Decision № 134987134, 13.02.2026, Dobrovelychkivka District Court of Kirovohrad Oblast

ЄУН 387/1353/25

Номер провадження по справі 2/387/48/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про споживчий кредит №2591989 від 02.01.2021 у розмірі 19256,99 грн.

Свій позов ТОВ "Фінансова Компанія " Кредит-Капітал " обґрунтовує тим, що 02.01.2021 між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою укладено договір про споживчий кредит №2591989. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у загальному розмірі 5100,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 23.04.2021 укладено договір відступлення прав вимоги №67-МЛ, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 19256,99 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник відповідачки - адвокат Галайчук Г.С. у відзиві на позовну заяву, що надійшов через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 18.09.2025, заперечує проти позову, просить застосувати позовну давність до вимог позивача, у позовних вимогах відмовити та стягнути з ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. Суть заперечень зводиться до того, що 02.01.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2591989, відповідно до п.1.4 договору, кредит надається строком на 30 днів (до 01.02.2021). В даному випадку початок позовної давності починається з 01.02.2021 коли закінчився строк кредитування. Тобто починаючи із 01.02.2021 по 01.02.2024 позивач мав право звернутись до суду, однак до суду позивач звернувся 25.08.2025, тобто із пропуском строку. Також у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів. До того ж, проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики. Нарахування позивачем відсотків після закінчення строку дії договору є неправомірним, не відповідає ст.1050 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду.

09.10.2025 представник позивача - адвокат Усенко М.І., через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подав до суду відповідь на відзив, в якій вказує, що 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023. Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Лише 04.09.2025 Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцевих та перехідні положення» ЦК України, щодо поновлення перебігу позовної давності» було відновлено перебіг строків. За наведеного, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Щодо доводів предстанвика відповідачки про відсутність належних доказів отримання відповідачкою кредитних коштів, позивач вказує, що відомості про щоденні нарахування та погашення (надалі - Розрахунок заборгованості) за кредитним договором №2591989 від 02.01.2021, який є додатком до поданої Товариством позовної заяви містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такого, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договору, адже місить відомості про позичальника та номер кредитного договору. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу лише у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема, позивачем було надано копію таких доказів, а саме: платіжне доручення 36812664. Наданий до суду розрахунок заборгованості узгоджується із умовами кредитного договору. Також, ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09.09.2025 за клопотанням позивача зобов`язано АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (емітент картки відповідачки) надати відомості щодо перерахування коштів. Отже позивачем надано достатню кількість доказів, які можуть підтвердити зазначену у позовній заяві суму боргу, а також здійснено дії для витребування додаткових документів, які можуть слугувати доказами по даній справі. Таким чином, у період з 02.01.2021 по 01.02.2021, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 1,25%. У зв`язку із продовження користування відповідачкою кредитними коштами, строк кредитування продовжився на підставі п. 2.3.1.2 Договору (загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів), нарахування процентів могло здійснюватися кредитором за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Представник відповідача - адвокат Галайчук Г.С., через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", 20.10.2025 надала додаткові пояснення, де, на спростування доводів представника позивача щодо строку позовної давності, зазначила, що з 4 вересня 2025 року в Україні набрав чинності Закон України №4434 "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Цей закон відновлює перебіг строків позовної давності, призупинених через карантин (починаючи з 2 квітня 2020 року) та воєнний стан (з 17 березня 2022 року). Це означає, що після цієї дати продовжиться обчислення незакінченої частини строку давності, і особи, чиї права були порушені, отримають змогу звертатися до суду у межах встановлених строків. Норми пунктів 12 і 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які зупиняли перебіг строків позовної давності з 2 квітня 2020 року та 17 березня 2022 року, відповідно, втрачають чинність з 4 вересня 2025 року. Таким чином, відновлення перебігу строку позовної давності означає, що позивач фактично пропустив строк подачі позову. У випадку кредитного договору, укладеного між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 від 02.01.2021, строк позовної давності починається з 01.02.2021, коли закінчився строк кредитування. Згідно з нормами ЦК України, позивач мав право подати позов до 01.02.2024, проте звернувся до суду лише 25.08.2025. Крім цього, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти, в подальшому порушила обов`язок із їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови кредитного договору. З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісними кредиторами умов договору щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 . Враховуючи вищенаведені заперечення та доводи відповідачки щодо стягнення заборгованості по кредитним договором, на переконання представника відповідачки, існує необхідність у відмові в позовних вимогах позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача ОСОБА_2 02.02.2026, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання остання повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою.

При цьому суд зважає, що ухвала про відкриття провадження у справі відповідачкою отримана особисто , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067069669040.

Процесуальні дії у справі

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 09.09.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 06.11.2025., за клопотанням позивача витребувано інформацію у АТ КБ «Приват Банк».

За наслідками судового засідання 06.11.2025, розгляд справи відкладено на 09.12.2025, про що 06.11.2025 постановлено відповідну ухвалу.

За наслідками судового засідання 09.12.2025, розгляд справи відкладено на 13.02.2026, про що 02.09.2025 постановлено відповідну ухвалу.

З врахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2021, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" зареєстроване як юридична особа 03.07.2007, види економічної діяльності, 64.92 інші види кредитування (основний) (а.с.26).

Судом встановлено, що 02.01.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2591989. Відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Пунктами 1.2-1.4 кредитного договору визначено, що сума кредиту становить 5100,00 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 02.01.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 01.02.2021. Згідно з п.1.5.1. комісія за надання кредиту 510,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 1912,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.6 договору стандартна (базова) проценти ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.3.1.1 договору визначено можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту. Відповідно до п.2.3.1.2 договору пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 3 дні шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. Згідно з п. 4.2. договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦКУ, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6. договору. Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/ або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. З п. 6.5 укладеного між сторонами договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с.7-10).

До договору надано додаток №1 - графік платежів, який містить обчислення загальної вартості кредиту для клієнта у розмірі 7522,50 грн, з яких: 5100,00 грн - сума кредиту за договором, 1912,50 грн - проценти за користування кредитом, 510,00 грн - комісія, та додаток №2 паспорт споживчого кредиту №2591989 (а.с. 11, 12).

Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит № 2591989 від 02.01.2021 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с. 6).

Також позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.13).

Відповідно до копії платіжного доручення № 36812664 від 02.01.2021, ТОВ "Мілоан" перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 кошти згідно договору №2591989 в сумі 5100,00 гривень (а.с.14).

З інформації наданої АТ КБ "Приват Банк" від 02.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251202/86385-БТ, встановлено, що в АТ КБ "Приват Банк" на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 18.09.2020, сума 5100,00 грн, інформація про платника viplata zaima Miloan.

Отже, ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену суму, що підтверджується належними доказами.

З відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 по кредитному договору 2591989 встановлено, що ОСОБА_1 за період з 02.01.2021 по 23.04.2021 здійснювала сплату: тіла кредиту у сумі 565,00 грн, відсотків у сумі 870,00 грн, комісії 650,00 грн (а.с.15, 16).

Також судом встановлено, що 23.04.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги №67-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, що укладені між ТОВ "Мілоан" та боржниками (а.с.17-21).

Відповідно до копії платіжної інструкції 29865 від 23.04.2021, ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти за відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021 у сумі 4448674,98 грн (а.с.24).

Суду надано копію акту прийому-передачі реєстру боржників від 23.04.2021 за договором відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021 (а.с.23); копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021 за яким ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору № 2591989 від 02.01.2021, загальна сума заборгованості становить 19256,99 грн, з яких: 4535,00 грн залишок по тілу кредиту; 14721,99 грн залишок по відсотках (а.с.22).

06.08.2025 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги з наданням строку для погашення суми заборгованості у розмірі 19256,99 грн.(а.с.25).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень с. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Разом з тим, заперечуючи факт отримання коштів за кредитним договором, відповідачка такий договір у судовому порядку не оспорювала, про його неукладеність не заявляла, а також у відповідному судовому провадженні не стверджувала про відсутність зобов`язань за таким договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідачки до суду не надані.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Наведене дає підстави для висновку, що дійсно 02.01.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №2591989, та відповідачка була ознайомлена з усіма їх істотними умовами і прийняла їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад, у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Судом враховано, що відповідачка не спростувала того, що вона отримала кошти за кредитним договором, а лише послалася на недоведеність таких фактів позивачем.

У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Судом зважено на те, що відповідачка не надала жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що вона отримала кошти за кредитним договором.

При цьому, з наданої інформації АТ КБ "Приват Банк" від 02.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251202/86385-БТ встановлено, що в АТ КБ "Приват Банк" на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 18.09.2020, сума 5100,00 грн, інформація про платника viplata zaima Miloan. Також з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №2591989 за період з 02.01.2021 по 23.04.2021, вбачається, що відповідачкою частково виконувались умови кредитного договору, а саме: 12.01.2021, 14.01.2021, 01.02.2021, 01.02.2021, на виконання договору здійснено сім платежів у загальній сумі 2085,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

При цьому, як стверджується позивачем та не спростовано стороною відповідача, часткова сплата відповідачкою заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 2085,00 грн була врахована при виконанні розрахунку пред`явленої до стягнення суми заборгованості.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Тому, суд відхиляє доводи представника відповідачки - адвоката Галайчук Г.С. щодо недоведеність позивачем факту виконання позикодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо надання позичальнику кредиту та факту отримання кредитних коштів відповідачкою.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, кредитні кошти у сумі 4535,00 грн у межах встановленого строку кредитодавцю не повернула.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачка не сплатила відсотки за користування кредитними коштами у сумі 14721,99 грн, що нараховані позивачем відповідно до умов кредитного договору та у межах строку кредитування.

Оскільки відповідачка взяла на себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконала, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за нею рахується заборгованість за договором про споживчий кредит №2591989 від 02.01.2021, у загальному розмірі 19256,99 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 4535,00 грн, заборгованість за відсотками 14721,99 грн.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "ФК "Кредит Капітал" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23.04.2021.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, відповідачкою було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом.

Що стосується заяви представника відповідача, наведеної у відзиві на позовну заяву, про застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Між сторонами укладено кредитний договір у формі оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки за зразком, розробленим банком.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

У договорі про надання фінансового кредиту №05803-08/2023 від 21.08.2023 відсутнє посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності. Відсутній і окремий договір про збільшення строку позовної давності.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається зі змісту договору про споживчий кредит №2591989 від 02.01.2021, дата погашення кредиту 01.02.2021 (а.с.7).

Таким чином, оскільки позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до договору про споживчий кредит №2591989 від 02.01.2021, то строк давності починає обчислюватись з 03.01.2021. Тобто, загальний строк давності, три роки спливає 03.01.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду07.08.2025.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до Закону України №4434 "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" перебіг позовної давності поновлено з 4 вересня 2025 року.

З огляду на зазначене, позивачем не пропущено строк позовної давності, а відтак, суд відхиляє доводи представника відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позову.

Інші заперечення представника відповідачки - адвоката Галайчук Г.С. також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, позаяк наданими позивачем доказами доведено наявність у відповідачки боргу за тілом кредиту та процентами за користування кредитом .

За наведеного, враховуючи, що відповідачка порушила умови вказаного договору, не повернула отримані в борг грошові кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за договором про споживчий кредит №2591989, підлягають задоволенню у межах заявлених позовних вимог, відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4ст. 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 укладений між ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт №380 надання послуг від 05.08.2025 боржник ОСОБА_1 сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн; детальний опис наданих послуг до акту №380 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с. 28, 29,30,31).

Суд погоджується, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов`язані з розглядом справи, але вважає, що їх розмір не є пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін.

Так, з огляду на складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість та порядок судового провадження, суд переконаний, що витрати на правничу допомогу є дещо завищеними.

Оскільки рішенням суду позовні вимоги задоволено повністю, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суді, враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності.

Відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст .11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12, 13, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит №2591989 від 02.01.2021 в розмірі 19256 гривень 99 копійок (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 99 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 4535,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 14721,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотиритса двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень 00 копійок (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2026

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО