Decision № 135794875, 17.04.2026, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року Справа№200/1184/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду її роботи з 23 липня 1986 року по 04 липня 1995 року при розгляді заяви про перерахунок пенсії від 31 січня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період її роботи з 23 липня 1986 року по 04 липня 1995 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням зазначеного періоду, починаючи з дати подання заяви про перерахунок пенсії 31 січня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком з 06.06.2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію призначено на підставі страхового стажу тривалістю 31 рік 11 місяців 25 днів та середньомісячного заробітку 19 492,78 грн.

Ознайомившись із протоколом страхового стажу, який міститься в особистому кабінеті веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 виявила, що до її страхового стажу роботи не було враховано період трудової діяльності з 23.07.1986 року по 04.07.1995 року. У зв`язку з цим вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії від 31.01.2026 року. Крім того, до зазначеної заяви було додано заяву довільної форми, в якій вона окремо акцентувала увагу на необхідності врахування до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1986 року по 04.07.1995 року відповідно до записів її трудової книжки під час проведення перерахунку пенсії.

Вказана заява була подана ОСОБА_1 в електронному вигляді через особистий кабінет вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України 31.01.2026 року, що підтверджується даними порталу, відповідно до яких звернення про перерахунок пенсії було прийнято до розгляду та має статус «Виконано». За результатами розгляду заяви відповідачем зазначено, що перерахунок пенсії здійснено, про що міститься відповідний запис із результатом обробки звернення.

Разом з тим, ознайомившись із протоколом розрахунку страхового стажу, ОСОБА_1 встановила, що фактично перерахунок страхового стажу проведено не було, оскільки період роботи з 23.07.1986 року по 04.07.1995 року до страхового стажу не включено, а загальна тривалість страхового стажу залишилась без змін і становить 31 рік 11 місяців 25 днів, що свідчить про відсутність фактичного врахування зазначеного періоду при перерахунку пенсії.

Вважає, що дії відповідача щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи є протиправними.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області наданий відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається наступне. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні з дислокацією у м. Маріуполь та отримує пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 IV від 09.07.2003.

31.01.2026 позивач звернулась із заявою № 4685 про перерахунок пенсії за віком відповідно до ч.4 статті 42 Закону № 1058 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003. Згідно матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що при призначенні пенсії за віком до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 23.07.1986 по 04.07.1995 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.09.1980, оскільки при виправленні в даті наказу при працевлаштуванні - нечитабельна печатка, відсутня назва підприємства, на яке була прийнята заявниця.

За результатами розгляду заяви № 4685 від 31.01.2026 та доданих до неї документів, Головним управлінням проведено перерахунок на підставі свідоцтва про народження від 25.04.1992 № НОМЕР_3 та додано стаж догляд за дитиною до 3-х років з 20.04.1992 по 19.04.1995.

З огляду на те, що позивачем не надано додаткових документів про підтвердження зазначеного періоду роботи у КОП Доноблагростроя (трудова книжка рос.мов.) та відсутні документи щодо реорганізації Продснаб треста «Ждановсельстрой» (трудова книжка рос.мов.) в Головному управлінні відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1986 по 04.07.1995.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком з 06.06.2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не є спірним між сторонами.

31.01.2026 позивач звернулась із заявою № 4685 про перерахунок пенсії за віком відповідно до ч.4 статті 42 Закону № 1058 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003.

Згідно матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що при призначенні пенсії за віком до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 23.07.1986 по 04.07.1995 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.09.1980, оскільки при виправленні в даті наказу при працевлаштуванні - нечитабельна печатка, відсутня назва підприємства, на яке була прийнята заявниця.

За результатами розгляду заяви № 4685 від 31.01.2026 та доданих до неї документів, Головним управлінням проведено перерахунок на підставі свідоцтва про народження від 25.04.1992 № НОМЕР_3 та додано стаж догляд за дитиною до 3-х років з 20.04.1992 по 19.04.1995.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року № 637 (далі Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідач не врахував період роботи позивача до страхового стажу з 23.07.1986 року по 04.07.1995 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 18.09.1980, оскільки при виправленні в даті наказу при працевлаштуванні - нечитабельна печатка, відсутня назва підприємства.

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 18.09.1980, зокрема у період з 23.07.1986 по 04.07.1995 ОСОБА_1 працювала у Продснаб треста "Ждановсельстрой" інженером по обладнанню.

Так, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а неправильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 (далі Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Отже, відповідач протиправно не зарахував період роботи з 23.07.1986 по 04.07.1995 до страхового стажу позивача.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).

Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв`язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовну немайнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 1064,96 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду її роботи з 23 липня 1986 року по 04 липня 1995 року при розгляді заяви про перерахунок пенсії від 31 січня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період її роботи з 23 липня 1986 року по 04 липня 1995 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням зазначеного періоду, починаючи з дати подання заяви про перерахунок пенсії 31 січня 2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.04.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова