Decision № 135484239, 31.03.2026, Bobrynets District Court of Kirovohrad Oblast

Справа № 383/1509/25

Номер провадження 2/383/146/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлюта Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.04.2025 року уклали кредитний договір (оферти) №19.04.2025-100002401, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 4500 грн. 00 коп. строком на 189 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 28.10.2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1% в день, які застосовуються протягом перших п`яти чергових періодів користування кредитом та 0,5% в день протягом наступних періодів. Розмір комісії, пов`язаної з наданням кредиту складає 7% від суми кредиту, що дорівнює 315 грн. та розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 315 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Розмір неустойки становить 67 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконаня/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано належним чином та у повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на день подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 14310 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 4500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6615 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, 315 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту, 630 грн. 00 коп. додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості), 2250 грн. 00 коп. неустойка.

У зв`язку із вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену вище суму заборгованості, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.32-33).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині вимог позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами (а.с.9).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.55). Подала до суду додаткові пояснення, згідно яких просить розглянути справу за її відсутності, частково визнає позовні вимоги в частині тіла кредиту в розмірі 4500 грн. Інші нарахування, а саме проценти, комісії та неустойку вважає завищеними, необґрунтованими та такими, що значно перевищують суму отриманого кредиту. Вказує, що від виконання зобов`язань не ухиляється та готова погасити тіло кредиту, однак у зв`язку зі складним матеріальним становищем просить суд надати можливість сплатити суму тіла кредиту частинами, а саме розділити її на два платежі (а.с.56).

Частиною ч.ч. 1, 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач частково визнала позов, про що подала до суду окрему письмову заяву про визнання позову, і визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вбачає наявність законних підстав для визнання відповідачем позову в частині вимог.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що 23.04.2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №19.04.2025-100002401, шляхом підписання заявки, пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (а.с.20-25).

Кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором Е267.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит в сумі 4500 грн. строком на 189 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 28.10.2025 року, зі сплатою процентної ставки «Стандарт» за користування кредитом в розмірі 1% в день, яка застосовується протягом перших п`яти чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та процентної ставки «Економ» 0,5% в день протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір комісії, пов`язаної з наданням кредиту складає 7% від суми кредиту та дорівнює 315 грн. 00 коп. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 315 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити полатежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані у даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитадавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Розмір неустойки становить 67 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконаня/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме надав відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитного договору в сумі 4500 грн. 00 коп. шляхом їх перерахування на платіжку картку, що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №320-1711 від 17.11.2025 року (а.с.12).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача за кредитним договором позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості, згідно якої аборгованість складає 14310 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 4500 грн. 00 коп. основний борг, 6615 грн. 00 коп. проценти, 315 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту, 630 грн. 00 коп. комісія за обслуговування, 2250 грн. 00 коп. неустойка (а.с.12 зворот).

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Слід також зазначити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам закону, умови договору позивачем виконані, грошові кошти відповідачу перераховані на банківську карту.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи встановлено, що стороною позивача доведено укладення кредитного договору між сторонами, у якому погоджено розмір наданого кредиту, розмір та підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами.

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої обов`язки за кредитним договором, однак відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим має заборгованість. Доказів погашення заборгованості за наданим кредитом відповідачем під час судового розгляду надано не було.

Таким чином, судом встановлені підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4500 грн. 00 коп.

Судом відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача щодо нарахування процентів за користування кредитом, які вважає завищеними.

Так, матеріали справи свідчать, що нарахування процентів за користування кредитом за період з 23.04.2025 року по 28.10.2025 року у сумі 6615 грн. 00 коп. здійснено ТОВ «Споживчий центр» відповідно до умов кредитного договору, у межах визначеного кредитним договором строку кредитування.

Розмір процентів за користування кредитом сторони визначили кредитним договором, а заявлене у додаткових поясненнях прохання відповідача про зменшення розміру нарахованих процентів за користування кредитом не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому не може бути задоволене судом.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Судом зважено на те, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися, а також зважати на обсяг взятих на себе зобов`язань за таким договором.

У даному випадку, укладаючи кредитний договір, сторони погодили усі його істотні умови, у тому числі вид, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, строк кредитування. Відповідачем не спростовано, що при укладенні кредитного договору він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши характер правочину і всі його істотні умови. На виконання умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними для задоволення власних потреб.

Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо несправедливості вимоги позивача про стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором, оскільки така вимога ґрунтується на умовах, з якими, укладаючи договір, погодився відповідач.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення процентів за користування кредитом у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 6615 грн. 00 коп.

Заявлене у додаткових поясненнях прохання відповідача про надання їй можливості сплатити суму тіла кредиту частинами, а саме розділити її на два платежі задоволенню не підлягає, оскільки суд розглядає спір про право, тобто не є кредитором, а розстрочення виконання рішення в порядку ст.435 ЦПК України можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі кредитного договору 23.04.2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач звільняється від сплати неустойки за даним договором, а тому правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача неустойки в сумі 2250 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором відсутні, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується нарахування комісії.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Як вбачається з кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 315 грн., тобто позивачем встановлено плату за послугу, яка є обов`язком саме позивача, відповідно до умов договору.

Отже, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 року у справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Таким чином, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 315 грн. 00 коп.

Крім того, в кредитному договорі встановлено додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 630 грн. 00 коп.

Однак, позивачем не наданого жодного підтвердження факту надання послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються та за які банком встановлена плата за обслуговування кредиту. Враховуючи зазначене вище, стягнення додаткової комісії не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, тому з урахуванням принципу пропорційності розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору з відповідача в сумі 1889 грн. грн. 47 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №19.04.2025-100002401 від 23.04.2025 року в розмірі 11115 (одинадцять тисяч сто п`ятнадцять) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 4500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6615 грн. 00 коп. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 47 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення комісії в сумі 315 грн. 00 коп., додаткової комісії в сумі 630 грн. 00 коп., неустойки в сумі 2250 грн. 00 коп. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського,133А, м.Київ, п.і. 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 06.04.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко