Court ruling № 135201031, 23.03.2026, Kriukivskyi District Court of Kremenchuk City

Провадження № 1-кп/537/142/2026

Справа № 537/561/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду, із застосуванням відеоконференцзв`язку, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 року за №12025170530000553, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194КК України,

у с т а н о в и в:

30.01.2026 року до Крюківського районного суду м. Кременчука надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.01.2026 року призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.02.2026 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 року за №12025170530000553 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України. Задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 02.02.2026 року по 02.04.2026 року включно.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.02.2026 року задоволено клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 , призначено у кримінальному провадженні амбулаторну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». Надано доручення начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» забезпечити доставку обвинуваченого ОСОБА_4 до Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» для проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи. Витребувано у Відокремленого підрозділу «Обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №2» Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» медичну документацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

04 березня 2026 року на виконання ухвали суду від 12.02.2026 року Відокремлений підрозділ обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №2 (м. Кременчук) Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» повідомив, що ОСОБА_4 з метою здійснення амбулаторного лікування або консультацій до закладу не звертався, медична документація відсутня.

11 березня 2026 року надійшло клопотання експерта Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» про надання додаткових матеріалів для проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи, а саме, матеріалів кримінальної справи №537/561/26, провадження №1-кп/537/142/2026 в повному обсязі; матеріалів кримінального провадження №12025170530000553 в повному обсязі; оригіналу або належним чином завіреної копії медичної карти амбулаторного хворого (ф.025/о) з Полтавської міської медичної частини №23; відомостей щодо надання медичної допомоги ОСОБА_4 і у разі позитивної відповіді усієї наявної медичної документації з КНП «Обласний центр терапії залежностей ПОР», КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР».

12 березня 2026 року на виконання ухвали суду від 12.02.2026 року Державна установа «Полтавська установа виконання покарань (№23) повідомила, що доручення в частині забезпечення доставки ОСОБА_4 до Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» не можуть виконати, оскільки установа не наділена функціями конвоювання засуджених та осіб взятих під варту. Конвоювання засуджених та осіб взятих під варту здійснюють представники органів Національної поліції, а саме БКС ГУ НП в Полтавській області.

23 березня 2026 року в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, а саме за ч.2 ст. 194 КК України умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу, за що законом визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років. Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є запобігання спробам останнього переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, обвинувачений ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків, не одружений, не працює, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти майна матері, сусідки та майна, яким користувався його вітчим. ОСОБА_4 , будучі військовослужбовцем, який перебуває на службі, - самовільно залишив військову частину. Зміст та характер обвинувачення вказує на наявність ризику вплинути на свідків та потерпілих, які є його знайомими та рідними, з метою ухилення від покарання за скоєне. Кількість епізодів злочину, в яких обвинувачується ОСОБА_4 вказує на наявність ризику продовжити вчинення або вчинити нове правопорушення. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти настанню вище перерахованих ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що прокурор не довів наявність в діях обвинуваченого ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просили застосувати до обвинуваченого менш суворий запобіжний захід домашній арешт.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поклалися на розсуд суду.

Сторони кримінального провадження не заперечували щодо задоволення клопотань начальника ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23) та експерта Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» та витребувати запитувані експертом документи.

Щодо продовження запобіжного заходу.

Статтею 331 КПК України установлений порядок обрання, скасування, зміна або продовження запобіжного заходу в суді. 1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. 2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 3. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. 4. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу. 5. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Одночасно, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його майновий стан, наявність судимостей, наявність у обвинуваченого місця роботи тощо.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У п.4, п.5 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений, з дотриманням положень ст.199 КПК України (ст.197 КПК України).

Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

У ст.199 КПК України встановлено порядок продовження строку тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 05.11.2025 року у справі №537/7136/25, провадження №1-кс/537/711/2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів до 03.01.2026 року із визначенням застави, який ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.01.2026 року у справі №537/7136/25, провадження № 1-кс/537/15/2026 був продовжений до 05.02.2026 року.

Слідчий суддя, застосовуючи до ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою із визначенням застави установив обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.02.2026 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 року за №12025170530000553 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України. Задоволено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 02.02.2026 року по 02.04.2026 року включно.

Судовий розгляд ще не закінчено, а тому неможливо розглянути кримінальне провадження у строк дії попередньої ухвали суду, якою продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .

Вирішуючи в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, за який законом установлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.

Всі інші питання про фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається чи продовжується.

Суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів, ухилення від суду, тиску на потерпілих, свідків.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому, суд з дотриманням положень ст.178 КПК України враховує особу обвинуваченого.

