Decision № 135388317, 03.04.2026, Murovani Kurylivtsi District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 139/52/26

Провадження № 2/139/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (у тексті - ТОВ «ФК» ЄАПБ», позивач) до ОСОБА_1 (у тексті - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

02.02.2026 представник позивача Кудіна А.В. через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (у тексті - підсистема «Електронний суд» ЄСІТС) звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (у тексті - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 5348608 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надісланий ТОВ «Лінеура Україна» на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши 27.02.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 4000,00 грн. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, а саме не повернув кредитні кошти, не сплатив нараховані відсотки за користування кредитними коштами та комісію за видачу кредиту, не сплатив штраф за порушення умов договору, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість.

25.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК» ЄАПБ»укладено договір факторингу № 25092025, на підставі якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) на користь ТОВ «ФК» ЄАПБ»належні йому права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5348608 від 27.02.2025. Таким чином, ТОВ «ФК» ЄАПБ»набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, а саме непогашенням заборгованості ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, ТОВ «ФК» ЄАПБ»просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 5348608 від 27.02.2025 в сумі 14418,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8018,00 грн - за процентами, 2000,00 грн - за штрафом, 400,00 грн - за комісією з видачі кредиту. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою від 05.02.2026 позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 11, 12), а розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачеві та його представникові копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 18.02.2026, що підтверджується відповідною довідкою, складеною відповідальним працівником суду (а. с. 14, зворот а. с. 14).

Відповідачеві копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вручена 13.02.2026 (а. с. 15). Відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи, будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за кредитним договором, які є предметом цього позову, відповідач до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 і абз. 1 ч. 2 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі ЦПК України.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при її підготовці до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з наведеним суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

За вказаних обставин, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази,прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5348608 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (у тексті також договір та/або кредитний договір). За умовами договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 4000,00 грн (п. 1.2. договору); строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів. (п. 1.3. договору); тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3. договору; денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778 % (п. 1.4. договору); товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.1. договору); сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3. договору (п. 4.1. договору); сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 6.1. договору); підписуючи цей договір клієнт підтверджує, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на вебсайті товариства; паспорт споживчого кредиту; він ознайомлений з усіма умовами правил, актуальна на дату укладання договору редакція яких розміщена на вебсайті товариства, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності (п. 9.9. договору).

ОСОБА_1 підписав кредитний договір 27.02.2025 о 22:42:46 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором «77634», про що свідчить п. 10. договору, який містить відповідну інформацію, а також його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, місце проживання/перебування, реквізити паспорта, номери мобільних телефонів, адресу електронної пошти, реквізити належного йому платіжного засобу/поточного рахунку для перерахування коштів за даним договором.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової системи, що додана до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, і надсилаються інші сторони цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифра, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайт інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення... Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 561/77/19 від 16.12.2020 зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19. Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України) передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п. п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором суд встановив, що предметом цього договору є споживчий кредит в сумі 4000,00 грн, який наданий відповідачу строком на 360 днів - до 21.02.2026, з фіксованою процентною ставкою 0,95 % за кожний день користування кредитом. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору, яку ОСОБА_1 підписав як і сам договір 27.02.2025 о 22:42:46 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором «77634», до 21.02.2026 він повинен був сплатити 18080 грн, з яких 4000,00 грн - сума кредиту, 13680,00 грн - проценти за користування кредитом та 400,00 грн комісія за надання кредиту.

Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-3009 від 30.09.2025, відповідно до якої 27.02.2025 о 22:43:12 год. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 успішно перераховані кошти в сумі 4000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 665763358.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5348608 від 27.02.2025, проведеного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював на користь позивача платежів з повернення коштів, отриманих за цим договором, тому заборгованість ОСОБА_1 складає 14418 грн, з яких 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8018,00 грн - заборгованість за відсотками, 2000 грн - заборгованість за штрафом та 400,00 грн - заборгованість за комісією.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт укладення 27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 кредитного договору № 5348608, виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання грошових коштів (кредиту) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, і його неналежне виконання відповідачем.

До такого висновку суд прийшов, в тому числі, враховуючи правові позиції Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зробила такий правовий висновок: «Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

25.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»укладено договір факторингу № 25092025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ»належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Цього ж дня сторони підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25092025 від 25.09.2025 і реєстр боржників. ТОВ «ФК «ЄАПБ»здійснило оплату за відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.09.2025 № 23274.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 25092025 від 25.09.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ»набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5348608 від 27.02.2025 в сумі 14418,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким, згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

На підтвердження набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором позивач надав копії договору факторингу № 25092025 від 25.09.2025, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»,акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25092025 від 25.09.2025 тавитягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25092025 від 25.09.2025.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зробила висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів недійсності вказаного договору факторингу матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що відбувся належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

За таких обставин ТОВ «ФК «ЄАПБ»набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 5348608 від 27.02.2025 до відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

У позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 5348608 від 27.02.2025 в сумі 14418,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8018,00 грн - заборгованість за відсотками, 2000,00 грн - заборгованість за штрафом та 400,00 грн - заборгованість за комісією.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 2000,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6.3. договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нараховувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 75,00 % від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які доповнені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX (набрав чинності 17.03.2022), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення на період воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє дотепер.

У зв`язку з цим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 2000,00 грн суперечать нормам ЦК України, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 12, 76 - 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. ст. 13, 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми заборгованості та процентів, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

У зв`язку з цим позов необхідно задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором в сумі 12418,00 грн, що становить 86,12 % ціни позову.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 150306 від 13.01.2026 (а. с. 5). У зв`язку з частковим задоволенням позову на 86,12 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2292,85 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі ст. ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263 - 265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 27 лютого 2025 року № 5348608 в розмірі 12418 (дванадцять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) гривні 85 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Тарас ЛІЩИНА