Court ruling № 13517178, 18.01.2011, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11527/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Чаку Є.В.,

Суддів: Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю.,

при секретарі: Сесемко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український цукор»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування акту та зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо прийняття акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнати неправомірними, скасувати акт №257/15-4 та зобовязати відповідача поновити реєстрацію платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 17 липня 2009 року складено акт №257/15-4 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість відповідно до третього абзацу пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків зборів (обовязкових платежів)»та пп. «в»п.9.8 статті 9 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 2005 року №168/97-ВР. А саме, виявлено факт виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує 300 тис. грн..

Порядок анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулювався ЗУ «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.9.8 ст.9 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація (як платника податку на додану вартість) діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними; е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "е" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, жодна з перелічених п.9.8 ст.9 ЗУ «Про податок на додану вартість»умов для скасування реєстрації позивача як платника податку на додану вартість не мала місця.

Відповідно до третього абзацу пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків зборів (обовязкових платежів)»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Колегія суддів вважає, що положення даного Розпорядження не можуть бути підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з огляду на наступне.

Відповідно до п.11.4 ст.11 ЗУ «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Приймаючи Розпорядження від 01 липня 2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків зборів (обовязкових платежів)» Кабінет Міністрів України фактично визначив ще одну додаткову підставу для скасування реєстрації платника податку на додану вартість, що є порушенням п.11.4 ст.11 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, слід зазначити, що відповідачем 01 грудня 2009 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Український цукор»з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №721/23-7/33102258. В ході даної перевірки не було виявлено завищення або заниження податкових зобовязань позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 21.01.11