Court ruling № 135918565, 22.04.2026, Tyvriv District Court of Vinnytsia Oblast

Справа номер 145/2123/20

Провадження номер 2-п/145/5/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Патраманського І.І.,

за участю секретаря Коржан Н.М.,

розглянувши у відритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Лука-Мелешківської сільської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Євгеній Васильович, про визнання недійсним рішення та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 у цивільній справі № 145/2123/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Лука-Мелешківської сільської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Євгеній Васильович, про визнання недійсним рішення та визнання права власності, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 .

Визнано недійсним рішення 26 сесії 5 скликання Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20.11.2009 «Про передачу землі у приватну власність, затвердження технічної документації із землеустрою та видачу Державних актів на право власності на землю» в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та видачі державного акта ОСОБА_1 щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, будівель і споруд площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:02:003:0396 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

06.04.2026 від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Голівського В.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій останній просить поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення із заявою про перегляд заочного рішення та прийняти її до розгляду, а заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 у справі № 145/2123/20 скасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку зі стадії розгляду справи по суті.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачка ОСОБА_1 із вказаним заочним рішенням суду категорично не погоджується та наполягає на його скасуванні. Вона не була присутня в судових засіданнях, оскільки про час та місце їх проведення не була належним чином повідомлена та судові повістки не отримувала. Під час розгляду справи вона у період з 06.11.2022 по 05.01.2026, зважаючи на збройну агресію рф щодо народу України та введенням воєнного стану, перебувала за кордоном в Республіці Німеччина. Копію рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2026 шляхом його направлення на електронну пошту та в особистий кабінет в ЄСІТС її представнику - адвокату Голівському В.В. відповідачка отримала 02.04.2026. Саме 02.04.2026 відповідачка дізналась про підстави для задоволення позову, з якими не погоджується. Зазначені обставини є підставою для поновлення їй процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного судового рішення. Оскільки вона отримала рішення суду поза межами строків для його оскарження (02.04.2026), вона має право на поновлення процесуального строку звернення із заявою про його скасування та перегляд справи.

Вважає заочне рішення таким, що підлягає перегляду, а також заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

По-перше: житловий будинок, який розташований у АДРЕСА_1 , позивачем було набуто на електронних торгах під час реалізації виконавчою службою в рамках відкритого виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документа. Іншого нерухомого майна, у тому числі земельної ділянки на електронних торгах ДП «СЕТАМ» не реалізовувалось та позивачкою не набувалось. Станом на момент проведення торгів в 2017 році, і станом на теперішній час ОСОБА_1 була власником земельної ділянки кадастровий номер 0524587900:02:003:0396 на підставі рішення органу і її право власності є непорушним. Оскільки земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав, який відповідно ст. 182 ЦК України підлягає державній реєстрації, а право власності на земельну ділянку не було предметом реалізації, не зазначена в лоті і вартість цієї земельної ділянки не включена до вартості лоту, у суду були відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0524587900:02:003:0396, належну ОСОБА_1 на підставі тих обґрунтувань, які зазначені в позові. Враховуючи викладене, вважає, що обґрунтування позивачем своїх вимог статтями 120, 125 ЗК України, ст. 377 ЦК України та посилання на практику Верховного Суду не є вірним, оскільки посилання на зазначені норми права можливо за укладення сторонами добровільно цивільно-правового договору, спадкування, приватизації, проте як відчуження нерухомого об`єкту гаражу відбувалося шляхом електронних торгів, а земельна ділянка є окремим визначеним об`єктом права власності, що належить саме відповідачеві. І саме гараж, як об`єкт нерухомого майна, був визначений як майно, що підлягало реалізації в порядку виконання судового рішення.

По-друге: за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

15.04.2026 до суду надійшли заперечення ОСОБА_3 щодо заяви про перегляд заочного рішення, відповідно до яких просить залишити заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 у справі №145/2123/20 без задоволення. Заперечення мотивовано тим, що ОСОБА_1 мотивує свою заяву тим, що про розгляд справи їй нібито не було відомо, оскільки з 06.11.2022 по 05.01.2026 вона перебувала за кордоном. Разом з тим за час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово була особисто присутня у залі суду, отримувала документи по справі та була повідомлена про наступний розгляд справи. Справа триває з 2020 року. ОСОБА_1 , зокрема, була присутня у судовому засіданні 03.06.2021, а також щонайменше в одному з наступних судових засідань вже під час воєнного стану, тому про справу вона знала; жодного відзиву чи заперечень не подавала. Також вона офіційно повідомлялась про розгляд справи за адресою свого зареєстрованого місця проживання. Про жодну іншу адресу вона суд не повідомляла. Крім того, до примірника заяви про перегляд заочного рішення, що отримала позивач, не додано жодної копії закордонного паспорту ОСОБА_1 , а також не зазначено про такий додаток. При цьому ОСОБА_1 була присутня на судовому засіданні у кримінальній справі 30.08.2023, що вказано в ухвалі суду за цю дату по справі № 145/664/19, та знала про цивільну справу, яка розглядалась одразу після цього.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення сторона відповідача ОСОБА_1 виходить з того, що вона була законним власником земельної ділянки «на підставі рішення органу». Однак при цьому представник відповідача не враховує, що «рішення органу», яке нібито було підставою для права власності ОСОБА_1 , Яришівською сільською радою Тиврівського району Вінницької області не ухвалювалось. У рішенні 26 сесії 5 скликання Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20.11.2009 не йшлось про передачу прав на землю ОСОБА_1 . Відповідно до довідки Лука-Мелешківскої сільської ради від 23.01.2018 № 18 спірна земельна ділянка Яришівською сільською радою ОСОБА_1 у приватну власність не надавалась, рішення про приватизацію вказаної земельної ділянки сільська рада не приймала, що підтверджено і у відзиві Лука-Мелешківської сільської ради. ОСОБА_1 також не надала оригіналу рішення, а у провадженні Тиврівського районного суду у зв`язку із зазначеним перебуває кримінальна справа № 145/664/19 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документа). ОСОБА_1 оголошувалась у розшук ухвалами суду від 10.10.2024 та від 19.09.2025. Відтак жодних правових підстав реєструвати за собою право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 не було.

Щодо способу захисту права, то обраний позивачем спосіб захисту права пов`язаний з тим, що позивач ніколи не була власником спірної земельної ділянки, тоді як ст. 387-388 ЦК України передбачають саме право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивач, придбавши будинок на торгах у 2017 році, отримала лише право ініціювати питання про приватизацію спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку, однак не отримала автоматично право власності на неї. При цьому жодних відомостей про те, що ця земельна ділянка не перебуває у комунальні власності ні у неї, ні у Яришівської сільської ради на момент торгів не було. Торги відбулись 22 вересня 2017 року, а спірна земельна ділянка була зареєстрована лише 26 грудня 2017 року. При цьому, як зазначалось вище, Яришівська сільська рада не ухвалювала жодних рішень про передачу даної ділянки ОСОБА_1 . Відтак при переході права на будівлю до позивача перейшло і право на земельну ділянку, але лише у тому обсязі, який був у попереднього власника будинку. А за умов відсутності будь-яких непідробних рішень органів місцевого самоврядування йдеться виключно про право фактичного користування земельною ділянкою, однак аніяк не про право власності. Адже ОСОБА_1 сама не мала такого права на підставі будь-якого автентичного документу, а відтак це право і не могло перейти до позивача. Тому ст. 387-388 ЦК України в даному випадку не підлягають застосуванню. Тобто до ухвалення рішення суду, про перегляд якого просить відповідач, земельна ділянка ні в якому контексті не була власністю позивача, а фактично була комунальною власністю, оскільки реєстрація її за ОСОБА_1 відбулась без належних правових підстав. Відповідач Лука-Мелешківська сільська рада (до ОТГ якої входить Яришівська сільська рада) не заперечувала щодо задоволення позову, оскільки у подальшому позивач все одно повинна була б звертатися до них щодо приватизації спірної земельної ділянки, як власниця будинку. Натомість після ухвалення рішення суду по даній справі заявлена позовна вимога вже призвела до відновлення прав позивача (право власності було зареєстровано за позивачем). За умов чинності рішення суду по даній справі у позивача немає потреби нового звернення до суду за реальним відновленням порушених прав. Вказане свідчить про вже досягнуту ефективність заявлених позовних вимог.

В судове засідання сторони не з`явилися, просять заяву про перегляд заочного рішення розглянути за їх відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в судове засідання не з`явилися усі учасники справи.

Суд, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, заперечення на неї та матеріали цивільної справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 49 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1-4 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 1, 4 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи № 145/2123/20 суддя Тиврівського районного суду після надходження йому на розгляд 31.12.2020 позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Лука-Мелешківської сільської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Є.В., про визнання недійсним рішення та визнання права власності, в порядку ч. 1 ст. 187 ЦПК України направив до адресно-довідкового сектору та Вінницької міської ради запит з метою отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача (т. 1 а.с.76).

Судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.77, 79-80).

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.02.2021 відкрито провадження у справі (т.1 а.с. 82).

