Decision № 135041721, 11.03.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2026Справа № 910/4540/24 (756/10220/24)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості в розмірі 182 407,32 грн.

В межах справи № 910/4540/24

За заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/4540/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про його неплатоспроможність на стадії процедури реструктуризації боргів боржника, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2024.

15.08.2024 до Оболонського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 182 407,32 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.12.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 182 407, 32 грн. та відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2025.

09.01.2025 до Оболонського районного суду м. Києва надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2025 цивільну справу № 756/10220/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 182 407, 32 грн. передати Господарському суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/4540/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.04.2025 матеріали справи № 910/4540/24 (756/10220/24) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2025 прийнято справу №756/10220/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.06.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

18.06.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2025 розгляд справи призначено на 10.09.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2025 розгляд справи відкладено на 17.11.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2025 розгляд справи відкладено на 26.01.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2026 розгляд справи відкладено на 11.03.2026.

У судове засідання 11.03.2026 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач, кредитодавець, ТОВ «Бізпозика) та ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) укладено Договір №485817-КС-001 про надання кредиту (далі - договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 42 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит, затверджених ТОВ «Бізпозика» від 04.10.2023 №08-ОД (далі - правила).

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1.15013096 процентів за кожен день користування кредитом (п. 2. 4 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.7.кредитного договору строк дії договору до 11.07.2024.

Комісія за надання кредиту складає 6 300,00 грн. та нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.5 кредитного договору).

Пунктом 3.2 кредитного договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користуванням кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п.2.4. договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 та додатку №1 до договору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 42 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника за № НОМЕР_2 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів, натомість, відповідач не повернув кредитодавцю кредит, комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Згідно із 5.2. Правил обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у останнього утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 182 407,32 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 42 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 134 107,32 грн; суми прострочених платежів за комісією - 6300,00 грн.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 182 407,32 грн., оскільки останній не виконує покладені на нього зобов`язання за кредитним договором .

Позивач, в обґрунтування своїх вимог зазначає, що укладення договору відбулося в електронній формі, зокрема, відповідач через вебсайт кредитодавця https.//bizpozyka.com/ шляхом введення логіну та паролю особистого кабінету, де останній подав заявку на отримання кредиту, із зазначенням номера свого поточного (карткового) розрахунку.

25.01.2024 відповідач направив позивачу пропозицію (оферту) укласти договір кредиту, на умовах визначених офертою.

25.01.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3382, на номер телефону 380 (95) 706-05-12 (що зазначено позичальником у особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 25.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розмішається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.

У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено порядок укладення договору електронного договору.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким за правовими наслідками, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - ще дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»)

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, із змісту вищенаведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводом позивача, що підписання кредитного договору відповідачем за допомогою одноразового пароля ідентифікатора є підтвердженням укладання між сторонами відповідного договору. Без отримання на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і паролю особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позову заперечує з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_1 , зазначає, що позивачем не долучено до позовної заяви доказів надання кредитних коштів.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція) встановлені обов`язкові реквізити платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення.

Однак позивачем не надано документів, які містять у собі обов`язкові реквізити, які встановлені Інструкцією, що, у свою чергу унеможливлює встановлення факту отримання відповідачем відповідних грошових коштів.

З наведеними доводами відповідача суд не погоджується, оскільки на підтвердження перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 42 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи була додана довідка, сформована технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн» за вих. №149/08 від 05.08.2024.

В свою чергу судом враховано, що позивач не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками ТОВ «Бізпозика» на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронну комерцію» постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб`єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Так, ТОВ «Платежі Онлайн» надає послуги ТОВ «Бізпозика» на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідний договір регулює відносини установи (ТОВ «Платежі Онлайн») з клієнтом (ТОВ «Бізпозика»), згідно з якими установа надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів, що надходять на користь клієнта в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/ позик/ фінансових кредитів/ відсотків (інших платежів) за кредитами/ позиками/ фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів. Установа забезпечує технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури - ТОВ «Платежі Онлайн», яке під час надання послуг використовує Систему Platon (п. 1.1., пп. 1.1.1. Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020)

Номер картки для перерахування коштів за кредитним договором був вказаний відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви позивачем був доданий витяг з інформаційно- телекомунікаційної системи «анкета клієнта», відповідно до якого позичальником був зазначений номер банківської картки № НОМЕР_2 для перерахування на нього коштів.

