Decision № 134897785, 17.03.2026, Stara Vyzhivka District Court of Volyn Oblast

Справа № 168/132/26

Провадження № 2/168/166/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

09.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом, мотивуючи тим, що 16.07.2021 відповідач ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») у формі електронного документа з використанням електронного підпису Договір кредитної лінії № 972508596 і отримала шляхом безготівкового переказу кошти в сумі 8000 грн., на строк 24 днів з правом пролонгації, зі сплатою процентів від 1,70% в день.

На підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткових угод до нього, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», включивши відповідача в реєстр боржників.

У свою чергу на підставі договору №05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», включивши відповідача в реєстр боржників.

10.07.2025 на підставі договору №10/07/25-Е ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС».

На час пред`явлення позову ОСОБА_1 кредит не повернула.

У зв`язку із неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 26216,78 грн, з них: 7370,50 грн. тіло кредиту, 18846,28 грн. проценти, а також 2662,40 грн. судового збору і 7000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 13.02.2026 року провадження у справі відкрито та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просить проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позов визнає. Крім того просить врахувати її матеріальне становище та розстрочити виконання рішення на три місяці, оскільки вона не працює, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей та перебуває у скрутному матеріальному становищі. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу просить відмовити.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

16.07.2021 року ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі уклала на платформі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір №972508596 на умовах фінансового кредиту «Смарт», підписавши його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора MNV9J9X9 (а.с.14-17).

П.1.1. договору передбачено, що товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.1.7 вказаного договору, кредитна лінія надається строком на 24 дні від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період). У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу.

Згідно із п.1.8 - сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду та відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

П. 1.9, 1.9.1, 1.9.2 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п.1.9.3 якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

За п.1.10 договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу) з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 цього договору, оплатити фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Відповідно до п.1.12 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

- за п.1.12.1 - зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

- за п.1.12.2 - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Проценти, в розмірі визначеному п. 1.9 та 1.12.2 договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником (п.1.13 договору).

Згідно із п.4.3 договору сторони погодились, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до п.4.4 договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджений розмір кредиту, грошова одиниця, в якій наданий кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

17.07.2021 року на підставі платіжних доручень ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в розмірі 8000 грн. (а.с. 35-36).

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вчинений договір факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01. У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 уклали додаткові угоди:

- 28.11.2019 №19, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020;

- 31.12.2020 №26, якою договір факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжений до 31.12.2021;

- 31.12.2021 №27, якою продовжений строк дії договору до 31.12.2022;

- 31.12.2022 №31, якою продовжений строк дії договору до 31.12.2023;

- 31.12.2023 №32, якою продовжений строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 21.09.2021 №162 до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 16554,14 грн.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01. У подальшому до договору факторингу від 05.08.2020 року № №05/0820-01уклали додаткову угоду 30.12.2022 року №3, якою строк дії договору продовжено до 30.12.2024 року.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 26216,78 грн.

Також 10.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №10/07/25-Е. Перехід права вимоги до відповідача ОСОБА_1 зафіксований у витязі з Реєстру боржників під номером 8148.

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача станом на 21.09.2021 року становить 16554,14 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7370,50 грн., за процентами 9183,64 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який сформований ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача станом на 17.11.2021 року становить 26216,78 грн, з них 7370,50 грн. тіло кредиту, 18846,28 грн. проценти.

ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» додаткових нарахувань не проводили.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до ст.3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що договір кредитної лінії, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію за паспортними даними, ідентифікаційним кодом, номером мобільного телефону, погодилась на запропоновані умови кредитування і скористалася кредитом, який був перерахований на імітовану на її ім`я платіжну картку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з п.2.1.1.5 кредитного договору Кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.

Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості за договором кредитної лінії №972508596 від 16.07.2021 року, долучивши такі докази:

- договір факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, додаткові угоди до нього, акт звірки, протокол узгодження, реєстр прав вимоги до якого за порядковим номером 2504 включена ОСОБА_1 із сумою заборгованості 16554,14 грн;

- договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, додаткову угоду до нього, протокол узгодження, платіжна інструкція, реєстр прав вимоги до якого за порядковим номером 14254 включена ОСОБА_1 із сумою заборгованості 26216,78 грн;

- договір факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025, акт прийому-передачі реєстру боржників, платіжні інструкції, витяг з реєстру боржників до якого за порядковим номером 8148 включена ОСОБА_1 із сумою заборгованості 26216,78 грн.

Відповідач не надала суду доказів сплати заборгованості тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, позовні вимоги є підставними.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до наданих розрахунків за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором кредитної лінії в загальному розмірі 26216,78 грн. (7370,50 грн. тіло, 18846,28 грн. відсотки).

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 7370,50 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 18846,28 грн.

В силу ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.1, 4 ст.1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Позивач довів суду правомірність нарахування процентів в межах погодженого строку кредитування п.1.7, п.1.12.1 (30 днів дисконтного періоду + 90 днів) в сумі 26216,78 грн.

Зі змісту заяви відповідача встановлено, що вона повністю визнає позовні вимоги.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями ст.142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.

До стягнення представник позивача також заявив 7000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладений між адвокатом АБ "Соломко та Партнери" та ТОВ «Фінансова Компанія "ЕЙС»; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025; додаткову угоду №25771237538 до Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року, протокол погодження вартості послуг від 20.08.2025.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Окрім положень цієї норми слід врахувати те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, незначну ціну позову, який є за своїм змістом типовим, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Тому, враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, проте беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про порядок і строк виконання рішення та надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно з ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи доводи відповідача, викладені нею у заяві про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданої заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 128, 137, 141, 142, 247, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, стст. 3, 6, 207, 263, 512-514, 526, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №972508596 від 16.07.2021 року у розмірі 26216 (двадцять шість тисяч двісті шістнадцять) грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції від 06.02.2026 року №36189, а саме 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №972508596 від 16.07.2021 року в розмірі 26216 (двадцять шість тисяч двісті шістнадцять) грн. 78 коп. на 3 (три) місяці після набрання рішенням законної сили, щомісячними платежами відповідно по 8738 (вісім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 93 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", адреса місця знаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 17.03.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона