Decision № 135437236, 06.04.2026, Ivanivka District Court of Odesa Oblast

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/40/26

Провадження № 2/499/217/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 квітня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в інтересах якої діє Березівська окружна прокуратура до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме внаслідок незаконної порубки дерев. Ціна позову становить 489055,80 грн.

У встановлений судом строк представником відповідачів подано відзив на позовну заяву відповідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, згідно якої на задоволені позову наполягав.

Позовні вимоги керівника Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) обґрунтовані такими доводами.

Березівською окружною прокуратурою Одеської області при виконанні повноважень, передбачених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», за результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження №12023162260000606 від 27.10.2023 за фактом визнання винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вироком Іванівського районного суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №499/570/24 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 246 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.

Так, зазначає позивач, 26 жовтня 2023 року приблизно о 14 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_2 , на автомобілі ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом без реєстраційного номера з метою реалізації злочинного умислу прибув у 24 квартал шостого відділу ландшафтного заказника; надалі, перебуваючи в ландшафтному заказнику ОСОБА_1 за попередньою змовою зі ОСОБА_2 , діючи з порушенням приписів статей 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, статей 5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», встановленого порядку охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) виданим уповноваженим органом, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за допомогою ланцюгової бензопили марки «Spektr» здійснив незаконну порубку до ступеня припинення росту трьох сироростучих дерев породи «Гледичія звичайна» з діаметром пнів у корі біля шийки кореня розмірами: 35 см., 36 см., 44 см. та одного сухостійного дерева породи «Гледичія звичайна» з діаметром пня в корі біля шийки кореня розміром 20 см. Потім, ОСОБА_1 за допомогою бензопили та сокири спільно з ОСОБА_2 розпиляв стовбури та відокремив гілки з незаконно порубаних дерев і завантажив колоди до причепу, який був приєднаний до автомобіля, й після того як розпочав рух неподалік від місця вчиненого кримінального правопорушення був зупинений працівниками Северинівського лісництва філії «Ананьївське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України». Розмір шкоди, яку заподіяв ОСОБА_1 спільно зі ОСОБА_2 становить 489055 грн 80 копійок, що спричинило тяжкі наслідки.

Отже, зазначає позивач, є доведеним встановлений вироком суду факт, що відповідачі незаконною порубкою до ступеня припинення росту трьох сироростучих дерев породи «Гледичія звичайна» з діаметром пнів у корі біля шийки кореня розмірами: 35 см., 36 см., 44 см. та одного сухостійного дерева породи «Гледичія звичайна» з діаметром пня в корі біля шийки кореня розміром 20 см. в урочищі «Верхній ліс», який являється ландшафтним заказником місцевого значення, природно-заповідного фонду України та перебуває в управлінні Северинівського лісництва філії «Ананьївське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України» розташованого за межами села Северинівка Березівського району Одеської області завдано шкоду навколишньому природньому середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 489055,80 грн, чим порушено державні інтереси.

Заперечуючи проти позову у поданому відзиві на позовну заяву представник відповідачів посилається на таке.

Так, згідно відзиву на позов, відповідачі не погоджуються із заявленою сумою до відшкодування у розмірі 489 055,80 грн., з огляду на помилкову кваліфікацію категорії лісу під час фіксації події. У протоколі про адміністративне правопорушення від 16.10.2023 року, складеному лісником Северинівського лісництва, дії були кваліфіковані за ст. 65 Кодекс України про адміністративні правопорушення (незаконна порубка дерев у лісах державного лісового фонду).

При цьому розмір шкоди було визначено у сумі 39776,00 грн, що відповідає таксам, встановленим Постанова Кабінету Міністрів України №665. Зазначені обставини свідчать про те, що безпосередньо під час виявлення події та складання протоколу уповноважений працівник лісового господарства не ідентифікував відповідну ділянку як територію або об`єкт природно-заповідного фонду. У разі, якщо б правопорушення було вчинене в межах території природно-заповідного фонду, розрахунок шкоди мав би здійснюватися за таксами, передбаченими Постанова Кабінету Міністрів України №575, а кваліфікація правопорушення була б здійснена з урахуванням особливого природоохоронного статусу такої території. Отже, первинні матеріали фіксації правопорушення підтверджують, що на момент складання протоколу відповідна ділянка розглядалася саме як ліс державного лісового фонду, а не як територія природно-заповідного фонду.

Розрахунок збитків, здійснений прокурором, ґрунтується на положеннях Постанова Кабінету Міністрів України №575, яка застосовується у разі заподіяння шкоди територіям та об`єктам природно-заповідного фонду. Водночас межі заказника «Верхній ліс» у встановленому законодавством порядку в натурі (на місцевості) не винесені та не позначені відповідними межовими знаками. У зв`язку з цим об`єктивно відсутня можливість ідентифікувати зазначену територію як таку, що належить до природно-заповідного фонду. За таких обставин застосування такс, передбачених Постанова Кабінету Міністрів України №575, є безпідставним. Натомість розрахунок шкоди повинен здійснюватися відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України №665, яка встановлює такси для обчислення розміру шкоди, заподіяно лісу внаслідок незаконно порубки дерев поза межами територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Висновок експертизи №23-5997 було складено без безпосереднього виїзду експерта на місце поді , виключно на підставі матеріалів фотофіксації та наданих документів. За таких умов експерт не мав можливості об`єктивно встановити фактичний стан деревини, зокрема життєвий стан (сухостій, відмерлі або сироростучі дерева). Зрубані дерева були сухостійними та використовувалися як дрова для опалення, що істотно відрізняється від незаконно порубки сироростучих дерев. Незважаючи на це, експерт у висновку без належного обґрунтування класифікував зазначені дерева як «сироростучі», що суперечить фактичним обставинам справи та наданим поясненням. Вказана помилка має істотне значення, оскільки відповідно до такс, встановлених Постанова Кабінету Міністрів України №665 та Постанова Кабінету Міністрів України №575, розмір шкоди за незаконну порубку сироростучих дерев є у багато разів більшим, ніж за пошкодження або заготівлю сухостійної деревини. Таким чином, помилкова класифікація дерев як сироростучих призвела до штучного та необґрунтованого збільшення розміру шкоди, визначено експертизою.

Наведені обставини свідчать про те, що розрахунок розміру шкоди, заявлений прокурором, є необґрунтованим та здійснений з порушенням вимог законодавства. З огляду на наведене, розрахунок шкоди, поданий прокурором, не може вважатися достовірним і потребує перегляду з урахуванням фактичних обставин справи та правильного застосування нормативно-правових актів, тому відповідачами заявлено клопотання про проведення експертизи в межах цієї справи.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року у задоволенні такого клопотання було відмовлено.

Представник Березівської окружної прокуратури подав до суду відповідь на відзив, згідно якого зазначив, що вироком Іванівського районного суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №499/570/24 за результатами розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев у лісах, перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинена за попередньою змовою групою осіб, на територіях природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки та призначене покарання за вчинення кримінального правопорушення за вказаною статтею.

Під час судового розгляду справи обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненому діянні визнали себе винними, повністю, підтвердили у своїх свідченнях сутність пред`явленого обвинувачення, мотив і спосіб вчинення інкримінованих діянь, а також додатково показали, що розкаюються у вчиненому.

Таким чином, судом визнано доведеними формулювання обвинувачення та стаття (частина статті) КК, яка передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються особи, а також встановлено та доведено місце, час, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинувачених та розмір завданих збитків, які є кваліфікуючою складовою вказаного злочину.

Окрім того, вказане кримінальне правопорушення містить матеріальний склад, отже розмір завданих кримінальним правопорушенням збитків судом установлено та є доведеним. Вказаний вирок Іванівського районного суду Одеської області та ухвала Одеського апеляційного суду набрали законно сили 28.07.2025.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінально відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законно сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці ді (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв`язку з цим, вина відповідачів у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, встановлена вироком Іванівського районного суду від 23.12.2024 у справі №499/570/24, в силу вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає, що обумовлює обов`язок відповідача відшкодувати шкоду в розмірі 489055,80 грн, заподіяну незаконною порубкою дерев в урочищі «Верхній ліс», який є ландшафтним заказником місцевого значення природно-заповідного фонду України та перебуває у підпорядкуванні Северинівського лісництва філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» розташованого за межами с. Северинівка Березівського району Одеської області, що спричинило тяжкі наслідки.

Окрім того, у межах кримінального провадження згідно висновку експерта судово інженерно-екологічно експертизи №23-5997 установлено розмір шкоди заподіяний порушенням законодавства про природно - заповідний фонд внаслідок незаконно порубки дерев породи «Гледичія звичайна» становить 489055,80 гривень, який підлягає стягненню.

В судовому засіданні прокурор Березівської окружної прокуратури позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позові та відзиві на позов.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві на позов, наполягав на тій обставині що розмір шкоді визначений невірно, є необґрунтованим, а тому стягненню з відповідачів не підлягає.

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що вироком Іванівського районного суду Одеської області від 23.12.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто відповідачів по даній справі визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, та призначено їм покарання у виді позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком. Вирок у вказаній частині не оскаржувався та набрав законної сили 28.07.2025 року у відповідності до постанови Одеського апеляційного суду від 28.07.2025 року.

Вказаним вироком встановлено, що 26 жовтня 2023 року приблизно о 14 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_2 , на автомобілі ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом без реєстраційного номера з метою реалізації злочинного умислу прибув у 24 квартал шостого відділу ландшафтного заказника; надалі, перебуваючи в ландшафтному заказнику ОСОБА_1 за попередньою змовою зі ОСОБА_2 , діючи з порушенням приписів статей 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, статей 5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», встановленого порядку охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) виданим уповноваженим органом, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за допомогою ланцюгової бензопили марки «Spektr» здійснив незаконну порубку до ступеня припинення росту трьох сироростучих дерев породи «Гледичія звичайна» з діаметром пнів у корі біля шийки кореня розмірами: 35 см., 36 см., 44 см. та одного сухостійного дерева породи «Гледичія звичайна» з діаметром пня в корі біля шийки кореня розміром 20 см. Потім, ОСОБА_1 за допомогою бензопили та сокири спільно з ОСОБА_2 розпиляв стовбури та відокремив гілки з незаконно порубаних дерев і завантажив колоди до причепу, який був приєднаний до автомобіля, й після того як розпочав рух неподалік від місця вчиненого кримінального правопорушення був зупинений працівниками Северинівського лісництва філії «Ананьївське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України». Розмір шкоди, яку заподіяв ОСОБА_1 спільно зі ОСОБА_2 становить 489055 грн 80 копійок, що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, вироком Іванівського районного суду Одеської області від 23.12.2024 року встановлено, що відповідачі вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 246 КК України, тобто незаконну порубку дерев у лісах, перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинена за попередньою змовою групою осіб, на територіях природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.

Також судом встановлено, що під час розгляду Іванівським районним судом Одеської області кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, обвинувачені у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, що ставиться їм в провину визнали повністю, підтвердили у своїх свідченнях сутність пред`явленого їм обвинувачення, мотив і спосіб вчинення інкримінованих діянь.

На підтвердження розміру завданою відповідачами шкоди навколишньому середовищу, представником позивача було надано висновок експерта №23-5997 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, який було проведено в рамках кримінального провадження №12023162260000606 від 27.10.2023 року, відповідно до висновку якого розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, внаслідок незаконної рубки дерев, параметри яких визначені у дослідній частині висновку, становить 489055,80 грн.

З дослідженого у судовому засіданні висновку експерта №23-5997, судом встановлено, що розрахунок завданої шкоди був визначений відповідно до постанови КМУ від 10.05.2022 року №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», оскільки вироком суду встановлені обставини здійснення порубки дерев на території природно-заповідного фонду, визначений стан деревини у висновку експерта також відповідає обставинам, встановленням у вироці суду від 23.12.2024 року (сухостійне-1, сироростуче - 3), таким чином суд визнає вказаний висновок експерта належним доказом розміру завданої шкоди, а доводи сторони відповідача щодо необґрунтованості висновку та як наслідок визначеного розміру шкоди відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Окрім того, суд критично відноситься до зазначених у відзиві підстав визнання даного висновку необґрунтованим, так як відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, суд приходить до висновку, що розглядаючи спір щодо відшкодування шкоди, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі перевіряти обставини вчинення правопорушення, обговорювати вину особи і робити висновки про фактичні обставини справи, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в справах №722/1384/15-ц від 28.10.2019 та №234/16272/15-ц від 05.09.2019.