Крім того, згідно виписки з АТ «Райффайзен Банк» по руху коштів по рахунку № НОМЕР_3 (картка № НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_1 за період з 25.01.2024 по 11.07.2024, 25.01.2024 на рахунок відповідача було здійснено надходження коштів в розмірі 42 000,00 грн., дата транзакції та сума переказу співпадають з даними, які зазначені в довідці ТОВ «Платежі Онлайн» за вих.№ 149/08 від 05.08.2024.

Також, як вбачається з матеріалів справи № 910/4540/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , останній при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність серед переліку кредиторів зазначав про заборгованість перед ТОВ «Бізпозика» у розмірі 92 947,32 грн., що виникла на підставі договору №3430475 від 02.07.2021.

Таким чином, відповідач особисто підтвердив факт укладення кредитного договору, а також визнав заборгованість за вказаним договором.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач також не погоджується із сплатою комісійних коштів в розмірі 6 300,00 грн.

На думку відповідача, положення кредитного договору в частині встановлення комісії за видачу кредиту суперечать положенням ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемним.

Стаття 11 Закону України «Про споживчий кредит» стосується надання інформації протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 6 300,00 грн.

Відповідно до п. 3.2.3. кредитного договору, сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

Встановлений цим пунктом кредитного договору графік платежів передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Відповідно до п. 4.2.1. кредитного договору, позичальник зобов`язаний виконувати цей договір у порядку та в строки (терміни), встановлені договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

- доходи кредитодавця у вигляді процентів;

- комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

- інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Крім того, постановою Національного банку України від 11.02.2021 №16 затверджено «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Дані правила передбачають правомірність встановлення кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту.

Отже, встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився, зокрема, сплатити комісію за надання кредиту.

Щодо доводу відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази, що він, як позичальник ознайомився та підписав договір та угоду, в яких детально роз`яснюється, що входить до послуг фінансової установи за видачу кредиту у відповідній редакції, суд зазначає, що згідно з п. 7.4.4. кредитного договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх.

Таким чином, позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати.

Щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2024 відкрито провадження у справі № 910/4540/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 190 від 12.02.2013).

Оголошення про відкриття провадження у справі №910/4540/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 опубліковано на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України 24.06.2024 за №73482.

Відповідно до вимог ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: 1) пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; 2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду; 3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника; 4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; 5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; 6) строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав; 7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом

Проте, позивач після постановлення ухвали Господарського суду м. Києва від 17.06.2024 про відкриття провадження у справі № 910/4540/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 не припинив нарахування відсотків за кредитним договором.

Так, як вбачається із позовної заяви, позивачем нараховано проценти за користування кредитом за період з 25.01.2024 по 11.07.2024 в розмірі 134 107,32 грн.

В свою чергу, з огляду на введений ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4540/24 мораторій на задоволення вимог кредиторів відсутні правові підстави для нарахування відсотків в період з 17.06.2024 по 11.07.2024.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими заявлені кредитором вимоги в частині відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 25.01.2024 по 16.06.2024 в сумі 113 107,32 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. Відповідна правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №908/1932/18.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За положеннями ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 161 407,32 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 143,58 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411; ідентифікацій код 41084239) 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 113 107 (сто тринадцять тисяч сто сім) грн. 32 коп. - заборгованість по відсоткам за кредитом, 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. заборгованості по комісіям, 2 143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 58 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позов залишити без задоволення.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Копію рішення направити сторонам та керуючому реструктуризацією боргів боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк