Decision № 135698913, 14.04.2026, Sadhirskyi District Court of Chernivtsi City

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/722/26

Провадження №2/726/332/26

Категорія 75

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 726/722/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні,

за участю учасників судового провадження:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

26.02.2026 Садгірським районним судом м. Чернівці через систему «Електронний суд» отримано позовну заяву ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні. У позві позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість по вихідній допомозі 187 501,50 грн. і середній заробіток за час затримки, який на момент звернення до суду складає 33 333,73 грн. Також просить стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення. Вирішити питання судових витрат у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що у період з 10.10.2013 перебував у трудових відносинах з Малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів», код ЄДРПОУ 14257180, а 10.02.2026 був звільнений за ч.3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, згідно із даними наказу № 06/к-тр від 09.02.2026.

Посилається на те, що згідно зі ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав зазначених у ч.3 ст. 38 КЗпП України звільненому працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Однак, в день звільнення відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату всіх належних коштів, а саме вихідної допомоги, у розмірі тримісячного середнього заробітку, що вважає грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Зазначає, що йому всього нараховано 34 510,99 грн, а вихідна допомога не виплачувалась взагалі. Таким чином наводить у позові розрахунок розміру вихідної допомоги, що складає 62 500,50 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, вказує, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки в розрахунку.

14.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов від представникаМалого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» адвоката Дуднік Л.О. у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та стягнути із нього понесені витрати у справі на користь відповідача.

Вказує, що Мале підприємство «Чернівецький завод медичних виробів» вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а розрахунок позивача містить істотні арифметичні та правові помилки, оскільки позивач неправильно визначив базу для обчислення середньої заробітної плати (безпідставно включив премію до розрахунку) та неправильно визначив кількість робочих днів.

Не заперечує, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем, однак був звільнений на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за власною ініціативою. На момент видання наказу підприємство не визнавало наявності порушень трудового законодавства. Формулювання підстави звільнення було зазначене у заяві самого працівника. Звертає увагу суду на те, що у випадку відсутності доведених порушень з боку роботодавця звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України втрачає правову підставу для застосування гарантій, передбачених ст.44 КЗпП України.

Позивач посилається на статтю 117 КЗпП України, однак відповідно до статті 116 КЗпП України виплата всіх сум повинна бути проведена у день звільнення, а 10 лютого 2026 року на рахунок позивача було зараховано 33 720,19 грн розрахункових виплат, тобто у день звільнення проведено остаточний розрахунок. Тому вважає, що відсутні підстави для застосування статті 117 КЗпП України.

Зазначає, що заробітна плата позивачу виплачувалася у повному обсязі та в строки, встановлені колективним договором згідно з Положенням про оплату праці працівників МП «Чернівецький завод медвиробів», що підтверджується банківськими виписками. У період грудня 2025 року та січень-лютий 2026 року підприємство здійснювало діяльність в умовах регулярних відключень електроенергії, що ускладнювало сам по собі виробничій процес, а також подальшу можливість своєчасного проведення фінансових та бухгалтерських операцій. Тому з причин, що не залежали від волі роботодавця, мала місце незначна та поодинока затримка виплати частини заробітної плати за грудень 2025 року, яка була зумовлена технічними та організаційними труднощами у здійсненні роботи всіх підрозділів підприємства, зокрема і бухгалтерських операцій. Вказана була об`єктивно зумовлена перебоями електропостачання та фактичним надходженням фінансових коштів, мала поодинокий характер та не може свідчити про систематичне порушення роботодавцем строків виплати заробітної плати. Позивач не звертався зі скаргами до керівництва підприємства, не подавав письмових заяв щодо затримки виплати заробітної плати.

23.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 у якій звертає увагу суду на те, що відповідач не вказує, яким саме чином підприємство не визнавало наявності порушень і якими доказами це підтверджується, а наказ про звільнення підписаний без жодних застережень.

Щодо визначеної ним бази обчислення середньої заробітної плати та включення до неї премії посилається на те, що премії які виплачувалися йому очевидно є не «одноразовими», а щомісячними, тобто регулярними і тому підлягають відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року врахуванню при визначенні середньої заробітної плати. Позивач вважає розрахункові листки апріорі достовірним джерелом інформації.

Посилається і на те, що Додаток №3 до Колективного договору підприємства не підписаний уповноваженим представником трудового колективу, що є обов`язковим реквізитом (ч.3 ст. 24 Закону № 108/95-ВР «Про оплату праці»), а лише скріплений печаткою відповідача, яка є атрибутом адміністрації роботодавця, а не представника трудового колективу, та не має обов`язкової візи про експертизу юридичної служби підприємства на відповідність його положень нормам чинного законодавства України. Цей «документ», на його думку, протирічить вимогам ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» щодо строків виплати зарплати, не завізований, а ні юрисконсультом, а ні представником трудового колективу, який від імені останнього і мав його підписати та не був йому відомий раніше.

Статями 115 КЗпП України та 24 Закону від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (на період дії воєнного стану не зупинена), встановлено, що заробітна плата виплачується: регулярно в робочі дні, не рідше двох разів на місяць, проміжок часу між виплатами не перевищує 16 календарних днів і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата - це граничні строки встановлені законодавством України, які не можуть бути змінені колективним договором, оскільки ця норма Закону має обов`язковий до виконання характер.

Згідно ч.3 ст. 24 Закону № 108/95-ВР «Про оплату праці», розмір авансу повинен становити не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника, натомість сума авансу жодного разу не перевищувала 2000.00 грн, хоча виплачувалась з різними часовими інтервалами, отже суми мали б бути різними оскільки тривалість праці була різною.

Вказує, що затримки виплат були регулярними, щомісячними і тривали весь 2025 рік, на підтвердження чого додає належним чином посвідчені виписки з карткового зарплатного рахунку Позивача в АТ «Ощадбанк».

Просить врахувати і те, що посилання на перебої з енергопостачанням на п`ятий рік ракетно-дронових обстрілів теж не виправдовують відповідача, який зобов`язаний був самостійно подбати про резервне енергопостачання власного виробництва, оскільки це зона його персональної відповідальності і комерційного інтересу, а працівник не повинен нести за це відповідальність покриваючи збитки роботодавця власним трудом чи за власний рахунок.

Також звертає увагу суду на службовий конфлікт із керівництвом з січня по лютий 2026 року через ситуацію, яка склалась на підприємстві саме в зв`язку з регулярними вимкненнями елекроенергії.

Вказав на готовність укладення мирової угоди у справі.

27.03.2026 представниця відповідача Дуднік Л.О. подала заперечення на відповідь на відзив у яких виклала свої доводи щодо обставин зазначених позивачем у відповіді на відзив. Зауважила, що видання наказу про звільнення не свідчить про визнання відповідачем будь яких порушень. Посилається на неправомірність включення премій о розрахунку заробітної плати, оскільки такі премії не носили системного характеру. Вказує на допустимість та недопустимість доказів у справі. Заперечує доводи відповідача щодо колективного договору та штатного розпису. Додатково звертає увагу на затримки виплати заробітної плати та відсутність систематичності. Заперечує наявність службового конфлікту та те, що такий був підставою для звільнення. Вказує на безпідставність вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява ОСОБА_1 сформована в системі «Електронний суд» 26.02.2026 та подана до Садгірського районного суду м. Чернівці.

Справа передана на розгляд головуючого судді Асташева С.А., згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 16.03.2026.

12.03.2026 до суду надійшла заява представниці відповідача Дуднік Л.О. про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.03.2026 до суду надійшов відзив на позов від представника Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» адвоката Дуднік Л.О.

Також 16.03.2026 представниця відповідача скерувала клопотання про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та клопотання про виклик свідків у справі.

Своєю ухвалою від 16.03.2026 суддя Асташев С.А. задовольнив клопотання представника відповідача та ухвалив провести призначене судове засідання та наступні судові засідання у справі № 726/722/26 за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адвоката Дуднік Людмили Олександрівни за допомогою системи відеоконференцзв`язку - vkz.court.gov.ua.

Також ухвалою суду від 16.03.2026 суд постановив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження у цивільній справі № 726/722/26 за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні. Підготовче судове засідання у справі призначив на 25.03.2026. Також викликав за клопотанням відповідача свідків у справі.

23.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1

25.03.2026 представниця відповідача подала до суду клопотання у яких просила відкласти підготовче судове засідання у справі, не закривати його, продовжити строк підготовчого провадження у справі та надати можливість підготувати і подати письмові заперечення з належними доказами, оскільки відповідь на відзив надійшло лише 23.03.2026. Також просила долучити докази у справі.

27.03.2026 представниця відповідача Дуднік Л.О. подала заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 30.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08 квітня 2026 року, яке за клопотанням представниці відповідача відкладено на 14.04.2026.

Заходів щодо забезпечення доказів, забезпечення позову по справі не вживалося.

Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові. Вказав, що питання законності звільнення та його підстав виходить за межі позовних вимог. Не виявив бажання відповідати на питання щодо відключень електроенергії та отримання допомоги підприємством. Зазначив, що надавав роботодавцю шанс заплатити кошти пізніше. Просив врахувати те, що роботодавець визнав підставу звільнення видавши наказ без жодних зауважень, а тому повинен був виплатити вихідну допомогу.

Представник відповідача Дуднік Л.О. просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 вказуючи на їх безпідставність та правомірність винесеного наказу та дотримання порядку виплат під час звільнення позивача. Вважає, що позивач не довів порушення законодавства про працю, зокрема, що існувала затримка у виплаті заробітної плати понад один місяць. Просила врахувати невідповідності у розрахунку, проведеному позивачем. Також зауважила, що поодинока затримка в грудні із виплатою заробітної плати, зумовлена нестабільною роботою через відключення електроенергії та складними умовами праці, залученням фінансової допомоги.

Заслухавши позицію сторін та їх доводи, дослідивши подані матеріали справи та долучені до них докази, заслухавши показання свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд встановив із записів копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , заповненої 29.09.1983, а також наданих відповідачем копію наказів, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів», код ЄДРПОУ 14257180, а саме: 10 жовтня 2013 року був прийнятий на роботу у комерційну групу на посаду керівника групи, наказ № 129-к від 10.10.2013. 03.10.2014 переведений на посаду юрисконсульта, наказ №107-к від 03.10.2014. 10.02.2026 звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю ч.3 ст. 38 КЗпП України, наказ № 06/к-тр від 09.02.2026.

Відповідно до наказу про суміщення від 06.01.2026 №02/к-тр., ОСОБА_1 виконував додаткові обов`язки, які були покладені на інспектора з кадрів.

Також до матеріалів справи долучено копію Наказу президентки Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» ОСОБА_3 № 06/к-тр від 09 лютого 2026 року, відповідно до даних якого на підставі заяви ОСОБА_1 від 09.02.2026 вирішено звільнити 10 лютого 20216 року юрисконсульта ОСОБА_1 з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.

Міститься відмітка ОСОБА_1 про ознайомлення із наказом і отримання його копії 10.02.2026.

Відповідач надає суду копію заяви ОСОБА_1 від 09.02.2026 у якій останній у зв`язку з систематичними затримками підприємством виплати йому заробітної плати, що є порушенням норм чинного законодавства щодо оплати праці та умов колективного договору, просить звільнити його з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 10 лютого 2026 року. Вказує, що докази затримки виплати заробітної плати містяться в бухгалтерських документах підприємства.

Також долучений обхідний лист ОСОБА_1 .

Позивач надає копії розрахункових листків за листопад 2025 року, грудень 2025 року, січень 2026 року та лютий 2026 року.

Відповідно до даних розрахункових листів у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 10.02.2026 йому було нараховано до виплати всього 34 510,99 грн, з яких:

-оплату лікарняних листів за 10 днів 19722,30 грн (перші 5 днів 9 861,15 грн і наступні 5 днів 9 861,15 грн);

-компенсацію за невикористану щорічну відпустку 2 дні 3869,04 грн.

-оклад за 7 робочих днів 7799,75 грн;

-місячна премія 3119,90 грн.

