Court ruling № 135992157, 23.04.2026, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа №760/19460/23 6/760/129/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», боржник ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (стугувача), суд -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стугувача) по виконанню рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року, яке набуло чинності, по справі за позовом ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IU6470311 від 12.01.2022.

03.04.2025 року між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», відповідно до укладеного договору факторингу №573/ФК-25 ТОВ «ІНСТАФІНАНС» свої права вимоги до ОСОБА_1 передав ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ».

Набувши право вимоги за зобов`язаннями боржника перед первісним кредитором, заявник просить провести заміну строни у виконавчому провадженні (стягувача), що й стало підставою звернення до суду із даною заявою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів » № 2147 - VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заявник в судове засідання не з`явився, належним чином завчасно до судового засідання повідомлений про час та місце розгляду заяви - рекомендованою поштою з повідомлення про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду), смс-повідомленням.

Заявник звернувся до суду із клопотанням, викладеним у прохальній частині заяви, про розгляд заяви за його відсутності із підтриманням вимог.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви - рекомендованою поштою з повідомлення про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду), смс-повідомленням, засобами електронного зв`язку, які доставлено завчасно.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Наведені обставини свідчать, що вказані особи завчасно повідомлені про розгляд заяви судом і мали цікавитись рухом справи в суді першої інстанції.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду даного процесуального питання, суд вважає за можливе розглянути заяву за їх відсутності на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, за погодженням заявника та заінтересованих осіб.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про те, що заява в частині заміни сторони стягувача підлягає задоволенню із наступних підстав.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1 ст. 442 ЦПК України).

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2 ст. 442 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Судом встановлено, що по виконанню рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року, яке набуло чинності, по справі за позовом ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IU6470311 від 12.01.2022 року.

03.04.2025 між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», відповідно до укладеного договору факторингу №573/ФК-25 ТОВ «ІНСТАФІНАНС» свої права вимоги до ОСОБА_1 передав ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ».

Набувши право вимоги за зобов"язаннями боржника перед первісним кредитором, заявник просить провести заміну строни у виконавчому провадженні (стягувача).

За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п.1, 2 ч.1 ст.512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122 цс 13).

Зважаючи на вищенаведене, з урахуванням того, що правонаступником за правом вимоги ТОВ «ІНСТАФІНАНС» по кредитному договору ОСОБА_1 є ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», на підставі ст. 442 ЦПК України суд приходить до висновку про те, що заява є обґрунтованою та доведеною, й підлягає задоволенню, підстав для її відмови судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК Українита, керуючись ст. 442 ЦПК України, п.17. 4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч.5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», боржник ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (стугувача), - задовольнити.

Замінити сторону по виконанню рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року, яке набуло чинності, по справі за позовом ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IU6470311 від 12.01.2022 року, з ТОВ «ІНСТАФІНАНС», на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ - 41153878).

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу (ч.4 ст. 442 ЦПК України).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п"ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: І.А.Усатова