Court ruling № 136060739, 27.04.2026, Fastiv City and District Court of Kyiv Oblast

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2217/26

381/2376/26

УХВАЛА

27 квітня 2026 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Соловей Г.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Національного університету харчових технологій до ОСОБА_1 про стягнення оплати за надані платні освітні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 року позивач Національний університет харчових технологій в особі представника Єкімук О.Л. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення оплати за надані платні освітні послуги, відповідно до якого просять стягнути з ОСОБА_1 на користь Національного університету харчових технологій оплату за наданні платні освітні послуги у розмірі 18601,00 грн. Судові витрати (судовий збір) покласти на відповідача.

Також в позовній заяві, представник просив відстрочити сплату судового збору до моменту ухвалення рішення в справі виходячи з того, що позивач є неприбутковою установою, засновником якої є держава на підставі Закону України «Про вищу освіту», а фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету, враховуючи те, що спір виник через заборгованість за надані освітні послуги, що вже є причиною матеріальних проблем для позивача, з метою недопущення порушення права на справедливий суд і доступ до правосуддя.

Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки обставини зазначені в ньому не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Так, відповідно до статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строку порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

У статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, прописано, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на те, що предмет позову у цій справі не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви з зазначених підстав не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до вимог п. 1. 1. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осібстановить 3328,00 грн.

Таким чином, розмір судового збору, який має сплатити позивач за позовними вимогами майнового характеру становить 2662,40 грн, з врахуванням ч. 3 ст 4 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір має бути сплачено за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Київ.обл/Фастівська міс/22030101 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA878999980313191206000010854, код класифікації доходів бюджету 22030101 на суму 2662,40 грн.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Слід також зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» Європейський Суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 136, 175,177,185 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника Національного університету харчових технологій Єкімчук О.Л. про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у цивільній справі за позовом Національного університету харчових технологій до ОСОБА_1 про стягнення оплати за надані платні освітні послуги відмовити.

Позовну заяву Національного університету харчових технологій до ОСОБА_1 про стягнення оплати за надані платні освітні послуги залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправлення зазначених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, позовна заява бути вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г.В. Соловей