Також суду надано копію Довідки форма ОК-5 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач натомість долучає довідку-розрахунок № 6 про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 11 березня 2026 року, у якій поряд із іншим зазначена середньоденна заробітна плата 935,22 грн.

Також надає копії наказів по підприємству №36 від 19.12.2025 та №37 від 31.12.2025 щодо визначених вихідних днів на підприємстві та відповідно до даних яких у грудні 2025 року 22 робочі дні, а у січня 2026 року 21 робочий день.

Відповідач надає свій розрахунок вихідної допомоги, проведений відповідно до п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100.

Представник відповідача долучає копію Колективного Договору МП «Чернівецький завод медичних виробів» від 10 березня 2021 року, Положення про оплату праці працівників, що є Додатком № 3 до Колективного договору між працівниками та адміністрацією МП «Чернівецький завод медичних виробів» та Положення про преміювання працівників, що є Додатком № 2 до Колективного договору між працівниками та адміністрацією МП «Чернівецький завод медичних виробів», затверджені загальними зборами трудового колективу протоколом № 2/21 від 10.03.2021.

Відповідно до пункту 5.1 Додатку №3 до Колективного договору підприємства встановлено порядок та строки виплати заробітної плати працівникам. Зокрема передбачено, що враховуючи особливості надходження коштів на рахунки підприємства, заробітна плата виплачується частинами у встановлені проміжки часу: до 25 числа поточного місяця за першу декаду місяця (з 1 по 10 число), до 7 числа поточного місяця за другу декаду місяця (з 11 по 20 число), а до 21 числа наступного місяця за третю декаду місяця (з 21 по 30 (31) число) з проведенням остаточного розрахунку за місяць з урахуванням усіх додаткових нарахувань.

Відповідач долучає виписки з банку на підтвердження виплати коштів ОСОБА_1 у рахунок заробітної плати.

Строки виплати заробітної плати працівнику підтверджуються бухгалтерськими документами та наведені у таблиці строків виплати заробітної плати, що додається до відзиву.

В підтвердження затримок виплат позивач додає до відповіді на відзив виписки з карткового зарплатного рахунку позивача в АТ «Ощадбанк».

Відповідач посилається на те, що у період грудня 2025 року та січень-лютий 2026 року підприємство здійснювало діяльність в умовах регулярних відключень електроенергії, що ускладнювало сам по собі виробничій процес, а також подальшу можливість своєчасного проведення фінансових та бухгалтерських операцій. Зазначені обставини підтверджує довідкою АТ «Чернівціобленерго» завіреною керівником департаменту з диспетчерського управління мереж Шитра В`ячеславом, у якій міститься інформацію щодо погодинних відключень електроенергії за відповідний період.

Також долучає пояснювальну записку щодо аналізу роботи підприємства в умовах графіків погодинних відключень № 27 від 11.03.2026, у якій поряд із іншим вказано про розсинхронізацію відключень та належність будівель підприємства до різних груп уі унеможливлення роботи єдиного технологічного ланцюга та про пошуки альтернативних варіантів енергопостачання. Вказано, що фактичний корисний час для більшості ділянок становить лише 30-50% від встановленого 10-годинного робочого дня. Адміністартивний корпус мав можливість працювати в середньому від 2,5 до 6 годин на день замість встановлених 8 годин.

Відповідач посилається і на те, що підприємству протягом року не одноразово надавалася поворотна фінансова допомога, що підтверджує копіями договорів №1/25 від 14.07.2025, №2/25 від 08.08.2025, №3/25 від 15.09.2025, №4/25 від 14.10.2025, №5/25 від 10.11.2025, №6/25 від 16.12.2025, №1/26 від 27.01.2026, долученими до відзиву.

Із відзивом відповідач долучає документи на підтвердження вступу на посаду президента Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» ОСОБА_3 та штатний розпис підприємства.

Із відповіддю на відзив позивач долучає службову записку щодо адміністративних відпусток, надіслану ним на електронну адресу ОСОБА_3 .

Також відповідач долучає копію Акту прийому-передачі від 25.09.2019 про передачу документації відділу кадрів ОСОБА_1 ; Копію Журналу реєстрації наказів з основної діяльності; Наказ № 2 від 10.01.2026 та № 3 від 02.02.2026 про преміювання; документи на підтвердження надсилання ОСОБА_1 листа голові Герцаївської ОТГ щодо реєстрації колективного договору від 10.03.2021 та протокол № 2/21 зборів трудового колективу щодо колективного договору під час якого виступав і юрисконсульт ОСОБА_1 .

За клопотанням представника відповідача суд заслухав пояснення свідків.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що у 2025 році була одноразова затримка заробітної плати у грудні і не усім працівникам. У той період, було дуже холодно, були відключення світла, а тому сталася така ситуація, коли коштів не вистачило. У січні через це деякі працівники йшли у відпустку за власний рахунок, було дуже холодно, а тому щоб не мерзнути погодилися піти у відпустку. Також відомо про залучення фінансової допомоги на підприємстві. Щодо виплат та розрахунків при звільненні свідок повідомила, що їй не відомо нічого.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює бухгалтером на МП «Чернівецький завод медвиробів» та їй відомо про те, що у 2025 році була лише разова затримка у грудні, не було коштів на рахунках. Підприємство отримувало фінансову допомогу для виплати заробітної плати. Також підтвердила те, що у грудні була складна ситуація із електроенергією, світла не було та було дуже холодно. Коли робила розрахунок позивача не було, а на наступний день йому було надано лист-розрахунок. Не повідомляла його про відсутність у розрахунку вихідної допомоги.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими і врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (скорочено - КЗпП України).

Відповідно до частин першої, сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно із положеннями ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Вихідна допомога - це грошова виплата працівнику, який звільняється з роботи не з його власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами (умовами трудового договору або колективним договором).

Згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно із положеннями статей 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У випадках виплати вихідної допомоги застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів» та подав власноручну заяву про звільнення його на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України з підстав систематичної виплати заробітної плати.

У зв`язку із звільненням позивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України, останній вважає, що йому мала бути виплачена вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Натомість відповідач (підприємство) не визнало наявності порушень трудового законодавства, у зв`язку із чим не виплатило таку вихідну допомогу при звільненні.

У судовому засіданні відповідач посилався на те, що формулювання підстави звільнення було зазначено у заяві самого працівника, а зміні підстав звільнення в односторонньому порядку не допускається. Факт видання наказу про звільнення не свідчить про визнання відповідачем будь яких порушень.

Наказ про звільнення є актом індивідуальної дії, який фіксує підставу, зазначену працівником у заяві, та оформлює припинення трудових відносин відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України.

Відповідач, отримавши заяву позивача із посиланням на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, діяв у межах визначеної процедури та відобразив зазначену підставу у кадрових документах.

Строки виплати заробітної плати працівнику відповідач підтвердив бухгалтерськими документами та навів у таблиці строків виплати заробітної плати. Заробітна плата позивачу виплачувалася у повному обсязі та в строки, встановлені колективним договором згідно Положення про оплату праці працівників МП «Чернівецький завод медичних виробів».

Більше того відповідач довів і те, що у період грудня 2025 року та січень-лютий 2026 року підприємство здійснювало діяльність в умовах регулярних відключень електроенергії, що ускладнювало сам по собі виробничій процес, а також подальшу можливість своєчасного проведення фінансових та бухгалтерських операцій. Тотальна відсутність світла в Україні призвела до порушення виконання фінансових зобов`язань покупців продукції перед підприємством, внаслідок цього це призвело до порушення платежів на самому підприємстві.

Зазначені обставини підтверджуються даними довідки АТ «Чернівціобленерго» щодо погодинних відключень електроенергії та пояснювальної записки щодо аналізу роботи підприємства в умовах графіків погодинних відключень № 27 від 11.03.2026.

У зв`язку з цим, з причин, що не залежали від волі роботодавця, мала місце незначна та поодинока затримка виплати частини заробітної плати за грудень 2025 року, яка була зумовлена технічними та організаційними труднощами у здійсненні роботи всіх підрозділів підприємства, зокрема і бухгалтерських операцій.

