№ 13504521, 19.01.2011, Kharkiv Commercial Court of Appeal

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року Справа № 49/206-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Здоровко Л.М., судді Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Вознюка Є.В. (дов. № 171/10 від 23.12.2010 р.),

відповідача – Зубрича Д.О. (дов. 06/17 від 04.01.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, (вх. № 4324 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. по справі № 49/206-10,

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ (код ЄДРПОУ 31301827),

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз”, м. Харків, (код ЄДРПОУ 03359552),

про стягнення 7562967,03 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. (суддя Кононова О.В.) в задоволенні в задоволенні позовних вимог частково відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2687360,16 грн. - основного боргу, 2143761,94 грн. інфляційних витрат, 426832,64 грн. –3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 17728,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 164,07 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2296502,91 грн. основного боргу та 8518,38 грн. трьох відсотків річних.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2296502,91 грн. основного боргу рішення мотивоване спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 8518,38 грн. трьох відсотків річних –необґрунтованістю їх нарахування.

Позивач не погодився з рішенням господарського суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. по справі № 49/206-10 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу та 3 відсотків річних скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та 3 % річних повністю, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Апелянт вказував на те, що судом першої інстанції не було взяти до уваги той факт та не надано належної юридичної оцінки письмовому доказу, а саме листу ВАТ «Харківміськгаз»від 01.04.2008 р. № 33/1132 до ДК «Газ України», у відповідності до якого відповідач визнає заборгованість за договором № 02/02-1522 від 17.10.2002 р. та зобов’язується погасити заборгованість за зазначеним договором.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що проти апеляційної скарги заперечує, вважав рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просив залишити оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2010 р. по справі № 49/206-10 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом Харківської області так і під час апеляційного провадження, 17.10.2002 р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»було укладено угоду про заміну зобов'язань № 02/02-1522-39/5. Згідно з п.1.1 даної угоди зобов'язання боржника по внесенню оплати за спожитий природний газ за договором № 10/16-43-28/1 укладеного між кредитором та боржником, з врахуванням всіх змін та доповнень до договору, змінюються зобов'язаннями за даною угодою.

Відповідно до п. 1.2 угоди сума зобов'язань боржника за договором складає 29687360,16 грн. У відповідності до п.2.1 вищезазначеної угоди виконання зобов'язань боржника перед кредитором за даною угодою буде здійснюватися у порядку, визначеному в додатку № 1 до цієї угоди, який є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 визначений порядок погашення, відповідно до якого відповідач був зобов'язаний сплатити 29687360,16 грн. згідно графіку до 10.12.2007 р.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання по зазначеній угоді виконав частково, а саме розрахувався у сумі 2470349,09 грн. Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, сума боргу відповідача перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»становить 4983863,07 грн., яка виникла за період з червня 2007 р. по грудень 2007 р.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності щодо основної вимоги позивача так і до усіх додаткових вимог позивача.

Позивачем позов подано до суду 29.09.2010 р., тобто після закінчення трирічного строку, доказів поважних причин пропуску строку позовної давності не подано, вимог про відновлення пропущеного строку позивачем не заявлено, доказів на підтвердження вчинення ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" дій, які б свідчили про визнання ним свого боргу, та відповідно, переривання строку позовної давності, не надано.

Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Зважаючи на вищевикладене судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2296502,91 грн., яка виникла за період з червня по вересень 2007 р.

Посилання апелянта на неповне дослідження господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення обставин справи судова колегія вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам, зважаючи на таке.

Відповідно до п.1 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що лист на який посилається позивач відсутній в матеріалах справи на момент прийняття рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. по справі № 49/206-10 і був поданий лише з доповненнями до апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду 27.12.2010 р. вх. № 11493. Відсутні докази того, що при розгляді справи у господарському суді першої інстанції позивач посилався на цей лист, просив витребувати його тощо, хоча про заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності йому було відомо. Цей факт не заперечував і представник позивача у судовому засіданні. А відтак у господарського суду були відсутні підстави для застосування положень ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу строку позовної давності.

Крім того, представник апелянта заявив про те, що апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, тому вважав за можливе подати додаткові докази до апеляційного господарського суду.

Однак, відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” не надав жодного доказу та не навів причин, з яких лист ВАТ «Харківміськгаз»від 01.04.2008 р. № 33/1132 до ДК «Газ України»не був поданий до господарського суду першої інстанції під час розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. по справі № 49/206-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя