Decision № 135805921, 10.04.2026, Kryzhopil District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 939/3157/25

2/134/277/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 квітня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

30 січня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача вказує, що 07 квітня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «МАКС КРЕДИТ») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 00-9710800, за умовами якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 800,00 грн, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Проте, ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 44 924,80 грн, з яких: 8 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 36 124,80 грн - заборгованість за процентами.

21 жовтня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, відповідно до якого на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9710800 від 07 квітня 2024 року.

Після набуття права вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювало жодних нарахувань за цим договором, заборгованість по якому на дату подання позову залишилась незмінною - 44 924,80 грн.

Зазначену заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 06 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 10 березня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.

У судове засідання 06 квітня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

У позовній заяві представник позивача Поляков О.В. просив розглянути справу за відсутності сторони позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Виклик відповідача ОСОБА_1 здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини його неявки суду невідомі. У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позов.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 06 квітня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 квітня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір кредитної лінії № 00-9710800, за умовами якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надало відповідачу кредит на споживчі потреби у сумі 8 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором.

Сторони узгодили, що строк кредитування становить 360 календарних днів, дата остаточного повернення кредиту - 02 квітня 2025 року; стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредитування, за виключенням періоду, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки; знижена процентна ставка становить 1,48 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та надається позичальнику в якості заохочення і діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів (02.05.2024); комісія за надання кредиту становить 10 % від суми кредиту (800,00 грн); орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою становить 79 936,00 грн, а з урахуванням зниженої процентної ставки - 77 956,00 грн (пункти 1.3, 1.5, 1.6, 1.9 Договору).

Згідно з п. 2.8 Договору, сума кредиту перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 07.04.2024 о 18:31:02 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «61220».

Того ж дня ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало кредитні кошти в сумі 8 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 11.03.2026 № БТ/Е-7153 та випискою про рух коштів по рахунку.

На виконання зобов`язань за кредитним договором № 00-9710800 від 07.04.2024 ОСОБА_1 жодних платежів не вносив, що підтверджується розрахунком заборгованості, зробленим первісним кредитором.

Із вказаного розрахунку вбачається, що станом на 21 жовтня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 44 924,80 грн.

21 жовтня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, за умовами якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 21 жовтня 2024 року до Договору факторингу № 21102024-МК/Ейс, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п у Реєстрі 2022) за кредитним договором № 00-9710800 від 07.04.2024 у розмірі 44 924,80 грн, з яких: 8 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 36 124,80 грн - заборгованість за процентами.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 новий кредитор ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Досліджені судом докази вказують на те, що 07 квітня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, на виконання якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію за надання кредиту в порядку, визначеному договором.

21 жовтня 2024 року на підставі укладеного договору факторингу відбулася заміна кредитора, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 00-9710800 від 07.04.2024, укладеним між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .

Після закінчення строку кредитування (02 квітня 2025 року) ОСОБА_1 не повернув кредит, не сплатив проценти за користування ним та комісію за надання кредиту.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути заборгованість, яка виникла станом на 21 жовтня 2024 року (день відступлення права вимоги від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «ЕЙС»). Після вказаної дати ТОВ «ФК «ЕЙС» не нараховувало проценти за користування кредитом і вимог про їх стягнення з відповідача не заявляло.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору, здійснений у межах строку дії кредитного договору та є правильним.

Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, відповідачем не надано.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути 44 924,80 грн заборгованості за кредитним договором № 00-9710800 від 07.04.2024, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 800,00 грн - заборгованість за комісією; 36 124,80 грн - заборгованість за процентами.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткової угоди № 25770793525 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги та довіреності від 11 серпня 2025 року здійснював адвокат Соломко О.В.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг за договором № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року сторони погодили, що адвокатом Соломко О.В. у даній справі надано ТОВ «ФК «ЕЙС» такі види правової допомоги: вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 2 години вартістю 1 000,00 грн, складання позовної заяви 2 години вартістю 5 000,00 грн, підготовка адвокатського запиту 1 година вартістю 500,00 грн, підготовка клопотання про витребування доказів 1 година вартістю 500,00 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7 000,00 грн за 6 годин часу.

Так, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом Соломко О.В. у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування слід визначити в сумі 7 000,00 грн, тобто у межах фактично наданих послуг.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, при поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 26670 від 13 жовтня 2025 року.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 00-9710800 від 07.04.2024 у розмірі 44 924,80 грн (сорок чотири тисячі дев`ятсот двадцять чотири гривні, 80 копійок), з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 800,00 грн - заборгованість за комісією; 36 124,80 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 2 422,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9 422,40 грн (дев`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: м. Київ вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 10 квітня 2026 року.

Суддя