Court ruling № 134994239, 06.03.2026, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/50394/25

Провадження № 4-с/761/48/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва

в складі головуючого судді Савчук Ю.Н.,

за участі секретаря судового засідання Фортуни М.А.,

представника скаржника Іоніцой Доценка О.П.,

державного виконавця Сороки В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірними та зобов`язання скасувати арешт, заінтересовані особи: Головний державний виконавець Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сорока Валерій Іванович, Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів»

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2026 до суду зі скаргою звернувся ОСОБА_1 , який просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в частині не зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні №АСВП: НОМЕР_4, що містяться на рахунку скаржника, відкритому у АТ «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 у UAH, зобов`язати державного виконавця скасувати арешт коштів скаржника, які містяться на рахунку № № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк», накладений постановою про арешт коштів боржника від 26.08.2025 року у виконавчому провадженні №АСВП: НОМЕР_4. Мотивує скаргу тим, що на виконані в Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавчий лист №2-13627/10 від 02.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Світ Фінансів», 195 016 доларів США заборгованості. В рамках виконавчого провадження накладено арешт на картковий рахунок скаржника. Проте, на думку скаржника, оскільки картковий рахунок є зарплатним, тобто є рахунком зі спеціальним режимом використання, державний виконавець був не вправі накладати на нього арешт.

12.02.2026 року Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надав заперечення на скаргу у яких повідомив, що 22.09.2025 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 29.10.2025 року від боржника ОСОБА_1 надійшла заява про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 . 17.11.2025 року боржнику відмовлено у знятті арешту з рахунку у зв`язку із відсутністю встановлених законом підстав. 10.02.2026 року органом ДВС було направлено запит №26834 до АТ «Укрсиббанк» щодо надання інформації про режим використання рахунку № НОМЕР_1 , який належить боржнику. Закон не містить заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржників, які відкриті для зарахування заробітної плати та не визначає такі рахунки як рахунки зі спеціальним режимом використання, а відтак підстави для зняття арешту з рахунку відсутні.

25.02.2026 року Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) подано клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема відповіді АТ «Укрсиббанк» № 31-4-01/2233-БТ від 17.02.2026 року.

05.03.2026 року представником скаржника подано додатковій пояснення, у яких зазначив, що у зв`язку із проходженням військової служби скаржникові було відкрито рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк», який використовується виключно для виплат військовослужбовця ОСОБА_1 , а відтак накладення арешту є незаконним. Хоч банк при виконанні постанови про накладення арешту і повинен перевіряти режим рахунку боржника, проте це не звільняє державного виконавця зняти арешт у разі отримання документального підтвердження заборони звернення стягнення на відповідні кошти. Крім того, син скаржника, ОСОБА_2 , старший солдат, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 19.10.2024 року в Курській області під час виконання військової служби, у зв`язку з чим на рахунок скаржника надходять передбачені законом виплати як члену сім`ї військовослужбовця. Таким чином арешт блокує доступ не лише до грошового забезпечення самого скаржника, й до коштів, що мають цільовий соціальний характер. Аналіз руху коштів по рахунку свідчить про його використання як рахунку для зарахування грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, накладення арешту на кошти скаржника обмежує його доступ до єдиного джерела грошового забезпечення та до коштів соціального призначення.

Представник скаржника адвокат Іоніцой-Доценко О.П. у судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнтии з підстав, наведених у ній.

Державний виконавець в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив з посиланням на правомірність дій органу ДВС щодо накладення арешту та відсутність у рахунку статусу спеціального режиму використання.

Суд дослідивши надані докази установив, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.11.2010 року позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 195 016 доларів США, а також 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист №2-13627/10 від 02.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості.

Постановою начальника Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пироженко Л.І. від 26.08.20205 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2025 року старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .

22.09.2025 року головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сорокою В.І. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Зі змісту постанови вбачається, що боржник отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). П.2 постанови встановлено здійснення відрахування із суми доходів боржника у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення суми загальної заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1 716 372,84 грн. Копію постанови направлено для виконання до військової частини НОМЕР_2 . (п. 6 постанови).

Згідно довідки № 64-1-02/33/39 від 16.09.2025, виданої АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 , який використовується для отримання заробітної плати та інших виплат від військової частини НОМЕР_2 .

Як вбачається із відповіді АТ «Укрсиббанк» №31-4-01/2233-БТ від 17.02.2026 на запит Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), рахунок № НОМЕР_1 у валюті UAH, який належить ОСОБА_1 , не відноситься до переліку рахунків зі спеціальним режимом використання, на який заборонено накладення арешту.

29.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця зі заявою про зняття арешту з банківського рахунку. Заява мотивована тим, що вказаний картковий рахунок відкритий для виплат військовослужбовця та є зарплатним, тому накладення на нього арешту є неправомірним.

17.11.2025 року державний виконавець надав відповідь № 164975 на заяву скаржника про зняття арешту, у якій повідомив, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешти на кошти боржника, крім рахунків із спеціальним режимом використання, а відтак підстави для зняття арешту відсутні. Зазначив, що відповідно до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» фізичні особи- боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму та в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати. Для визначення такого рахунку фізична особа-боржник звертається до органу державної виконавчої служби.

Як вбачається із виписки за картковим рахунком клієнта за період з 27.02.2025 по 27.02.2026, на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 поступають виключно зарахування у вигляді заробітної плати та інших виплат від військової частини НОМЕР_2 .

За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Права та обов`язки виконавців визначено в статті 18 Закону № 1404-VIII, згідно з якою державний, приватний виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За змістом абзацу 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Державний/приватний виконавець, виконуючи рішення суду, може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім коштів, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частин другої - четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання в разі знаходження коштів на рахунку, накладення арешту на який заборонено.

Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (пункт 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас у разі ненадходження виконавцю документів щодо такого підтвердження у останнього відсутні підстави для зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на рахунку, призначеному для виплати заробітної плати.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19-ц.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказала, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

У разі коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

Виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Суд вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Оскільки скаржником було надано державному виконавцю довідку від АТ «Укрсиббанк», про те, що йому відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 , який використовується для отримання заробітної плати та інших виплат від військової частини НОМЕР_2 , державний виконавець був повідомлений про вид карткового рахунку, та те, що він зарплатний. З огляду на це державний виконавець повинен був зняти арешт з вказаного карткового рахунку.

Доводи державного виконавця щодо того, що рахунок не має режиму спеціального використання, а відтак підстави для зняття арешту відсутні, не береться судом до уваги, оскільки в даному випадку в процедурі виконавчого провадження звернуто стягнення на заробітну платку скаржника, виконавчий лист надіслано для виконання у військову частину, яка здійснює щомісячні відрахування із заробітної плати скаржника у розмірі, визначеному ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», а накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати є порушенням вимог закону.

Також безпідставними є посилання державного виконавця на п.10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачена можливість фізичних осіб - боржників, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється, з огляду на наступне.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ "Про внесення зміни до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"", яким розділ ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, за змістом якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації); визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Як передбачалося розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану» від 02.03.2022 № 198-р та 10-2 Розділ XIII Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-IX з метою забезпечення життєдіяльності населення, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України дозволялося фізичним особам здійснювати видаткові операції з рахунків, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби або приватним виконавцем без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом щодо такої особи не перевищувала 100 000 грн.

Таким чином, у фізичних осіб-боржників в умовах воєнного стану була можливість користуватись коштами на рахунках в банках, якщо сума стягнення за виконавчим документом щодо такої фізичної особи не перевищувала вказаного розміру.

06 травня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 №3048-IX: з 06 травня 2023 фактично поновлено звернення стягнення на заробітну плату.

Отже, з травня 2023 року зазначене тимчасове послаблення перестало діяти на підставі пункту 10-2 Розділ XIII Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у період дії воєнного стану в Україні фізична особа - боржник, на кошти якої накладено арешт, може звернутись до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти цієї особи, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, без урахування такого арешту.

Таким чином, вказана норма закону дозволяє боржнику користуватися коштами на арештованому рахунку у розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Однак це не є підставою для відмови у знятті арешту з коштів на зарплатному рахунку, оскільки законом не передбачено здійснення утримань із заробітної плати за виконавчими документами понад встановлений законом розмір для відрахувань.

ВП ВС констатувала: не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на всі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених Законом України «Про виконавче провадження» розмірів відрахувань із такої заробітної плати. Якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.

Водночас на кошти, які перебувають на рахунках і не є коштами, що становлять заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Постанова Великої Палати ВС від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

У постанові від 12.02.2025 року у справі № 444/2503/17 Верховний Суд зазначив наступне.

У справі, яка Верховним Судом переглядається, суди встановили, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. від 16 серпня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - ОСОБА_1 .

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савчак Я. О., надав приватному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є заробітною платою боржника, які розміщена на рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати. Приватний виконавець у порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з грошових коштів не зняв.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. від 09 листопада 2023 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які отримує у військовій частині НОМЕР_4 , шляхом здійснення відрахувань із доходів боржника у розмірі 20 процентів до повного погашення загальної суми боргу зі щомісячним звітом підприємства про здійсненних відрахувань.

Згідно з випискою за договором № б/н за період з 13 червня 2023 року по 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 отримував нарахування на картку заробітної плати з військової частини НОМЕР_4 , а також здійснював перекази на іншу карту, здійснював трансакції щодо готівки та поповнював карту.

19 лютого 2024 року, 28 лютого 2024 року через засоби електронної пошти ОСОБА_1 повторно звертався до приватного виконавця із заявою про скасування арешту з банківського рахунку, на який надходить заробітна плата.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги боржника, мотивували свої рішення тим, що постановою приватного виконавця визначено поточний рахунок НОМЕР_1 боржника, відкритий в Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», для здійснення видаткових операцій на суму у розмірі, що протягом одного календарного місця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Тобто приватний виконавець фактично задовольнив заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Я. О., у частині визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій та дозволу користуватися коштами у межах 13 400 грн щомісячно. За таких обставин, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишина Л. В. діяла у межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»

Однак Верховний Суд не погодився з такими висновком судів першої та апеляційної інстанцій, зазначивши наступне.

Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника

не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Матеріали скарги містять заяву боржника від 29.10.2025 року, до якої будо додано довідку АТ «Укрсиббанк» № 64-1-02/33/39 від 16.09.2025 року про те, що картковий рахунок № НОМЕР_1 в UAH використовується для отримання заробітної плати та інших виплат від військової частини НОМЕР_2 .

Однак, як зазначив представник скаржника у судовому засіданні, син скаржника, ОСОБА_2 , старший солдат, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 19.10.2024 року в Курській області під час виконання військової служби.

Вказане підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.10.2024 року.

У зв`язку з цим на спірний рахунок скаржника надходять передбачені законом виплати як члену сім`ї військовослужбовця, тому вважає, що вказані кошти мають цільовий соціальний характер, а відтак стягнення на них заборонено.

Ст.72 та Чч.1 ст.73 73 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік виплат на які не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців, зокрема, дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

За змістом п.4 ч.2 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не здійснюється також із сум: одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Отже, звернення стягнення на грошове забезпечення військовослужбовців, зниклих безвісти, які отримуються членами їх сімей, законом не заборонено.

Проте державним виконавцем не доведено, що на рахунок боржника, окрім заробітної плати, зараховуються і інші кошти, в тому числі вказане грошове забезпечення від військової частини НОМЕР_3 , у якій перебував на грошовому забезпеченні син ОСОБА_1 військовослужбовець ОСОБА_2 , який пропав безвісти. Це спростовується наданою боржником випискою про рух коштів по рахунку.

Доводи державного виконавця про те, що відповідно до відповідні АТ «Укрсиббанк» №31-4-01/2233-БТ від 17.02.2026 на запит органу ДВС,рахунок № НОМЕР_1 не є рахунком зі спеціальним режимом використання, а відтак арешт із коштів на вказаному рахунку не знятий правомірно, не береться судом до уваги з огляду на те, що не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на всі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених Законом України «Про виконавче провадження» розмірів відрахувань із такої заробітної плати.

Отже, законом заборонено накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку про задоволення скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сороки В.І. та не зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні №АСВП: НОМЕР_4, що містяться на рахунку скаржника, відкритому у АТ «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 в UAH та зобов`язання державного виконавця скасувати арешт коштів скаржника, які містяться на рахунку № у АТ «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 в UAH, який накладений постановою про арешт коштів боржника від 26.08.2025 у виконавчому провадженні №АСВП: НОМЕР_4.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 4, 18, 63, 447, 451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання дії державного виконавця неправомірними та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сороки Валерія Івановича в частині не зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні №АСВП: НОМЕР_4, що містяться на рахунку ОСОБА_1 , відкритому у АТ «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 в UAH.

Зобов`язати головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сороку Валерія Івановича скасувати арешт коштів скаржника, які містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк», накладений постановою про арешт коштів боржника від 26.08.2025 року у виконавчому провадженні №АСВП: НОМЕР_4.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: