Court ruling № 135738239, 16.04.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

16 квітня 2026 року № 320/15830/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов та стягнення моральної шкоди.

На адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення звернення стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2025 року № Б/3090, згідно якої на ОСОБА_1 був накладений штраф у сумі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 статті 2101 КУпАП;

- зупинення звернення стягнення на підставі постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 80649227;

- зупинення звернення стягнення на підставі постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 80649227 в розмірі 3400 грн з ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що постановами головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року було відкрите виконавче провадження № 80649227 з примусового виконання вищевказаної постанови ТЦК про стягнення з позивача штрафу в розмірі 34 000 грн, визначено для позивача суму мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 400 грн, про стягнення виконавчого збору та стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 3400 грн. Також, постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року про арешт коштів боржника був накладений арешт грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать позивачу, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37800 гривня (UAH).

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи зазначене, позивач також вважає, що існують обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може призвести до порушення прав позивача, безпідставного стягнення з нього грошових коштів на підставі виконавчого документа, що призведе до необхідності звертатися з новими позовними заявами про повернення грошових коштів, стягнутих в ході виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення звернення стягнення на підставі постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 80649227;

- зупинення звернення стягнення на підставі постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 80649227 в розмірі 3400 грн з ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що постановами головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року було відкрите виконавче провадження № 80649227 з примусового виконання вищевказаної постанови ТЦК про стягнення з позивача штрафу в розмірі 34 000 грн, визначено для позивача суму мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 400 грн, про стягнення виконавчого збору та стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 3400 грн. Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року про арешт коштів боржника був накладений арешт грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать позивачу, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37800 гривня (UAH).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.

Статтею 10 Закону № 1404 встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону № 1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення відповідачем в рамках виконавчого провадження № 80649227 в примусовому порядку коштів, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову.

Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення фінансової шкоди позивача, яка полягає у витратах позивача, у разі подальшого вчинення органом державної виконавчої служби заходів щодо примусового виконання постанов, про протиправність які стверджує позивач та оскаржує їх у цій справі.

При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити із дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у вищезазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді можливого вжиття органом ДВС заходів, направлених на примусове виконання постанови територіального органу Державної виконавчої служби України, правомірність прийняття якого оспорює позивач, що входить до предмета доказування у цій справі. У свою чергу, невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача.

Суд вважає, що обраний позивачем вид заходу забезпечення позову повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірним із позовними вимогами, і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. При цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача, додані до неї документи та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 34 Закон № 1404, суд дійшов висновку щодо необхідності зупинення стягнення на підставі оскаржуваних в рамках цієї справи постанов головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року ВП № 80649227, до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову в цій частині підлягає задоволенню.

Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач також просить суд зупинити звернення стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2025 року № Б/3090, згідно якої на ОСОБА_1 був накладений штраф у сумі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 статті 2101 КУпАП.

При цьому, предметом спору у цій справі є постанова головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року ВП № 80649227, а не постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2025 року № Б/3090.

Отже, заявлені позивачем заходи забезпечення позову фактично спрямовані на зупинення стягнення іншого рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець визначив імперативну вимогу згідно з якою не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову в цій частині не відповідають вимогам пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних постанов, в іншій частині заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, задовольнити частково.

2. Зупинити стягнення на підставі постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 80649227 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/15830/26.

3. Зупинити стягнення на підставі постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Моргуна Андрія Валерійовича від 02.04.2026 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 80649227 в розмірі 3400 грн з ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/15830/26.

4. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

5. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 35011660, 02100, м. Київ, вул. Тороповського Георгія, буд. 39.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панова Г. В.