Court ruling № 136015070, 27.04.2026, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 квітня 2026 року Справа №200/3163/26

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Молочна І.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ), позивач, звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010):

- визнати протиправним рішення №143250024932 від 23 грудня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування періодів згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року, з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року до страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати всі періоди (з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року; з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року; з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року; з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року; з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року), згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 , з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 до страхового стажу ОСОБА_1 , повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 14 грудня 2025 року та призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Право на звернення до суду та способи судового захисту гарантовано Конституцією України та статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 160 КАС України).

Відповідно до статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Щодо форми і змісту позовної заяви, наданих доказів, суддя зазначає наступне.

Частинами першою-другою статті 2 КАС України гарантовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

При цьому, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд, визнати протиправним рішення №143250024932 від 23 грудня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування періодів згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року, з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року до страхового стажу.

У той час, позивач просить зобов`язати відповідача врахувати всі періоди (з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року; з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року; з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року; з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року; з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року), згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 , з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 до страхового стажу.

Проте, суддя звертає увагу, що зазначені позовні вимоги протирічать одна одній, оскільки позивач просить визнати протиправним рішення щодо неврахування періодів згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року, з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року до страхового стажу, яке взагалі не просить скасувати.

Водночас, позивач просить врахувати всі періоди (з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року; з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року; з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року; з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року; з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року), згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 , з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 до страхового стажу.

Тобто, позивач взагалі не виокремлює ті періоди, які вже зараховано відповідачем, та які все ж таки не зараховано відповідачем до його страхового стажу.

Відтак, позовні вимоги сформульовано позивачем нечітко та незрозуміло, оскільки останнім не визначено конкретні періоди, які необхідно зарахувати до його страхового стажу, у зв`язку з їх не зарахуванням відповідачем, що не узгоджується з положеннями КАС України.

Суддя звертає увагу позивача, що позовні вимоги мають бути логічними та зрозумілими, тому у відповідності до вимог пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, позивачу необхідно викласти позовні вимоги у відповідності до вимог КАС України.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою-другою статті 79 КАС України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Суддею встановлено, що у позовних вимогах позивач зокрема, просить врахувати всі періоди (з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року; з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року; з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року; з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року; з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року), згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 , з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 до страхового стажу.

Разом із цим, позивач не надає суду докази на підтвердження того, що відповідачем дійсно не зараховано до його страхового стажу всі періоди (з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року; з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року; з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року; з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року; з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року), згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 , з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 .

Водночас, суддя наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19 дійшла висновку, що обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суддя враховує, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" заява № 11681/85).

Також, відповідно до частин першої-п`ятої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, позивач (його представник) повинен надати до суду всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), або зазначити причини неможливості надання таких доказів.

Наведене вище свідчить про недотримання вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Згідно з абз. 1 частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Абз.2 частини другої статті 169 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачеві строк для усунення вказаних недоліків, з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:

- виправленої позовної заяви з викладенням позовних вимог у відповідності до КАС України із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог;

- належним чином завірені всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), а саме: докази на підтвердження того, що відповідачем дійсно не зараховано до страхового стажу позивача всі періоди (з 07 вересня 1983 року по 18 жовтня 1983 року; з 11 грудня 1985 року по 20 серпня 1986 року; з 01 вересня 1986 року по 15 серпня 1991 року; з 15 серпня 1991 року по 15 серпня 1992 року; з 15 серпня 1992 року по 09 січня 1996 року), згідно трудової книжки від 04 грудня 1985 року НОМЕР_2 , з 18 жовтня 1983 року по 16 жовтня 1985 року згідно диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 , з 01 вересня 1986 року по 22 червня 1991 року диплому від 22 червня 1991 року НОМЕР_3 ; або зазначити причини неможливості надання таких доказів.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

4. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

5. Звернути увагу учасників справи, що відповідно частини сьомої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

6. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.С. Молочна