При цьому, враховуючи наявність обвинувального вироку, що набрав законної сили, обставини встановлені в ньому щодо того, чи мали місце такі дії, посилання представника відповідачів на неправильність висновку експерта №23-5997, в даному випадку, не може бути взято судом до уваги, оскільки зазначений висновок уже був предметом оцінки у межах кримінального провадження, а встановлені вироком суду такі обставини є преюдиційними відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України та не підлягають повторному перегляду чи спростуванню у цьому цивільному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 2статті 24 Лісового кодексу України визначено, що збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2ст.105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно- правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідност.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно п.д ч.1Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», громадяни України зобов`язані компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів статей 68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно дост.1 Лісового кодексу України, ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст.ст.1,5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Для фінансування заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища (ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Згідно з ч.1статті 69-1 Бюджетного Кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Тобто, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, і з якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Главою IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України» є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень, бюджетним установам зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім`я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації.

В ході судового розгляду у кримінальному провадженні встановлено, що самовільна порубка лісу мала місце на території природно-заповідного фонду, розташованого неподалік від неподалік від с. Северинівка Березівського району Одеської області. Таким чином, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Іванівської селищної ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету(кодом платежу) 24062100.

Порушення інтересів держави (територіальної громади) полягає у ненадходженні до бюджетів місцевого самоврядування грошових стягнення на відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, що унеможливлює подальше відновлення зелених насаджень та реалізацію інших природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення стану природного середовища, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства.

Відповідно до ч.7ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в пoрядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди. (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо)); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» незаконно добута деревина може бути результатом незаконної порубки лісу, за скоєння якої наступає кримінальна відповідальність. Визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства внаслідок незаконної порубки повинен нести відповідач, який в судовому порядку був визнаний винним.

Таким чином, судом встановлений, що у діях відповідачів наявний склад усіх необхідних елементів, визначених ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті, способами захисту цивільних прав та інтересів серед іншого можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідачами у добровільному порядку збитки, завдані злочином та навколишньому природньому середовищу не відшкодовані.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Із зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів: наявність інтересів держави у спірних правовідносинах; порушення/загроза порушення зазначених інтересів; наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави; нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Прокурор виходить з необхідності вирішення проблеми суспільного значення, існування якої виправдовує застосування механізму стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної порубки лісу.

Відповідно до листів, направлених Одеською обласною прокуратурою, Березівською окружною прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), а також Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області , встановлено, що прокуратурою направлено запит щодо встановлення факту звернення даних суб`єктів з позовом про стягнення з відповідачів шкоди заподіяної навколишньому природньому середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 489055,80 грн або з іншим позовом. Одночасно, вказаними листами проінформовано, що у разі невжиття заходів для захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у тому числі у судовому порядку, Березівською окружною прокуратурою буде вирішено питання щодо наявності підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до листів від Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області та Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) повідомлено, що вказані суб`єкти не зверталися не зверталися з відповідним позовом до суду, Іванівська селищна рада не зверталася у зв`язку з відсутністю відповідних документів, а Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) зазначила, що у разі встановлення обставин наявності правових підстав для представництва інтересів держави, шляхом звернення до суду в інтересах Інспекції, просила повідомити її.

Тобто, орган місцевого самоврядування в особі Іванівської селищної ради та орган державної влади в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) не вчинили належних дій для здійснення захисту інтересів держави.

При цьому, незаконне та безоплатне використання природних ресурсів ослаблює економічні основи держави, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Крім того, інтерес держави полягає в тому, що нестягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення злочину, призводить до ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що шкоду завдано саме внаслідок неправомірних дій відповідачів, факт заподіяння шкоди та сума шкоди повністю доводиться наданими та дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а завдана шкода у відповідності до ст.1190 ЦК України підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

За змістом п. 6 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає, що із відповідачів необхідно стягнути судовий збір у дохід держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На момент подання позову сума судового збору, яку необхідно було сплатити, становила 7335,837 грн. (489055,80грн.*1,5%)

Враховуючи, що прокуратурою подано позов в електронній формі, то, керуючись ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачів у солідарному порядку 5868,70 грн. (7335,837 грн.*0,8) судового збору на користь держави.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги 22, м. Одеса, код ЄДРПОУ 43879780 ), в інтересах якої діє Березівська окружна прокуратура (вул. Шаховцева 4, м. Березівка Одеської області, код ЄДРПОУ 03528552) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави шкоду, заподіяну навколишньому природньому середовищу внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 489055,80 грн (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч п`ятдесят п`ять гривень 80 коп.) за реквізитами: р/р UA738999980333179331000015674; ГУК в Одеській обл/смт. Іванівка код класифікації доходів бюджету: 24062100; призначення платежу: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 5868,70 грн (п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 70 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