Decision № 135741021, 16.04.2026, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/1569/26

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Лавровської В.І,

представника позивача Котової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі також позивач, ГУДКСУ у Чернігівській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також відповідач, Відділ ДВС), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (далі також третя особа ОСОБА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.02.2026 ВП №77695978.

В обґрунтування позову зазначає про безпідставність спірної постанови, оскільки відповідачем вжито всі заходи на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 750/14262/21, проте, з незалежних від нього причин, вказане рішення не може бути виконано саме відповідачем.

09.03.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в порядку статті 287 КАС України.

Відповідач у відзиві позов не визнав, просив відмовити у задоволенні, оскільки боржником рішення суду у справі № 750/14262/21 не виконано, а доказів на підтвердження вжиття заходів щодо його виконання не надано, тому оскаржувану постанову вважає правомірною.

Третя особа подала пояснення на позовну заяву, у якій просить відмовити у задоволенні позову з мотивів, наведених у поясненнях.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з доводів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві просив розглянути справу за його відсутності. Третя особа подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі №750/14262/21 зобов`язано Головне управління здійснити на користь ОСОБА_1 безспірне списання з державного бюджету 531413,52 грн матеріальної шкоди, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту.

Зазначений виконавчий документ перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання.

21.05.2025 відповідачем у ВП №77695978 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у справі №750/14262/21.

Позивачем оскаржена вказана постанова в судовому порядку, та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.202,5 у задоволенні позову ГУДКСУ у Чернігівській області відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

03.02.2026 головним державним виконавцем відділу Примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Я.О. (далі- виконавець) складено акт, в якому вказано, що судове рішення у справі №750/14262/21 не виконано.

03.02.2036 виконавцем винесено постанову ВП №77695978 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду у справі №750/14262/21.

Позивач не погоджується із вказаною постановою, та вважає, що судове рішення не виконується з незалежним від нього причин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу на боржника винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII із мотивів невиконання рішення суду без поважних причин.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення законодавства, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Верховний Суд в постанові від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18 викладав висновок про те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Отже, для з`ясування всіх обставин, що мали значення для прийняття спірної постанови, суд враховує таке.

ГУ ДКСУ в Чернігівській області діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, затвердженим наказом Державної казначейської служби України від 16.12.2025 №311 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра фінансів України.

Згідно зі статтями 43, 47 Бюджетного кодексу України (далі БК України) та підпункту 2 пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.

Водночас, нормами статті 25 БК України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Крім того, згідно з частиною першою статті 43 БК України Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень БК України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України.

Тобто, відповідно до статей 25 та 43 БК України Казначейство України (а не територіальний орган Казначейства) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Механізм безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам, врегульовано пунктами 35-40 Порядку.

Так, відповідно до пункту 35 Порядку №845 Державна казначейська служба України, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку №845 визначено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Згідно з пунктом 37 Порядку №845 орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 36 цього Порядку, подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача. Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом 5 робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості).

Отже, наведеними нормами встановлено механізм щодо безспірного списання коштів державного бюджету та алгоритм дій, які вчиняються ДКС України в межах такого списання. Водночас до повноважень позивача вчинення таких дій не віднесено.

У даній справі слід дослідити всі дії позивача, які останнім вчинені після винесення постанови відповідачем про накладення штрафу в розмірі 5100, 00 грн, в рамках виконання судового рішення по справі № 750/14262/21.

Так, 27.08.2025 позивачем до Державної казначейської служби України направлено лист № 04-09-08/6396 про виділення коштів Головному управлінню у сумі 531413,52 грн з метою виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі № 750/14262/21.

У відповідь ДКС України в листі від 29.08.2025 № 5-0808/18979 повідомила, що безспірне списання органами Казначейства 531 413,52 грн матеріальної шкоди, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту, за судовим рішенням у справі № 750/14262/21 може бути здійснене виключно з моменту визначення механізму відшкодування зазначеної шкоди та встановлення відповідних бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України.

17.10.2025 позивач листом № 04-09-08/7791 звернувся до ДКС України з проханням надати копії листів, з якими ДКСУ зверталося до МФУ з питанням визначення механізму відшкодування шкоди та листи-відповіді МФУ. У відповідь листом від 23.10.2025 №5-08-08/23400 ДКС України повідомила, що з метою гарантування прав громадян на своєчасне одержання коштів за судовими рішеннями звертається до Міністерства фінансів України з питання визначення механізму відшкодування шкоди, завданої прийняттям нормативно-правового акта, що визнаний незаконним, та встановлення відповідних бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України на відповідний рік та надало відповідні листи до Головного управління, копії яких містяться в матеріалах справи.

26.01.2026 позивач листом № 04-14-08/626 звернувся до ДКС України з проханням розглянути питання щодо виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 по справі №750/14262/21 за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

У відповідь 28.01.2026 в листі №508-08/2173 ДКС України повідомила, що виконання судового рішення у справі №750/14262/21 за бюджетною програмою не відповідатиме цільовому призначенню зазначеної програми (копії листів додаються).

05.02.2026 позивач листом №04-09-08/971 звернувся до ДКС України з проханням надати практичну допомогу для виходу із критичної ситуації, яка склалася.

У відповідь ДКС України листом від 20.02.2026 № 5-08-08/4662 повідомила про звернення до Міністерства фінансів України щодо можливості визначення механізму відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності, та встановлення відповідних бюджетних призначень у Законі України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». В листі від 19.02.2026 №505-1-05/4448 ДКС України акцентовано увагу перед Міністерством фінансів України саме на проблематиці виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі №750/14262/21 за позовом ОСОБА_1 .

12.03.2026 позивачем отримано лист ДКС України від 12.03.2026 № 5-08-08/6714 з копією листа-відповіді Міністерства фінансів України від 11.03.2026 № 13210-02-5/6924, які містяться в матеріалах справи.

Так, в листі від 11.03.2026 № 13210-02-5/6924 Міністерством фінансів України зазначено наступне. Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» видатків на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, визнаного незаконним і скасованого, не передбачено. Водночас зазначаємо, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розробка та затвердження механізму відшкодування за рахунок держави шкоди за судовими рішеннями у вказаній категорії справ потребує спільних дій органів державної влади, які здійснюють забезпечення формування та реалізацію державної правової політики, політики у сфері охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, та інших заінтересованих органів.

Про вказані обставини позивач повідомляв відповідача відповідними листами.

26.08.2025 Відділом примусового виконання до позивача направлялась вимога виконавця щодо повідомлення про стан виконання рішення суду.

На виконання вказаної вимоги, листом від 02.09.2025 №04-1710/6532 позивач повідомив, що рішення залишається не виконаним з поважних причин, адже у Головного управління відсутні повноваження здійснення безспірного списання коштів з Державного бюджету України у відшкодування шкоди. Крім того, Головне управління повідомило Відділ примусового виконання, що звернулось до суду апеляційного інстанції з оскарженням ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, (копії листів містяться в матеріалах справи).

15.01.2026 до позивача повторно надійшла вимога виконавця (вих.№204 від 08.01.2026) щодо стану виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №750/14262/21 та надання документів, підтверджуючих його виконання.

У відповідь позивач листом від 26.01.2026 №04-17-10/645 повідомив, що звернувся із листом до Державної казначейської служби України з проханням розглянути питання про виконання виконавчого листа за бюджетною програмою 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» та надало на вимогу всі підтверджуючі документи (копії листів надаються).

09.02.2026 до позивача надійшла вимога виконавця (вих. №1243 від 03.02.2026) щодо повідомлення про стан виконання рішення суду, станом на дату надання відповіді, та надання підтверджуючих документів.

18.02.2026 №04-09-06/1293 позивач у відповідь повідомив, що листом від 26.01.2026 № 04-14-08/626 повторно звернувся до ДКС України з проханням розглянути питання щодо виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 по справі №750/14262/21 за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (копії листів надаються).

Отже, наведені нормативно-правові акти та обставини вважаються об`єктивними причинами, які унеможливлюють виконання позивачем судового рішення у справі № 750/14262/21, та не залежали від власного волевиявлення позивача.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, шо частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання ( пункт 15);здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Відповідно до частин 4 6 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб`єктів господарювання. Залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень. Залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб. У цій постанові обов`язково зазначаються опис причин, що зумовили необхідність залучення, час та місце здійснення виконавчих дій, а також інші необхідні відомості. Копія постанови надсилається відповідному органу, установі, організації, суб`єкту господарювання, особі не пізніше наступного дня з дня її винесення, але не пізніше ніж за три дні до запланованих заходів.

Разом із тим судом не встановлено обставин виконання державним виконавцем зазначених положень чинного законодавства.

При цьому самі собою вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу, попередження про кримінальну відповідальність) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі суд вирішує з урахуванням частини першої статті 139 КАС України, у відповідності до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Крім того, відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Тобто у спірних правовідносинах позивач немає статусу суб`єкта владних повноважень, а вважаться учасником виконавчого провадження (юридичною особою), який звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів у зв`язку з прийняттям державною виконавчою службою (суб`єктом владних повноважень) індивідуального рішення (акта).

Вказаний висновок додатково підтверджується тим, що за змістом положень частини першої статті 19 КАС України адміністративний суд може вирішувати спори між двома суб`єктами владних повноважень лише з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також у разі виникнення спорів, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи та у зв`язку з повним задоволенням позову, витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн підлягають відшкодуванню саме за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.02.2026 ВП №77695978.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.), сплачений відповідно до платіжної інструкції № 378 від 26.02.2026.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області вул. Реміснича, 27,м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 37972475.

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просп. Миру, 43,м. Чернігів,Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14002, код ЄДРПОУ 43316700.

Третя особа: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко