Court ruling № 134850751, 11.03.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13770/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

10.03.2026 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи подане клопотання, слідчий вказує, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою заволодіння майном в особливо великих розмірах, повідомляв недостовірні відомості службовим особам ТОВ «ТАКТІКА», упевнивши їх про те, що грошові кошти, використані для ремонту та облаштування в суборендованому приміщенні стрілецького тиру, є частиною оплати орендних платежів на період дії домовленості щодо використання приміщення на 10 років з можливістю подальшої оренди чи викупу приміщення, що складає 250 000 доларів США, а у разі настання наслідків у виді розірвання договору підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_5 , при цьому останній не бажав повертати потерпілому грошові кошти.

Так, ОСОБА_5 , розуміючи, що потерпілим завершено ремонт приміщення, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок обману потерпілого, повідомляючи про намір дотримуватися домовленостей, що після сплати частини орендної плати у розмірі 250 000 доларів США у виді проведених ремонтних робіт, розірвав договірні відносини та продав приміщення третім особам, позбавив при цьому права потерпілого у використанні відремонтованого приміщення, тим самим заволодів його грошовими коштами у виді сплаченої наперед орендної плати, що за домовленістю є грошові кошти, витрачені на ремонт приміщення, які, на прохання повернути, ОСОБА_5 відмовив потерпілому, оскільки з самого початку не бажав цього.

Таким чином, ОСОБА_5 , шляхом обману, повідомляючи недостовірні відомості про мету здачі в оренду приміщення, заволодів грошовими коштами потерплого у виді частини орендних платежів, які за домовленістю між сторонами вкладені у здійсненні ремонту, та були сплачені як частина 10-річного терміну дії договору оренди, завдав шкоду потерпілому у виді орендних платежів, які за домовленістю ОСОБА_5 мав повернути потерпілому у разі розірвання договору, при цьому останній не бажав цього, чим завдав шкоду потерпілому в особливо великому розмірі на загальну суму 6 000 000 грн.

Крім того, внаслідок неправомірного безоплатного використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:438:0199, площею 0,3293 га, станом на 01.03.2026 ОСОБА_5 заволодів грошовими коштами територіальної громади міста Києва, в особі Київської міської ради (КМДА), у розмірі 18 139 000 гривень, що, згідно п. 4 примітки ст. 185 КК України, вважається особливо великим розміром.

09.03.2026 о 10 год. 17 хв. ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 615 КПК України.

09.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянину України, уродженцю м. Києва, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Слідчий вважає наявними ризики, які передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з метою їх запобігання наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи на необгрунтваність підозри, так як обставни, викладені у підозрі, являються цивільно-правовими відносинами, розмір шкоди недоведений, а щодо незаконного заволідння майном, то стаття, яка інкримінується була введена в дію у 2007 році, тоді як подія відбулася до вказаного часу. Також, адвокат зазначив, що ризики є формальними та надуманими. Окрім цього, сторона захисту вказала, що визначений розмір застави є непосильним для підозрюваного.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.

09.03.2026 о 10 год. 17 хв. ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 615 КПК України.

09.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянину України, уродженцю м. Київ, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.

З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту та погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, навіть в стороннього спостерігача не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджуються долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

- протоколами допиту представника потерпілого ОСОБА_7 , який повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 щодо вчинення останнім шахрайський дій відносно ТОВ «ТАКТІКА»;

- договором оренди № 01/06 нежитлового приміщення від 01.06.2021, на підставі якого ТОВ «ТАКТІКА» отримало в оренду частину громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами в літ. «Е» (виробнича будівля, «Е», загальна площа 1 046,8 кв.м.) площею 479,9 кв.м. в підвальному приміщенні за адресою: 03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397349380000;

- договором оренди № 01/04/2023 від 04.04.2023 між ТОВ «ЗАВОД «ЕКСПРЕС» та ФОП ОСОБА_5 , посвідчений 04.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , за умовами якого в оренду останньому передано нерухоме майно, яке знаходилось в оренді ТОВ «ТАКТІКА» на підставі Договору № 01/06 від 01.06.2021 та актом прийому-передачі приміщення за договором оренди № 01/04/2023 від 04.03.2023;

- договором суборенди № 1 від 04.04.2023 між ФОП ОСОБА_5 (Суборендодавець) та ТОВ «ТАКТІКА» (Суборендар), посвідчений 04.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про передачу в суборенду частини громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами в літ. «Е» (виробнича будівля, «Е», загальна площа 1 046,8 кв.м.) площею 479,9 кв.м. в підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397349380000;