Вказана обставина має поодинокий характер та не може свідчити про систематичне порушення роботодавцем строків виплати заробітної плати.

Також суд встановив, що з метою забезпечення виплати заробітної плати працівникам підприємства, підприємству протягом року неодноразово надавалася поворотна фінансова допомога, що підтверджується копіями договорів №1/25 від 14.07.2025, №2/25 від 08.08.2025, №3/25 від 15.09.2025, №4/25 від 14.10.2025, №5/25 від 10.11.2025, №6/25 від 16.12.2025, №1/26 від 27.01.2026, долученими до матеріалів справи. Зокрема, у грудні 2025 року виплата заробітної плати здійснювалася у два етапи після надходження фінансової допомоги, що вплинуло на фактичні строки проведення виплат.

Ці обставини також підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судовому засіданні.

Таким чином, зазначена затримка виплати заробітної плати була об`єктивно зумовлена перебоями електропостачання та фактичним надходженням фінансових коштів, мала поодинокий характер та не може розцінюватися як систематичне порушення роботодавцем строків виплати заробітної плати.

Одноразове відхилення від установлених строків виплати заробітної плати не може свідчити про систематичний характер недотримання роботодавцем вимог законодавства про працю та не створює правових підстав для застосування частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України.

Більше того, відповідно до правових позицій Верховного Суду, підставою для звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України є саме доведене та систематичне порушення роботодавцем трудового законодавства, яке змушує працівника припинити трудові відносини. Поодинокі або незначні порушення строків виплати заробітної плати не можуть вважатися таким порушенням.

Тобто, основною підставою для застосування вказаної норми КЗпП України є факт порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що у разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18) та від 20 лютого 2021 року у справі № 522/18787/17.

Отже, якщо є реальні порушення трудового законодавства щодо працівника і останній має бажання звільнитись з роботи, то працівник має написати та подати до роботодавця заяву про звільнення за власним бажанням, в якій обов`язково вказати: причину (наприклад несвоєчасна виплата заробітної плати, або видання безпідставного наказу про призупинення дії трудового договору); дату звільнення; норму закону ч.3 ст. 38 КЗпП України. Якщо реальні порушення законодавства про працю є, підприємство має: звільнити працівника за ч.3 ст. 38 КЗпП України у визначену дату та виплатити вихідну допомогу.

Якщо порушення законодавства про працю немає, підприємство повинне звільнити за ч.3 ст. 38 КЗпП України, як просить працівник, але не виплачувати вихідну допомогу, якщо підприємство не визнає порушення законодавства про працю. В такому разі працівник через суд буде доводити порушення трудових прав та стягувати вихідну допомогу і середній заробіток за час затримки виплати.

В даному випадку суд вважає, що відповідач довів відсутність систематичного порушення ним законодавства про працю щодо ОСОБА_1 .

Те, що Мале підприємство «Чернівецький завод медичних виробів» не зробило будь яких застережень про це у наказі про звільнення не спростовує відсутності таких підстав. Роботодавець не мав права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору з частини третьої на частину першу статті 38 КЗпП України.

Суд погоджується із тим, що у випадку відсутності доведених порушень з боку роботодавця звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України втрачає правову підставу для застосування гарантій, передбачених ст.44 КЗпП України.

Оскільки суд не знаходить підстав для виплати вихідної допомоги у порядку ст. 44 КЗпП України, тому не перевіряє доводи сторін щодо розрахунку вказаної суми. Також відсутні підстави для виплати середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Висновки суду.

Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює вказані правовідносини, дослідивши матеріали справи суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час звернення до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 208,35 грн, а оскільки суд відмовив у задоволенні його позивних вимог такі витрати не підлягають до відшкодування.

Відповідач у відзиві наводить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести, однак докази таких витрат вказує, що будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 5, 12, 13, 16, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» про стягнення вихідної допомоги невиплаченої при звільненні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Мале підприємство «Чернівецький завод медичних виробів», код ЄДРПОУ: 14257180, адреса: село Хряцька Герцаївський район Чернівецька область.

Головуючий суддя С. А. Асташев