Court ruling № 135981321, 24.04.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зміну способу і порядку виконання рішення

24 квітня 2026 року № 640/14208/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши письмову заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 26 травня 2006 року по 29 серпня 2019 року;

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 26 травня 2006 року по 29 серпня 2019 року в сумі 368 822, 11 грн.;

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 16.07.2007 по день фактичного розрахунку, з 12.12.2012 по день фактичного розрахунку, з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 по день фактичного розрахунку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 25.06.2006 по 29.08.2019.

Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 417 календарних днів щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 25.06.2006 по 29.08.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

17.01.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив апеляційні скарги ОСОБА_1 та Апарату Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення.

04.08.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника Міністерства юстиції України надійшла письмова заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у якій просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2022 у справі № 640/14208/21, на підставі якого 28.02.2025 видано виконавчий лист № 640/14208/21, про зобов`язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 417 календарних днів щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 25.06.2006 по 29.08.2019, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (163802,52 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. В обґрунтуванні вказаної заяви зазначено, що Апарат Верховної Ради України листом від 24.04.2025 повідомив відділ про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 640/14208/21, виданого 28.02.2025 Київським окружним адміністративним судом, зазначаючи, що виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є. Згідно з інформацією, наданою Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, фінансування діяльності народних депутатів України, в тому числі на оплату праці їх помічників-консультантів за рахунок коштів Державного бюджету України в межах компетенції забезпечується Апаратом Верховної Ради України через головного розпорядника бюджетних коштів Управління справами Апарату Верховної Ради України, на виконання Закону України «Про державний бюджет» на відповідний бюджетний рік, відповідно до видатків, передбачених кошторисом витрат на реалізацію повноважень Верховної Ради України за бюджетною програмою КПКВК 0111010 «Здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради України», якою не передбачено бюджетні призначення на виконання судових рішень у частині стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, а окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду в Управління справами Апарату Верховної Ради України як у розпорядника бюджетних коштів відсутні.

За результатами автоматизованого розподілу вказана заява була зареєстрована 08.10.2025 та того ж дня передана для розгляду судді Вісьтак М.Я.

15.08.2025 представник Державної казначейської служби України на адресу суду надіслав письмові пояснення на заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Із змісту вказаних пояснень вбачається, що обставини, якими Боржник обґрунтовує необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не є підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Представник Державної казначейської служби України вказав, що Рішення від 22.09.2022 не стосується стягнення коштів, однак має зобов`язальний характер щодо нарахування та виплати коштів, тобто покладає певні обов`язки саме на Боржника та потребує вчинення ним відповідних дій. На думку Казначейства, посилання Боржника на приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 не підтверджує неможливість вчинення саме Боржником відповідних дій для виконання судового рішення у справі № 640/14208/21. У поясненнях також зазначено, що станом на 15.07.2025 на виконанні за КПКВК 3504040 перебувають понад 248 832 судових рішень на суму понад 7 002,44 млн грн. Отже, встановлений Верховною Радою України недостатній обсяг коштів не дозволить Казначейству здійснити погашення заборгованості за рахунок КПКВК 3504040 за всіма рішеннями судів, гарантованими державою, щонайменше протягом 2025 року (з незалежних від Казначейства причин/обставин). Таким чином, запропонований Заявником спосіб виконання Рішення від 22.09.2022, не лише суперечить вимогам законодавства (зокрема, процесуального), але також є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві протягом розумних строків у зв`язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань за КПКВК 3504040 та визначеною черговістю погашення заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 встановлено відповідачу Апарату Верховної Ради України п`ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду для надання пояснень щодо заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.

06.11.2025 представник Апарату Верховної Ради України скерував письмові пояснення, у яких зазначив, що з урахуванням змін, внесених до законодавства України, Апарат Верховної Ради України не є належним суб`єктом виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року в частині виплати грошової компенсації, оскільки таке виконання має здійснюватися Державною казначейською службою України за рахунок бюджетної програми, передбаченої для виконання судових рішень, гарантованих державою. Водночас у поясненнях вказано, що Апарат Верховної Ради України виконав рішення суду в межах своїх повноважень, а саме здійснив нарахування відповідної грошової компенсації та направив розрахунок державному виконавцю, тоді як подальша виплата має відбуватися з урахуванням змін, внесених Законом України № 2352-IX від 01.07.2022. Крім того, представник звернув увагу на те, що резолютивна частина судового рішення має зобов`язальний характер і не містить визначеного розміру компенсації, у зв`язку з чим зміна способу виконання рішення шляхом безспірного списання конкретної суми коштів фактично призведе до зміни суті судового рішення, виходу за межі позовних вимог та вирішення питання, яке не було предметом розгляду суду. З огляду на викладене, у поясненнях порушено питання про врахування позиції Апарату Верховної Ради України під час розгляду заяви відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 640/14208/21.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання рішення у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Враховуючи запровадження на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду вищевказаної заяви у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

Таким чином, прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 77759215, відкрите з метою примусового виконання виконавчого листа № 640/14208/21, виданого 28.02.2025 Київським окружним адміністративним судом, яким Апарат Верховної Ради України зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 417 календарних днів щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 25.06.2006 по 29.08.2019.

Постановою державного виконавця від 09.04.2025 на підставі статей 3, 4, 24 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито відповідне виконавче провадження.

Листом від 24.04.2025 Апарат Верховної Ради України повідомив про неможливість виконання рішення суду в частині виплати грошових коштів, посилаючись на те, що такі виплати здійснюються відповідним центральним органом виконавчої влади, який забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів, за рахунок бюджетної програми для виконання судових рішень, гарантованих державою, у зв`язку з чим боржник не може виступати суб`єктом виконання рішення суду в частині виплати зазначеної компенсації.

Водночас боржником з метою виконання рішення суду в частині, що належить до його повноважень, здійснено нарахування відповідної грошової компенсації та надано до відділу відповідний розрахунок, згідно з яким загальна сума до виплати становить 163 802,52 грн.

Отже, рішення суду виконано боржником частково, а саме здійснено розрахунок належної до виплати суми, проте станом на час розгляду кошти стягувачу не виплачені.

Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на списання Державною казначейською службою України 163 802,52 грн у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 жовтня 2025 року (справа № 380/7706/22) відхилив доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, наведені у касаційній скарзі, щодо неможливості заміни способу виконання рішення із зобов`язання вчинити певні дії на стягнення грошових коштів, зазначивши, що така позиція є застарілою та не враховує змін до статті 378 КАС України, внесених Законом № 4094-IX.

Верховний Суд також наголосив на неприпустимості формалістичного тлумачення зазначеної норми, яке створює можливості для зловживання процесуальними правами суб`єктом владних повноважень шляхом затягування виконання судового рішення, особливо у випадках, коли це перешкоджає ефективному поновленню порушених прав заявника.

Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.

Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 163 802,52 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

З огляду на вказане, суд вважає, що заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Письмову заяву Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622) про зміну способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі № 640/14208/21, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України 163 802,52 грн (сто шістдесят три тисячі вісімсот дві гривні 52 копійки) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Учасникам справи направити копію ухвали про зміну способу і порядку виконання рішення.

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посилання: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Вісьтак М.Я.