Court ruling № 135620186, 10.04.2026, Novomoskovsk City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 183/3961/26

№ 2-з/183/33/26

У Х В А Л А

10 квітня 2026 року м. Самар

Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецький Д.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Дар Всесвятське», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Дар Андріївка» про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до до ОСОБА_3 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Дар Всесвятське», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Дар Андріївка» про розірвання договору оренди землі.

Одночасно з поданням позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просили суд:

-заборонити реєстрацію в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди (іншого речового права) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 4,1700 га., кадастровий номер 1223281000:01:003:0028 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1796184512232) та земельну ділянку площею 1,4530 га., кадастровий номер 1223281000:01:071:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1813822512232) на підставі Договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.03.2020 р.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до нижченаведеного.

Як вбачається з позовної заяви, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять суд:

-визнати недійсним Договір про надання права користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.03.2020 р. укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Власники) і ОСОБА_3 (Землекористувач) предметом якого є земельна ділянка площею 4,1700 га., кадастровий номер 1223281000:01:003:0028;

-визнати недійсним Договір про надання права користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.03.2020 р. укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Власники) і ОСОБА_3 (Землекористувач) предметом якого є земельна ділянка площею 1,4530 га., кадастровий номер 1223281000:01:071:0004.

Позов обґрунтовано тим, що Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.03.2020 р. не зареєстровано, а право користування земельною ділянкою площею 4,1700 га., кадастровий номер 1223281000:01:003:0028 зареєстровано за ТОВ «ДАР Андріївка».

Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.03.2020 р. також не зареєстровано, а право користування земельною ділянкою площею 1,4530 га., кадастровий номер 1223281000:01:071:0004 зареєстровано за ТОВ «ДАР Всесвятське».

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище статей, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) зазначає, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову відповідає вимогам статті 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту намарно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір про право та невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду

Виходячи з вищенаведеного, з урахуванням предмету та суть позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 260-261, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Дар Всесвятське», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ Дар Андріївка» про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Заборонити реєстрацію в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди (іншого речового права) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.03.2020 р.:

-на земельну ділянку площею 4,1700 га., кадастровий номер 1223281000:01:003:0028 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1796184512232), яка належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 )

-на земельну ділянку площею 1,4530 га., кадастровий номер 1223281000:01:071:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1813822512232), яка належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, я кщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу складено та підписано 10 квітня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький