Decision № 135571069, 08.04.2026, Kozelshchyna District Court of Poltava Oblast

Справа № 533/1113/25

Провадження № 2/533/100/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08 квітня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

16 грудня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.04.2025-100001848 від 23.04.2025 у розмірі 23060 гривень 00 коп.;

- судові витрати покласти на відповідачку.

У позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Розгляд даної справи проводити за відсутності представника позивача.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 18 лютого 2026 року (а.с. 28-29).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписки за банківськими рахунками, меморіальні ордера, докази належності платіжного засобу (банківської картки) тощо) та детальний розрахунок заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 23.04.2025-100001848 від 23.04.2025 зі зазначенням розміру процентної ставки, періоду нарахування процентів, неустойки, комісії, суми заборгованості за кожним періодом та відомості про оплати за кредитним договором. Копії доказів та розрахунку заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду.

25.12.2025 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів (а.с. 33-34). До клопотання було додано картку субконто (а.с.35-62). Також у клопотанні позивач просив суд витребувати від АТ КБ «Приватбанк» інформацію.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію. У судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2026 (а.с.72-73).

05.03.2026 від АТ КБ « Приватбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 84-85).

У судове засідання 08.04.2026 позивач ТОВ «Споживчий центр», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку представника не забезпечив, у позовній заяві прохав розгляд справи проводити без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79, 80), про причини неявки у судове засідання не повідомила, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавала.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-10)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір (оферту) № 23.04.2025-100001848, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.04.2025, строком на 217 днів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконав у повному обсязі.

Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 15.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 23060,00 грн, що складається зі заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 9920,00 грн, по додатковій комісії в розмірі 1440,00 грн, по неустойці у розмірі 3700,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Позивач зазначав, що відповідачкою у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по кредитному договору на суму: 2000,00 грн 24.05.2025; 1000,00 грн 29.05.2025; 500,00 грн 01.06.2025. При цьому, під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, було враховано суми здійснених відповідачкою часткових сплат.

Позивач зазначив, що своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Окрім того, позивач зазначав, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, у зв`язку з чим за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Кредитний договір з відповідачкою був після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Позивач уважав, що неустойка за прострочення відповідачкою виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Позивач зазначив, що відповідачкою під час укладання кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 11, 15, 16, 228, 509, 525-526, 530, 534, 536, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статті 13, 175, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статті 1, 8, 9, 12, 21 Закону України «Про споживче кредитування», статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 10, 37 Закону України «Про платіжні послуги», статті 1, 14 Закону України «Про електронні довірчі послуги», Постанову Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014, Постанову Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022, рішення Конституційного Суду України № 5-р(ІІ)/2020 від 18 червня 2020 року та висновки Верховного Суду у справі № 916/2403/18 (постанова суду від 10 вересня 2019 року), у справі № 363/834/17 (постанова суду від 13 липня 2022 року), у справі № 524/5556/19 (постанова суду від 12 січня 2021 року), у справі № 127/33824/19 (постанова суду від 07 жовтня 2020 року), у справі № 404/502/18 (постанова суду від 23 березня 2020 року), у справі № 732/670/19 (постанова суду від 09 вересня 2020 року), у справі № 234/7159/20 (постанова від 10 червня 2021 року), у справі № 234/7297/20 (постанова від 12 серпня 2022 року), у справі № 640/7029/19 (постанова від 09 лютого 2023 року).

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надала, власну позицію щодо предмета спору не висловила.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), заявки кредитного договору № 23.04.2025-100001848 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції оферти та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 23.04.2025-100001848 (кредитної лінії), умови яких є аналогічними за змістом, вбачається, що 23.04.2025 об 16 годині 50 хвилин між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 23.04.2025-100001848 (а.с. 12-17).

Зі заявки вбачається, що позичальником є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; відомості про паспорт; ІПН НОМЕР_1 ; реквізитами належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами є НОМЕР_2 .

Відповідно до умов договору, зазначених у заявці: дата надання/видачі кредиту - 23.04.2025 (п. 1); сума кредиту - 8000,00 грн (п. 2); строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання (п. 3); дата повернення (виплати) кредиту - 25.11.2025 (п. 4).

Згідно з п. 6 заявки процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - чергові періоди). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

У відповідності до п. 7 заявки процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

У п. 8 заявки зазначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - комісія за надання, комісія; економічна сутність - плата за надання кредиту) - 9 % від суми кредиту та дорівнює 720 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з графіком платежів.

Згідно з п. 9 заявки комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - комісія за обслуговування, комісія) - 720,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з графіком платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

У п. 14 заявки зазначено графік платежів.

Згідно з п. 16 заявки ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 2526,92 % . Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 22560 грн 00 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 14560 грн 00 коп.

Відповідно до п. 17 заявки неустойка: 120 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до п. 20 заявки спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Дана заявка з боку позивача підписана електронним підписом кредитодавця - підписано КЕП ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», Макуха Юлія Вікторівна , 24922C23624140810400000088E50A001C272000, КНЕДП «MASTERKEY» ТОВ «АРТ-МАСТЕР».

Також, зі заявки вбачається, що відповідачка підтвердила, що їй надані та вона отримала інформацію, зазначену у частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (вона ознайомилась з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування", примірник цього договору.

У заявці зазначено, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідачка погодилась, що вона однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 23.04.2025-100001848 від 23.04.2025, з яким попередньо уважно ознайомилась. Також відповідачка погодилась, що акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаній заявці та оферті, а також вказуються нижче.

Заявка підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора Е125, надісланого на її фінансовий номер телефону НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 2.1 пропозиції електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому законом України «Про електронну комерцію».

Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2).

Згідно з п. 3.3.5 пропозиції строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Пропозиція укладення кредитного договору (оферти) підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е125.

В інформаційному повідомленні позичальника ОСОБА_1 , що є додатком до кредитного договору № 23.04.2025-100001848 (кредитної лінії) від 23.04.2025, яке підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора Е125, зазначені такі анкетні дані: контактні номери телефону - НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; додаткові дані клієнта, близькі особи клієнта (а.с. 17(на звороті) - 18).

З квитанції до платіжної інструкції № 20201-1391-210694284 вбачається, що 23.04.2025 ТОВ «ТОВ «Споживчий центр» перерахувало кошти у розмірі 8000,00 грн на карту НОМЕР_6 , отримувач коштів ОСОБА_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 23.04.2025-100001848 (а.с. 19).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито картку № НОМЕР_7 , рахунок до картки № НОМЕР_8 (а.с. 84).

З виписки по рахунку, наданої АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на картку № НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_1 , 23.04.2025 відбулося зарахування переказу у сумі 8000,00 грн (а.с. 85).

Відповідно до інформації, наданої через BankID під час проходження ідентифікації позичальником, відповідачка ОСОБА_1 була зареєстрована в системі з 23.04.2025 та належним чином ідентифікована через систему BankID (а.с. 21 на звороті).

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованість за кредитним договором № 23.04.2025-100001848 від 23.04.2025 заборгованість відповідачки становить 23060,00 грн, яка складається зі заборгованості за основним боргом - 8000,00 грн, процентів - 9920,00 грн; комісії -1440,00 грн та неустойки - 3700, 00 грн. Проценти нараховані за період з 23.04.2025 по 25.11.2025, тобто за 217 дні (а.с. 20).

З картки субконто за період з 23.04.2025 по 23.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором станом на 25.11.2025 має заборгованість у загальному розмірі 19360,00 грн (без врахування неустойки) (а.с. 35-62).

З даного розрахунку (субконто) також вбачається, що проценти нараховані позивачем за період з 23.04.2025 по 25.11.2025, тобто за 217 днів, а саме з 23.04.2025 по 24.07.2025 позивачем нараховано проценти з розрахунку 1 % за один день користування кредитом та з 25.07.2025 по 25.11.2025 з розрахунку 0,5 % за один день користування кредитом.

Відповідачкою було сплачено кошти у рахунок погашення заборгованості за договором у сумі 3500,00 грн.

Застосовані судом норми права та висновки Верховного суду

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України - ЦКУ).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 641 ЦКУ пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.»

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір (оферту) № 23.04.2025-100001848 про надання кредиту у сумі 8000,00 грн.

Договір було укладено в електронній формі, що згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Відповідачка своїх заперечень щодо факту укладення кредитного договору чи отримання кредиту не надала.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), проценти за користування кредитом, комісія тощо.

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом матеріали справи не містять.

Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строки, встановлені умовами кредитного договору, не здійснила вчасне та повне повернення кредиту, нарахованих процентів та комісії.

Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалась, доказів сплати заборгованості за кредитним договором або належних доказів на спростування отримання кредиту до суду не надала.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за кредитним договором суд висновує таке.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) - 8000,00 грн; проценти - 9920,00 грн; комісію - 1440,00 грн; неустойку -3700,00 грн.

За умовами договору відповідачка отримала кредит у сумі 8000,00 грн. Сплатила у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором - 3500,00 грн, які були розподілені на погашення нарахованих процентів за користування кредитом та комісії.

У кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 217 днів з дати його надання з датою повернення до 25.11.2025.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами відбувалося протягом 217 днів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку (субконто).

Проценти за користування кредитом нараховані за ставками, визначеними у договорі, - 1 % (п. 7) та 0,5 % (п. 8). Щоденна сума процентів нарахована за правомірне користування кредитом цілком відповідає умова кредитного договору, а саме з 23.04.2025 по 24.07.2025 позивачем нараховано проценти з розрахунку 1 % за один день користування кредитом (8000,00 х 1 % = 80 грн) та з 25.07.2025 по 25.11.2025 з розрахунку 0,5 % за один день користування кредитом (8000,00 х 0,5 % = 40 грн).

Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами у сумі 9920,00 грн відбувалося відповідно до умов договору.

Відповідає умовам договору й пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за комісією у сумі 1440,00 грн. Пред`явлена до стягнення сума комісії не перевищує суму комісію, визначену у п. 8, 9 заявки, що є невід`ємною частиною кредитного договору.

Щодо нарахування неустойки суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Суд уважає, що розрахунок заборгованості за неустойкою не відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування позивачем неустойки за несвоєчасне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором введено воєнний стан на території України.

Отже, суд зазначає, що відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору неустойку (штраф, пеню), сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачкою зобов`язань за таким договором.

Сума неустойки 3700,00 грн за період з 23.04.2025 по 25.11.2025 нараховувалася позивачем неправомірно. Така сума неустойки (штрафу) підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідачки по сплаті неустойки (штрафу) припиняється без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог в цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 23.04.2025-100001848 у сумі 19360 гривень 00 коп., у тому числі: заборгованість по тілу кредиту 8000,00 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 9920,00 грн, заборгованість за комісією 1440,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за неустойкою у сумі 3700,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (83,95 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2033,60 грн (2422,40 х 83,95 % = 2033,60).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 23.04.2025 № 23.04.2025-100001848 у загальному розмірі 19360 гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 3700 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2033 гривні 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133 А, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833; електронна пошта: info@sdrosni.com; тел.: 0630731405).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; тел.: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 08.04.2026.

Суддя В.П. Козир