Decision № 13548293, 19.01.2011, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2011 р.

Справа № 8/87-10-5011

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився,

від відповідача Яцук Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 6945,12 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2010 р. прийнято позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/87-10-5011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 20.12.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 20.12.2010 р. розгляд справи відкладено на 19.01.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розпискою представника Державного підприємства „Одеська залізниця”.

Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” жодного разу не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, надіславши клопотання про розгляд справи без його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 19.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” (далі –ЗАТ „Макіївкокс”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) вартості нестачі коксу доменного в сумі 6945,12 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ЗАТ „Макіївкокс” посилається на ст.ст.909,920,924 ЦК України, ст.ст.307,314,315 ГК України, ст.ст.105,110,113, 114,129,133,136 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, залізничну накладну на маршрут або групу вагонів від 11.08.2010 р. № 52636924, накладну (досилка) від 12.08.2010 р. № 46667836, комерційний акт від 13.08.2010 р. АА № 036783/223, рахунок-фактуру відправника вантажу від 11.08.2010 р. № 3190ф тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні вимог до неї відмовити, оскільки відповідачем прийнято до перевезення, доставлено та видано вантаж у тому ж стані, в якому його передав позивач.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

11.08.2010 р. зі станції відправлення Макіївка Донецької залізниці ЗАТ „Макіївкокс” (відправник) на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці для ТОВ „ТІС” (одержувач) відправлено 8 вагонів, у т.ч. № 67662452, коксу доменного кількістю 340100 кг, зокрема, у вагоні № 67662452 –47350 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52636924.

Відмітки у вказаній накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно п.п.4.1,4.3,4.11,7.1,7.3,8.2 ТУ Р2 1-3,5,6,8,9 дод.14 до УМВС. Власником вантажу є ЗАТ „Донецьксталь”. Одержувач являється експедитором. Вантаж марковано.

13.08.2010 р. на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт АА № 036783/223, яким встановлено, що: проведено комісійне перевантаження вагона № 67662452, нетто 44120 кг; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 3230 кг; навантаження у вагоні вище бортів на 30 см, з шапкою; вантаж марковано вапном; праворуч по ходу потяга маються поглиблення: під 1-3 люками довжиною 3,5 м, шириною 1,5 м, глибиною 0,4 м; над 6-7 люками довжиною 2 м, шириною 1,5 м, глибиною 0,4 м; у місцях поглиблення маркування відсутнє; течі вантажу немає; недостача у вагоні знаходитись могла; у технічному стані вагон справний.

Після складання комерційного акту кокс доменний на підставі накладної (досилка) від 12.08.2010 р. № 46667836 доставлено до місця призначення та видано його одержувачу.

В подальшому вантажоодержувач у порядку, встановленому ст.133 Статуту залізниць України, передав відправнику право на пред’явлення претензії та позову, після чого ЗАТ „Макіївкокс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченої під час перевезення продукції у розмірі 6945,12 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 2756 кг; вартість вантажу 2520,00 грн. з ПДВ за 1 тону встановлена по рахунку-фактурі вантажовідправника від 11.08.2010 р. № 3190ф).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 11.08.2010 р. № 52636924 свідчить про укладення між ЗАТ „Макіївкокс” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „ТІС”.

Як вбачається із залізничної накладної, завантаження вантажу у вагон № 67662452 здійснювалося відправником, який за змістом ч.3 ст.308 ГПК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Завантаження здійснено згідно п.п.4.1,4.3,4.11,7.1,7.3,8.2 ТУ Р2 1-3,5,6,8,9 дод.14 до УМВС, що підтверджується безпосередньо вказаною залізничною накладною.

Однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його перевезення являється справність вагону в технічному та комерційному відношеннях.

Стаття 31 Статуту залізниць України зобов’язує залізницю подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери.

Однак, у разі подачі під завантаження несправного за своїм технічним або комерційним станом вагону, відправник повинен відмовитись від його використання.

Господарський суд Одеської області, дослідивши текст комерційного акту від 13.08.2010 р. АА № 036783/223, відзначає, що навантаження відправником здійснювалось у справний вагон, а, отже, втрата вантажу у причинно-наслідковому зв’язку зі станом вагону не перебуває.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Господарський суд вказує, що комерційний акт з даними відносно наявності на поверхні коксу доменного поглиблень та порушення маркування там, де встановлені поглиблення, може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 67662452 є результатом втрати вантажу під час перевезення.

В п.3.1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) закріплено, що відповідно до ст.909 ЦК України та 307 ГК України, ст.110 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало...

Враховуючи викладене та те, що ДП „Одеська залізниця” не наведено будь-яких доказів відсутності її вини у втраті вугілля під час перевезення, тобто не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідальність за втрату вантажу слід покласти саме на перевізника, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок залізниці.

При цьому сума, яка підлягає стягненню, вірно визначена в розрахунку до позовної заяви, складеному з дотриманням діючого законодавства, зокрема, змісту ст.114 Статуту залізниць України в частині відшкодування дійсної вартості втраченого вантажу та урахуванням норми природної втрати, а також рахунку-фактури вантажовідправника від 11.08.2010 р. № 3190ф, який є належним доказом ціни товару за правилами ст.115 Статуту залізниць України.

Та обставина, що платником за рахунком-фактурою від 11.08.2010 р. № 3190ф виступає ЗАТ „Донецьксталь”, яке не являється стороною за договором перевезення, на можливість визначення на його підставі дійсної вартості вугілля не впливає, адже: рахунок виставлено саме відправником вантажу; в ньому розділено вартість товару та експедиторських послуг ТОВ „ТІС”; особа платника по рахунку та факт оплати чи неоплати для визначення відповідальності залізниці за спірним перевезенням не мають значення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.08.2010 р. по справах №№ 26/32-10-947, 26/34-10-949.

Інші доводи ДП „Одеська залізниця” стосовно того, що відповідачем прийнято до перевезення, доставлено та видано вантаж у тому ж стані, в якому його передав позивач, спростовуються наведеним вище, а, відтак, є хибними.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на ДП „Одеська залізниця”.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код 01071315; р/р 26003000001 в одеській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801) на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Горького, 1; код 32598706; р/р 26004198061891 в Донбаській філії ПАТ „Кредит промбанк” м. Донецька, МФО 335593) 6945/шість тисяч дев’ятсот сорок п’ять/грн. 12 коп. вартості недостачі вантажу, 102/сто два/грн. 00 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 20.01.2011 р.

Суддя Лічман Л.В.