- договором від 26.05.2025 про розірвання договору оренди № 01/04/2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстраційним № 1447 від 04.04.2023, між ТОВ «ЗАВОД «ЕКСПРЕС» та ФОП ОСОБА_5 про дострокове припинення (розірвання) договору з 26.05.2025 року (розірвання Договору здійснюється за ініціативою Орендаря), Орендар зобов`язується передати Орендодавцю орендоване приміщення згідно статті 7 Договору, сторони не мають жодних претензій одна до одної, які б випливали з Договору;

- договором купівлі - продажу нерухомого майна від 10.07.2025 між ТОВ «ЗАВОД «ЕКСПРЕС» та ОСОБА_9 про придбання у власність громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами в літ. «Д», літ. «Е» що знаходяться, за адресою: м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 10;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 05.03.2026, яка повідомила про обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 щодо вчинення останнім шахрайський дій відносно ТОВ «ТАКТІКА»;

- протоколами обшуків приміщень;

- висновком оціночно-земельної експертизи, проведеної експертами Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, від 06.03.2026 №СЕ26-52/7, відповідно до якого територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради (КМДА) спричинено збитки у розмірі 18 139 000 грн;

- протоколом затримання особи в порядку ст. 615 КПК України;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відтак, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурором доведено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , маючи родичів: колишню дружину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , синів ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на даний час перебувають за межами території України, може змінити відоме органу досудового розслідування місце фактичного проживання та виїхати за межі України до своїх родичів, про що свідчить неодноразові перетини кордонів України з моменту початку повномасштабного вторгнення рф, з 24.02.2022, де ОСОБА_5 неодноразово залишав територію України. Також, ОСОБА_5 , маючи знайомих на території м. Києва та Київської області, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може змінити відоме органу досудового розслідування місце фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ) та переховуватись.

Наряду з вказаним слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 будучи підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років з конфіскацією майна, може ухилятися від явки до органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин та відтермінувати покарання на невизначений строк.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Окрім цього, прокурор в судовому засіданні вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 може здійснити вплив на свідків, з метою зміни ними наданих показів. Незаконний вплив на свідків може полягати в тому, що підозрюваний під час досудового розслідування шляхом вмовляння, підкупу може схиляти свідків до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Крім того, підозрюваний, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколами допитів свідків, де зазначені анкетні дані, місце проживання та реєстрації, місця роботи свідків, може перешкодити досягненню мети досудового розслідування.

Разом з тим, до вказаного обгрунтвання слідчий суддя відноситься критично, враховуючи, що ризик жодним чином не висвітлено в світлі обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, проте все ж враховуючи стадію досудового розсілдування не можна стверджувати про його відсутність.

Так, обґрунтованість вказаного ризику відповідає позиції Європейського суду з захисту прав людини, який у справі «Летельє проти Франції» звертає увагу на актуальність реальної загрози чинення тиску на свідків на початкових стадіях досудового розслідування.

Разом з тим, ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПКУ).

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок, встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого, експертів та дослідження їх судом.

Разом з тим, прокурором у судовому засіданні доведено ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , вчинивши тяжкий корисливий злочин, у якому він обґрунтовано підозрюється, з метою уникнення кримінальної відповідальності за корупційний корисливий злочин, може продовжити свою злочинну діяльність, вчиняючи аналогічні злочини, зокрема, може самостійно або з використанням третіх осіб підробити офіційні документи або ж створити неіснуючі для побудови хибної версії подій.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

Слідчий суддя звертає увагу сторони обвинувачення, що саме по собі зазначення у клопотанні ризику у кримінальному у провадженні, не може переконати навіть стороннього спостерігача в його обґрунтованості, адже сторона обвинувачення зобов`язана довести існування такого ризику в світлі особи підозрюваного та в розрізі фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється останній, з наданням відповідних підтверджуючих даних.

Разом з тим, в світлі встановлених обставин особи підозрюваного та обставин, за яких було вчинене кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає вірогідність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, досить високим.

Слідчий суддя звертає увагу, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання підозрюваного під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.

Слідчий суддя приймає до уваги, під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767 свідчать про неможливість тримання підозрюваної під вартою.

За вказаних обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що, з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваним обов`язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 10 000 000 грн., з одночасним покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків з урахуванням вказаних обставин, оскільки розмір застави, який просить суд орган досудового розслідування, на думку суду є надмірним для підозрюваного та не свідчить, що при такому розмірі не буде досягнуто належного балансу між цілями досудового розслідування та правами підозрюваного, а тому з метою дотримання позицій Європейського суду з прав людини необхідно зменшити розмір застави, оскільки заявлений розмір слідством є обтяжливим.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 07 травня 2026 року.

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 10 000 000 (десяти мільйонів) гривень, поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду у вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває (м. Київ, Київська область), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та іншими свідками у кримінальному провадженні, коло яких має визначити прокурор та довести до відома під розпис підозрюваному;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 07 травня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_14