ОСОБА_4 є особою працездатного віку із задовільним станом здоров`я, не одружений, не працює, що вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків та відсутність легальних джерел доходу, тому є ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення, ухилення від суду.

ОСОБА_8 не звертався до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. Хоча ОСОБА_4 має матір, проте за змістом обвинувачення, він вчинив злочин щодо майна матері та майна, яким користувався його вітчим. А тому суд не вбачає підстав вважати, що між ними існують стійкі соціальні зв`язки, які могли зменшити наявні ризики, визначені у п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Хоча суду подано довідку Крюківської районної адміністрації про те, що за місцем проживання скарг на ОСОБА_4 не було. Проте суд не може вважати таку довідку його позитивною характеристикою за місцем проживання, оскільки за змістом обвинувачення ОСОБА_4 вчинив злочин проти майна сусідки, спаливши його. А тому відсутність скарг до адмінстарції за місцем проживання не є позитивною характеристикою обвинуваченого.

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №9/2568 від 05.11.2025 року, ОСОБА_8 був призваний до лав ЗСУ під час мобілізації на особливий період 17.08.2024 року до військової частини НОМЕР_1 . Згідно з Довідкою командира військової частини НОМЕР_2 від 19.11.2024 року №1515/2768, солдат ОСОБА_4 17.10.2024 року отримав вибухову травму, посттравматичну цефалгію за обставин безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме потрапив під ворожий скид з БпЛА невідомого вибухового пристрою під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_3 .

Разом з тим, командир та черговий штабу військової частини НОМЕР_3 надав доповідь від 04.07.2025 року про неповернення 03.07.2025 року до 23:30 стрільця другого відділення першого стрілецького взводу другої стрілецької роти ОСОБА_8 з відпустки для лікування, тривалістю з 03.06.2025 року по 03.07.2025 року, до військової частини військової частини НОМЕР_3 . На телефонні дзвінки солдат ОСОБА_4 не відповідає, на повідомлення не реагує. Місцезнаходження військовослужбовця невідомо. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 №185 від 04.07.2025 року вирішено вважати таким, що самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану солдат ОСОБА_4 , у зв`язку з неповерненням з відпустки для лікування.

Такі данні з місця проходження служби, суд оцінює як підтвердженням наявності ризику, що обвинувачений може ухилитися від суду.

ОСОБА_4 раніше не судимий, оскільки судимість, яку він мав за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.02.2025 року у справі №537/650/25 за ч.1 ст.125 КК України була погашена 20.02.2025 року після сплати ним призначеного судом штрафу.

Разом з тим, слід зазначити, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.02.2025 року у справі №537/650/25 ОСОБА_4 був засуджений за умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень своєму вітчиму ОСОБА_9 в будинку його матері, що вказує на тривалі негативні відносини, які склалися в сім`ї ОСОБА_4 , та унеможливлюють застосування до нього менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого у його матері.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, в обвинуваченні кількість епізодів злочинів та небезпечний спосіб їх вчинення (умисне знищення чужого майна шляхом підпалу), документи військового керівництва про самовільне залишення ним військової частини під час воєнного стану, тривалі негативні стосунки з сім`єю вказує на схильність обвинуваченого до девіантної поведінки, а також на вірогідність переховування від суду, вчинення незаконного тиску на потерпілих та свідків з метою зміни ними показань щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, вчинення нових злочинів за відсутністю легальних доходів та стійких соціальних зв`язків, й спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти настанню вище перерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

До суду не зверталися особи, що заслуговують на довіру, з письмовим зобов`язанням про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язується за необхідності доставити його до суду. До суду не зверталися власники житлового приміщення з клопотанням про надання дозволу щодо використання належного їм приміщення для виконання ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, в разі застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Суду не подані відомості про те, що ОСОБА_4 має право власності чи користування житловим приміщенням. В підготовчому засіданні ОСОБА_4 повідомив суду, що не проживає за своїм зареєстрованим місцем, яке теж належить його матері, не повідомив причини не проживання за зареєстрованим місцем проживання, фактично проживав разом з матір`ю, яка є потерпілою у цьому кримінальному провадженні.

Суд вважає можливим на підставі ч.4 ст.183КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи наведені вище підстави та обставини, передбачені статтями177 та178 цього Кодексу, визначити ОСОБА_4 розмір застави у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, в якому він обвинувачується, а саме двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_4 , з метою запобігання ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів із визначенням розміру застави.

Щодо клопотання експерта.

