№ 135961796, 23.04.2026, Vilshanka District Court of Kirovohrad Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 384/71/26

№пр. 2-а/384/4/2026

23 квітня 2026 року с-ще Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді Сорокіної О.О.,

з участю секретаря судового засідання Сачко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Вільшанка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Тимощука Вадима Вікторовича, Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до поліцейського Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Тимощука Вадима Вікторовича, Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на те, що 10.01.2026 року о 16 год. 16 хв. на дорозі Вільшанка-Йосипівка, 10 км., Голованівський район, Кіровоградська область, поліцейським Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержантом поліції Тимощуком Вадимом Вікторовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6492313.

Згідно з Постановою, за версією поліції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Позивач), 10.01.2026 о 16 год. 10 хв. в с-щі Вільшанка, на дорозі Вільшанка Йосипівка, 10 км., керував транспортним засобом марки ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, відповідної категорії, якого не отримував взагалі, чим порушив п.2.1. а правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП.

Згідно з прийнятим рішенням по справі до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Позивач вважає, що постанова складена відповідачем з численними недоліками, які порушують його права, а тому є протиправною.

Відтак, на думку позивача, відповідачем не було чітко зазначено суті обвинувачення, а також не було надано можливості для ознайомлення з матеріалами справи та доказами на підтвердження факту керування Позивачем вказаним транспортним засобом, а зазначений у постанові транспортний засіб ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_2 взагалі не належить - ОСОБА_3 , як зазначено в постанові.

Крім того, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не був повідомлений належним чином, що унеможливило подання будь-яких доказів на спростування причетності до описаного у оскаржуваній Постанові правопорушення, а також залучити до розгляду справи захисника.

На думку позивача відповідачем було порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачену ст. ст. 278, 279 КУпАП. Також було порушено вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 р., № 1395, зареєстрованої в МЮ України 10.11.2015 р. за № 1408/27853, а саме: згідно п.2, Розділу III Інструкції, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ... частинами першою, другою і четвертою статті 126, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення. В оскаржуваній Постанові відсутні відомості про сповіщення Позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Вважаючи оскаржувану постанову серії ЕНА №6492313 від 10.01.2026 необґрунтованою, протиправною та винесеною всупереч вимогам законодавства, просить скасувати її.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

04 березня 2026 року від Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначила, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Вважає, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини 2 статті 126 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП в Кіровоградській області в повному обсязі.

26 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 08 квітня 2026 року за клопотанням представника позивача.

08 квітня 2026 року розгляд справи було відкладено на 17 квітня 2026 року у зв`язку з витребуванням доказів та визнанням явки позивача обов`язковою.

17 квітня 2026 року розгляд справи було відкладено на 23 квітня 2026 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача, позов підтримав повністю та просив його задовольнити. Крім цього, надав до суду копію довідки від 15.09.2023 №406/27-328, відповідно до якої ОСОБА_1 у 2023 році вступив на навчання до Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки та стратегічних комунікацій Національної академії Служби безпеки України. Термін закінчення навчального закладу червень 2027 року.

Представник Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність, просить відмовити у задоволенні позову.

Поліцейський Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержант поліції Тимощук Вадим Вікторович та представник Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в судове засідання не з`явились, про дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

З оскаржуваної постанови серії ЕНА №6492313 від 10 січня 2026 року, складеної поліцейським Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержантом поліції Тимощуком Вадимом Вікторовичем, вбачається, що 10.01.2026 о 16 годині 10 хвилин на автодорозі Вільшанка-Йосипівка 10 км ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, яке не отримував, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП. Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн (а.с.7).

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки регулює Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, який відповідно визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 року №3353-XII кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано, зокрема: автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 року №3353-XII водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до приписів п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Зазначена правова норма встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Об`єктом правопорушення є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення - це формальний склад керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування.

Суб`єктивною стороною правопорушення є вина у формі прямого умислу щодо порушення встановленого порядку керування транспортним засобом, і у формі необережності - щодо наслідків діяння у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна.

Позивачу інкриміновано порушення п.2.1.а) Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у Правилах дорожнього руху та мають наступне значення:

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

Відповідно до п. 2.1.а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

За приписами п.2.4.а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. ПДР.

Слід також враховувати, що відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року №340 (далі - Положення №340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Відповідно до приписів п. 3 Положення № 340 транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються, зокрема, на категорії:

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми.

Тобто, керування транспортним засобом можливе лише за наявності посвідчення водія.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях за №31/31/14-2678-2026 від 11 березня 2026 року, в Єдиному державному реєстрі МВС відомості щодо навчання в закладі з підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації водіїв транспортних засобів та видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.

З огляду на вищевикладене, відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху, частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Положення від 08.05.1993 року №340, позивач для керування транспортним засобом зобов`язаний був мати посвідчення водія категорії «В» та відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху і статті 16 Закону України «Про дорожній рух» виконати свій обов`язок, пред`являти на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія.

Однак, позивач водійське посвідчення, у тому числі категорії В, взагалі не отримував і будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія, суду не надано.

Тобто, станом на дату зупинення посадовими особами патрульної поліції транспортного засобу 10 січня 2026 року, ОСОБА_1 не мав права керувати транспортним засобом ВАЗ 2104, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Поряд з цим, Голованівським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надано оптичний DVD+R диск із записами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудного реєстратора поліцейського.

Відеозаписом з реєстратора службового автомобіля працівників поліції зафіксовано рух легкового автомобіля червоного кольору з державним номерним знаком НОМЕР_2 .

Із відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що після зупинення транспортного засобу на місці водія знаходився ОСОБА_1 , на пасажирському сидінні праворуч від водія знаходилась особа, яка представилася батьком водія ОСОБА_4 . Поліцейський представився, повідомив про здійснення фіксування на нагрудну камеру та повідомив причину зупинки транспортного засобу, а саме: водій та пасажири не користувалися ременями пасивної безпеки.

На запитання поліцейського, чому ОСОБА_3 посадив за кермо позивача, який не має права керування транспортними засобами, позивач повідомив, що він пройшов відповідне навчання, однак іспити не складав, оскільки немає місць.

Одночасно на відеозаписі відображена сварка пасажира зупиненого транспортного засобу, який представився ОСОБА_4 , із працівниками поліції, під час якої пасажир висловлювався грубою брутальною лайкою.

Також відеозапис чітко відображає той факт, що на момент зупинки транспортного засобу за кермом перебував ОСОБА_1 .

Керування позивачем транспортним засобом не заперечувалося ним під час зупинки.

З логічного та послідовного аналізу відеозапису слідує, що саме позивач був водієм автомобіля на момент вчинення адміністративного правопорушення.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту керування позивачем транспортним засобом поза розумним сумнівом. Інших аргументів, які б впливали на правову кваліфікацію спірних правовідносин, в тому числі щодо керування транспортним засобом іншою особою, позивачем не наведено.

Отже, керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який не мав такого права, є неправомірним.

Разом з цим, суд зазначає, що наданий відповідачем відеозапис є належним доказом у справі, оскільки положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

При цьому, суд врахувує те, що поліцейський повідомляв позивачу про проведення відеофіксації за допомогою бодікамери, а тому позивач був обізнаний про здійснення поліцейським відеофіксації на місці події.

Крім того, як видно з оспорюваної постанови, у графі: До постанови додаються зазначено: велась безперервна відеофіксація.

Більше того, відео з фіксацією вчинення позивачем правопорушення було подано до суду у встановлений судом строк, тобто до початку розгляду справи по суті.

Разом з цим, при вирішенні питання щодо дотримання вимог закону під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 2.1 а ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 Закону України Про Національну поліцію №580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені частиною четвертою статті 122 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395), поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до розділу III п.9 Інструкції №1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі.

Згідно ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.

Вказані норми інструкцій відповідають вимогам ст.ст. 283, 285 КУпАП, щодо розгляду та складання постанови по справі відповідною посадовою особою.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначений ст. 279 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови №14 від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті роз`яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач та його представник вважають, що постанова складена відповідачем з численними недоліками які порушують його права та вказує на недотримання поліцейським вимог закону щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідачем, на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, під час розгляду справи надано відеозапис обставин правопорушення позивача 10 січня 2026 року з реєстратора та нагрудної боді-камери поліцейського, яка використовується ним під час несення патрульної служби.

Зазначений відеозапис було переглянуто судом і з нього видно, що саме позивач 10 січня 2026 року керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, в ході спілкування поліцейський повідомив, що ведеться запис.

Встановлено, що інспектором патрульної поліції при розгляді матеріалу та винесенні постанови не роз`яснено особі, щодо якої розглядалася справа, її права, що передбачені ст.268 КУпАП.

Разом з цим, із відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що після зупинення транспортного засобу, впродовж всього спілкування працівників поліції з позивачем права, передбачені КУпАП та Конституцією України, ОСОБА_1 не роз`яснювалися, будь-які документи та їх копії не вручалися. Процес розгляду справи про адміністративне правопорушення не зафіксований.

Крім цього, суд звертає увагу, що розмір відеофайлів «0000000_00000020260110161201_0004» та «0000000_00000020260110161614_0005», що містяться на вищезазначеному оптичному DVD+R диску становить 0 Кб, що унеможливлює їх відтворення.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів дотримання працівниками поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачами не надано.

Більш того, ухвалами Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2026 року та 08 квітня 2026 року у Голованівському РВП ГУНП в Кіровоградській області витребовувалися докази, на підставі яких була прийнята вказана постанова, зокрема, усі записи з нагрудної камери поліцейського від 10 січня 2026 року щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

Однак, відповідно до інформації начальника Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області Пустовойта Р.М. за №48490-2026 від 16.04.2026, надіслати копію диска із відеозаписом фіксування правопорушення неможливо у зв`язку із вичерпаним строком зберігання.

Разом з цим притягнення особи до адміністративної відповідальності можливо визнати правомірним та обґрунтованим лише за умови дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд зазначає, що при розгляді справи за ч. 2 ст. 126 КУпАП, поліцейським були порушені права особи, стосовно якої вирішувалося питання притягнення до адміністративної відповідальності, та порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування оспорюваної постанови.

Вказані обставини є достатньою та самостійною підставою для висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наслідком чого є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року за № 1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.

Отже, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку працівників органів і підрозділів Національної поліції.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, та з огляду на те, що суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що при розгляді справи за ч. 2 ст.126 КУпАП, працівником поліції були порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та надіслання справи на новий розгляд до Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області.

В ході нового адміністративного провадження відповідачу слід дотриматись процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

У контексті оцінки доводів учасників справи суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Позивач у поданій позовній заяві просив поновити йому строк для звернення до суду із пред`явленим позовом, оскільки копію оскаржуваної постанови позивач на місці її винесення не отримував, вона йому не надсилалась рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації позивача. Із оскаржуваною постановою позивач ознайомився через Єдиний портал державних послуг Дія лише 19.02.2026, коли отримав відповідне повідомлення на власний смартфон.

Частиною 1 ст. 121 КАС України, передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача щодо причин пропуску строку, які є поважними, а тому такий строк підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Тимощука Вадима Вікторовича, Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.

Поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6492313 від 10 січня 2026 року, винесену поліцейським Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержантом поліції Тимощуком Вадимом Вікторовичем відносно ОСОБА_1 .

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6492313 від 10 січня 2026 року, винесену поліцейським Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержантом поліції Тимощуком Вадимом Вікторовичем відносно ОСОБА_1 .

Справу надіслати на новий розгляд до Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709, місцезнаходження: 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41;

Голованівський районний відділ поліції ГУНП в Кіровоградській області, місцезнаходження: 26500, Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Соборна, 28;

Поліцейський Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області сержант поліції Тимощук Вадим Вікторович, місце роботи: 26500, Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Соборна, 28.

Суддя О.О. Сорокіна