Court ruling № 134776909, 27.01.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 січня 2026 року Справа № 160/1517/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути з Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2023 року по 31 серпня 2023 року у сумі 61 378,72 грн (шістдесят одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) 72 копійки.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Одночасно із поданою до суду позовною заявою, позивачем заявлено про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що грошове забезпечення на виконання рішення суду від 22.11.2024 у справі №160/25466/24 було нараховано та виплачено лише 13.12.2025. З первинною позовною заявою позивач звернувся до суду 09.01.2026, тобто в межах місячного строку, визначеного статтею 122 КАС України, проте, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №160/532/26 позовну заяву було повернуто позивачеві через недоліки ордеру на представництво інтересів позивача. Копію вказаної ухвали позивач отримав 14.01.2026. Усунувши виявлені недоліки, позивач повторно звернувся до суду з цим позовом 15.01.2026. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №160/882/26 позовну заяву знову було повернуто позивачеві у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог. Копію зазначеної ухвали позивач отримав 21.01.2026. Усунувши недоліки, зазначені в ухвалі суду, позивач 22.01.2026 без зайвих зволікань реалізував своє право на повторне звернення до суду з цим позовом. З огляду на викладене, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Так, згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому абз.1 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом приписів п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

При цьому, як слідує з аналізу наведених вище приписів ст.122 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами, водночас, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Разом з тим, у зазначених вище положеннях частини п`ятої ст.122 КАС України відсутні норми, які б встановлювали строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, частиною 1 статті 233 КЗпП України (тут і далі - в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, який набрав чинності з 19 липня 2022 року) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Водночас, частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як слідує з позовної заяви, предметом спору у цій справі є нарахування та виплата позивачеві відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2022р. у справі №755/12623/19) за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Як зазначалося вище, частиною 1 статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У Рішенні від 22.02.2012р. у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом з тим, як зазначалось вище, ч.5 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини пов`язані зі звільненням позивача саме з публічної служби, то до спірних правовідносин підлягають застосування саме положення ч.5 ст.122 КАС України, оскільки такі положення є спеціальними по відношенню до ч.1 ст.233 КЗпП України.

Таким чином, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, до спірних правовідносин має бути застосований спеціальний процесуальний строк, встановлений ч.5 ст.122 КАС України для спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби, який обчислюється з дня проведення зі звільненим працівником остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №320/2675/21.

Ураховуючи викладене, обмеження права особи на звернення до суду з адміністративним позовом щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на застосуванні статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 (адміністративне провадження № К/9901/14941/20).

Так, у зв`язку із вищенаведеним судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 (адміністративне провадження № К/9901/14941/20) відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

Враховуючи, що у даному випадку остаточний розрахунок з позивачем проведено 13.12.2025, про що безпосередньо вказано самим позивачем у позовній заяві та підтверджується доданими до неї доказами, при цьому з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 22.01.2026р., що підтверджується відомостями з підсистеми "Електронний суд", позивачем фактично пропущено встановлений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду з такими вимогами, який сплинув 13.01.2026 року.

Разом з цим судом встановлено, що первинно позивач звернувся з такою позовною заявою до суду 09.01.2026 року, тобто у межах встановленого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку звернення до суду з такими позовними вимогами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі №160/532/26 первинно подану ОСОБА_1 позовну заяву було повернуто позивачеві.

Копію вказаної ухвали позивач отримав 14.01.2026.

Усунувши виявлені недоліки, позивач повторно звернувся до суду з цим позовом 15.01.2026.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №160/882/26 позовну заяву знову було повернуто позивачеві

Копію зазначеної ухвали позивач отримав 21.01.2026.

Усунувши недоліки, зазначені в цій ухвалі суду, позивач 22.01.2026 втретє звернувся до суду з цим позовом.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 розглядалася подібна юридична ситуація щодо повторного звернення з апеляційною скаргою після її повернення, внаслідок чого Верховним Судом сформовано наступні висновки, які мають загальний характер стосовно повторного звернення до суду, а тому можуть бути застосовані і до обставин цієї справи.

Так, у вказані постанові Верховним Судом зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд констатує наявність правових підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду, оскільки: 1) первісне звернення до суду відбулося в межах строку звернення до суду; 2) повторне звернення до суду відбулося без невиправданих затримок і зволікань; 3) позивач продемонстрував добросовісне ставлення до своїх процесуальних обов`язків, своєчасно виправивши недоліки, які стали підставою для повернення первинної позовної заяви; 4) відповідні обставини підтверджені належним чином.

Отже, заява позивача про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно з приписами згідно з приписами частин 1, 2 статті 257, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позовній заяві позивачем висловлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, вирішуючи яке, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин - є адміністративною справою незначної складності (малозначною справою).

Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що ця справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є її швидке вирішення, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі також відсутні.

Також суд зазначає, що частиною четвертою статті 9 КАС України визначено обов`язок суду вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою виконання обов`язку, покладеного на суд частиною четвертою статті 9 КАС України, щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача додаткові докази у справі.

Керуючись статтями 9, 72, 171, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/1517/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задовольнити.

Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань №11.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Туровою О.М.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Витребувати у Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154):

- довідку про розмір середньомісячного та розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- довідку про розмір всіх належних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сум, нарахованих і виплачених на день її звільнення, із зазначенням їх складових;

- довідку про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 в адміністративній справі №160/25466/24.

Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов`язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи

Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надання заперечень на відповідь на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Інформацію щодо цієї адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.

Суддя О.М. Турова