянці не виявлено, свідчить про стан ділянки після проведення її перевірки та очищення. Вона не спростовує зафіксований у цьому ж акті факт виявлення та знищення вибухонебезпечних предметів під час проведення робіт.

Отже, на відміну від загального посилання на потенційне мінування або на дані інтерактивної карти ДСНС, у матеріалах цієї справи наявний конкретний письмовий доказ, який підтверджує, що у земельному масиві, до якого належать земельні ділянки позивача, фактично проводилися роботи з розмінування та під час цих робіт були виявлені й знищені вибухонебезпечні предмети.

Суд враховує, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення може використовуватися за цільовим призначенням лише за умови безпечного доступу до неї працівників, сільськогосподарської техніки та можливості проведення польових робіт без загрози життю і здоров`ю людей. Наявність на земельному масиві вибухонебезпечних предметів або обґрунтована необхідність його перевірки й очищення виключає можливість нормального сільськогосподарського використання такої землі до завершення відповідних робіт.

Тому до моменту проведення перевірки та очищення земельного масиву, підтвердженого вказаним актом, орендар не мав об`єктивної та безпечної можливості використовувати спірні земельні ділянки за їх цільовим призначенням. Використання землі в умовах невиключеного ризику наявності вибухонебезпечних предметів не може вважатися належною та розумною господарською поведінкою, оскільки пов`язане з реальною загрозою життю та здоров`ю працівників.

Той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» не зверталося до Борозенської сільської військової адміністрації із заявами про розмінування земельних ділянок та не брало участі у відповідних роботах, сам по собі не спростовує існування об`єктивної небезпеки. З листа Борозенської сільської військової адміністрації вбачається, що обстеження та очищення земельних ділянок здійснювалися відповідними військовими групами з розмінування за ініціативою Херсонської обласної військової адміністрації в межах гуманітарного розмінування території громади. Отже, проведення таких робіт не залежало виключно від волі орендаря.

Посилання у листі Борозенської сільської військової адміністрації на те, що станом на дату його надання земельні ділянки, які перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», не використовуються та не обробляються, також не спростовує доводів відповідача щодо неможливості їх використання у 2023-2024 роках. Навпаки, у сукупності із вказаним актом цей лист підтверджує, що відповідний земельний масив потребував перевірки та очищення від вибухонебезпечних предметів, а тому до завершення таких робіт не міг безпечно використовуватися для сільськогосподарського виробництва.

Завершення робіт з очищення місцевості 21 жовтня 2024 року саме по собі не свідчить про наявність у відповідача реальної можливості використати земельні ділянки в межах сільськогосподарського циклу 2024 року. На цей час основний період підготовки ґрунту, посіву, догляду за посівами та отримання врожаю фактично минув, а тому об`єктивна неможливість безпечного використання земельних ділянок до жовтня 2024 року істотно вплинула на можливість орендаря отримати дохід від їх використання за 2024 рік.

За таких обставин суд дійшов висновку, що несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки була зумовлена не винною поведінкою відповідача, а об`єктивною неможливістю безпечного використання земельних ділянок через їх розташування у земельному масиві, де фактично виявлено та знищено вибухонебезпечні предмети.

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. З огляду на встановлені судом обставини, ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин щодо періоду 2023-2024 років, оскільки відповідач довів наявність об`єктивних причин, які унеможливлювали використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.

Отже, несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки у цій конкретній справі не може бути кваліфікована як винна систематична несплата орендної плати в розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі», оскільки вона пов`язана з обставинами, за які орендар не відповідає.

Таким чином, хоча факт несплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки сторонами фактично не заперечується, суд встановив, що така несплата була спричинена об`єктивними обставинами, які унеможливлювали використання орендованих земельних ділянок: у 2022 році - тимчасовою окупацією території, на якій вони розташовані, а у 2023-2024 роках - необхідністю перевірки та очищення відповідного земельного масиву від вибухонебезпечних предметів, що підтверджено листом Борозенської сільської військової адміністрації від 23 квітня 2025 року № 820 та актом № 27п від 21 жовтня 2024 року..

За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач допустив винну систематичну несплату орендної плати, яка є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди землі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки несплата орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки була зумовлена обставинами, за які орендар не відповідає, а саме тимчасовою окупацією території у 2022 році та об`єктивною неможливістю безпечного використання земельних ділянок до завершення робіт з їх перевірки та очищення від вибухонебезпечних предметів у 2024 році. За таких обставин така несплата не може бути кваліфікована як винна систематична несплата орендної плати у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі», а тому позовні вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник адвокат Гончаров Михайло Васильович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28 квітня 2026 року.

Суддя: ___ О.О. Сікора