Відповідно до частини 1 та пунктів 1, 2 частини 3 статті 69 КПК України експерт є учасником кримінального провадження та має право, зокрема, знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження, заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи.

Також пунктом 19 Порядку проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 23.12.2025 року №1935, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 січня 2026 року за №23/45417 передбачено, що при недостатності наданих замовником матеріалів для повного дослідження та надання обґрунтованих і об`єктивних висновків судовий експерт (судові експерти) заявляє (заявляють) замовнику клопотання про надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи та за необхідності і погодженням із замовником, повертає (повертають) замовнику матеріали, надані для проведення експертизи.

Заслухавши думку учасників судового провадження, враховуючи, що для проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи експерту необхідні додаткові матеріали, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання експерта, витребувавши необхідні матеріали.

Щодо доставки обвинуваченого до медичної установи.

Відповідно до п.30 Порядку проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 23.12.2025 року №1935, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 січня 2026 року за №23/45417, при проведенні стаціонарної судово-психіатричної або стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертиз забезпечується окреме утримання осіб за статтю, осіб до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та інших осіб, повнолітніх та неповнолітніх осіб. Утримання осіб до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здійснюються з урахуванням Закону України «Про попереднє ув`язнення», їх психічного стану, ступеня суспільної небезпечності.

Згідно з п.п. 1, 18, 34 «Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України 26.05.2015 за №613/785/5/30/29/67/68, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 червня 2015 р.

за № 698/27143, конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених із установ попереднього ув`язнення до судів та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку здійснюються військовими частинами та підрозділами Національної гвардії України (далі - військові частини) та органами внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (далі - органи внутрішніх справ) за місцем їх дислокації. Завдання з конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених до судів військові частини, органи внутрішніх справ виконують на підставі письмових заявок судів і начальників установ попереднього ув`язнення (установ виконання покарань). Адміністрація установи виконання покарань з отриманням заявки суду на конвоювання засудженого негайно організовує його відправлення до пункту призначення в установленому законом порядку. У випадку, коли відправити засудженого в установлений строк неможливо з причин, які не залежать від адміністрації місця позбавлення волі, про це негайно інформується суд, у розпорядження якого необхідно доставити засудженого, а також командир військової частини, від якої виділяється варта.

Враховуючи що до обвинуваченого ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та на теперішній час він перебуває у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», суд вважає за необхідне з метою участі у проведенні амбулаторної судово-психіатричної експертизи за першою вимогою експертів надати доручення Батальйону конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області конвоювати обвинуваченого ОСОБА_4 з Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» до Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» для проведення експертизи, а по її закінченню конвоювати обвинуваченого ОСОБА_4 обратно до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Керуючись ст.ст. 176-178, 194, 199, 331, 370-372, 383, 392, 393 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 23.03.2026 року по 21.05.2026 року включно.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.183 КПК України, визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області, ЄДРПОУ:26304855, МФО:820172, Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок у форматі IBAN р/р UA398201720355289002000015950, призначення платежу запобіжний захід до спливу терміну тримання під вартою ОСОБА_4 .

При внесенні визначеної застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі м. Кременчук Полтавської області без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання або перебування;

- носити електронний засіб контролю;

- здати документи, що дають право на виїзд за кордон України.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом установлено покарання від 3 до 10 років позбавлення волі та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечити належну поведінку обвинуваченого; забезпечити явку, належно повідомленого обвинуваченого до прокурора, суду; повідомлення прокурора, суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Задовольнити клопотання експерта Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Витребувати у:

- Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 року за №12025170530000553, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України;

- Полтавської міської медичної частини №23 оригінал або належним чином завірені копії медичної картки амбулаторного хворого (ф.025/о) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» медичну документацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . А в разі неможливості подання такого доказу повідомити причини;

- Комунального некомерційного підприємства «Обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради медичну документацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . А в разі неможливості подання такого доказу повідомити причини.

Зобов`язати Полтавську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону надати Полтавській філії судових експертиз Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» витребувані докази до 02.04.2026 року.

Зобов`язати Полтавську міську медичну частину №23, Комунальне підприємство «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», Комунальне некомерційне підприємство «Обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» надати суду витребувані докази до 02.04.2026 року.

Надати доручення Батальйону конвойної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області конвоювати обвинуваченого ОСОБА_4 з Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» до Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» для проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи, а після проведення експертизи конвоювати обвинуваченого ОСОБА_4 до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Ухвала в частині продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

В іншій частині ухвала не підлягає окремому оскарженню, а заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Повний текст ухвали складений та оголошений 26.03.2026 року о 08 год. 00 хв.

Суддя ОСОБА_1