Відповідачу направлено на його адресу реєстрації копію ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою, а також судову повістку про виклик до суду на 18.03.2021, які відповідачка отримала 01.03.2021 особисто, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, де в графі "вищезазначене поштове відправлення, поштовий переказ" - доставлено 01.03.2021 та міститься підпис " ОСОБА_4 " (т. 1 а.с. 86).

Із протоколів судового засідання від 03.06.2021 та 30.08.2023 убачається, що відповідачка ОСОБА_1 була присутня у судових засіданнях (т. 1 а.с. 114, а.с. 166-167).

Тобто відповідачці ОСОБА_1 було достовірно відомо про наявність в провадженні Тиврівського районного суду Вінницької області цивільної справи № 145/2123/20, у якій вона є відповідачкою. При цьому, відзив на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 до суду не подавала.

У подальшому відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання не з`являлася, у матеріалах справи містяться конверти ( т.1 а.с.171, 178, 198, 219, 224, 233, 246, т.2 а.с.16, 18, 63, 72, 80), адресовані ОСОБА_1 на її адресу, зазначену у позовній заяві та у відповідях адресно-довідкового сектору, Вінницької міської ради та з Єдиного державного демографічного реєстру № 1810920 від 24.09.2025, а саме: АДРЕСА_2 , які повернувся до суду із відміткою поштової служби: "адресат відсутній".

При цьому, про зміну місця проживання відповідачка ОСОБА_1 суд не повідомляла. Дані щодо будь-якої іншої альтернативної адреси місця проживання, в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження 61-185св23.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

18.12.2025 заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області позов ОСОБА_3 задоволено: визнано недійсним рішення 26 сесії 5 скликання Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20.11.2009 «Про передачу землі у приватну власність, затвердження технічної документації із землеустрою та видачу Державних актів на право власності на землю» в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та видачі державного акта ОСОБА_1 щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, будівель і споруд площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:02:003:0396 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2721 грн 10 коп (т. 2 а.с.92-101).

Згідно із ст. 283 ЦПК України відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зазначене рішення 19.12.2025 направлено судом ОСОБА_1 на адресу її реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду 06.01.2026 з відміткою від 26.12.2025 «адресат відсутній», що свідчить про належне вручення відповідачці заочного рішення суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вище викладеного, відповідачка ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи Тиврівським районним судом Вінницької області, в силу приписів ст. 128 ЦПК України належно повідомлялась про судові засідання, на початку судового розгляду брала участь у судових засіданнях, що підтверджується матеріалами справи, про зміну адреси суд не повідомляла, а тому, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, заочне рішення вважається таким, що належно вручено відповідачці 26.12.2025.

Щодо поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Водночас ч. 3 ст. 284 ЦПК України визначає, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до положень ст. 120, 121, 123, 124 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно із положеннями ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3, 6-8 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Заява про перегляд заочного рішення подана в електронній формі через електронний кабінет, представником заявника адвокатом Голівським В.В. 06.04.2026, тобто через майже 4 місяці після ухвалення рішення, яке просить скасувати заявник.

Суд вважає, що зазначене у прохальній частині заяви про перегляд заочного рішення представником відповідача прохання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є необґрунтованим, а вказані причини пропуску такого строку є неповажними.

Обґрунтування, що відповідачка у період з 06.11.2022 по 05.01.2026, зважаючи на збройну агресію рф щодо народу України та введенням воєнного стану перебувала за кордоном, в Республіці Німеччина, суд до уваги не бере, оскільки, як зазначалося вище, відповідачка отримала ухвалу про відкриття провадження з доданими до неї документами особисто 01.03.2021 за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 . Крім того, 30.08.2023 була присутня в судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області. Інформацію про зміну місця проживання до суду не подавала.

Інших доказів поважності причин неподання заяви про перегляд заочного рішення в установлений законом строк представник заявника ОСОБА_2 до Тиврівського районного суду Вінницької області не подав.

Суд зазначає, що поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі заявника та виключають (ускладнюють) можливість його звернення до суду із заявою у визначений законом строк.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)».

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення від 29.10.2015 у справі «Ustimeтko v. Ukraine», п.46)».

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст. 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст.126 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20 дійшла висновку, що якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України.

Отже, заяву представника заявника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 необхідно залишити без розгляду.

Керуючись ст. 121, 126, 127, 284, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2025 року у справі №145/2123/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Лука-Мелешківської сільської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Євгеній Васильович, про визнання недійсним рішення та визнання права власності.

Заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Лука-Мелешківської сільської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Євгеній Васильович, про визнання недійсним рішення та визнання права власності, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Патраманський І. І.