Decision № 134583913, 05.03.2026, Cherkasy District Administrative Court

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року справа № 580/13196/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , законна представниця) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивачка) подала позов до Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі ЦПМЦ ДМС, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у видачі мені, ОСОБА_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від. 26.06.1992 № 2503-XII;

- зобов`язати Центрально- південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби оформити та видати мені, ОСОБА_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

В обґрунтування позовних вимог законна представниця зазначила, що разом з позивачем звернулись до Маньківського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, однак відповідач з порушенням чинного законодавства та міжнародних правових норм відмовив в оформленні та видачі такого паспорта.

Ухвалою від 02 грудня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , у якій встановив законній представниці десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши в ній відповідача (відповідачів) та зміст позовних вимог до нього (них). У мотивувальній частині ухвали суддя зазначив, що представниця позивачки зазначає відповідачем Центрально-Південне міжрегіонального управління Державної міграційної служби, та додає до позову листа Маньківського сектору Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, у якому зазначено про відсутність підстав для видачі позивачці паспорта у формі книжечки. Крім того, в ухвалі суддя вказав, що згідно з пунктами 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Відповідно до частини 1 статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій. Згідно з частиною 3 вказаної статті здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Отже, в адміністративному судочинстві однією із сторін може бути суб`єкт владних повноважень (зокрема, без статусу юридичної особи).

15.12.2025 законна представниця позивачки подала до суду заяву, до якої додала перелік документів, поданих до заяви про оформлення паспорта у формі книжечки та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 580/1704/24.

Ухвалою від 05 січня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.01.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що звернення ОСОБА_2 та позивача від 13.11.2025 не відповідає вимогам додатку 1 до Порядку № 456 та до нього не додано повного переліку документів, передбаченого пунктом 1 розділу III Порядку № 456, у зв`язку із чим не створює правових підстав для Монастирищенського сектору із оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року та не може бути розглянуте Монастирищенським сектором як заява про надання адміністративної послуги в розумінні Закону № 5203-VI, Положення № 2503-XII або Порядку № 456, а тому розглянуте в порядку Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР).

Крім того звернула увагу, що Монастирищенський сектор є територіальним підрозділом ЦПМУ ДМС, натомість позивачка просить зобов`язати відповідача вчинити дії, що належать до повноважень територіального підрозділу ЦПМУ ДМС. Відтак, спосіб викладення позовних вимог не узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КАС України, тобто не містить вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо відповідача. З будь яких питань ОСОБА_2 та позивач до ЦПМУ ДМС не звертались, однак у позовній заяві позивач зазначає відповідачем ЦПМУ ДМС, проте не зазначає, якими конкретно діями чи рішеннями порушено права та законні інтереси позивача, та в чому полягала бездіяльність ЦПМУ ДМС по відношенню до позивача.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 13.11.2025 неповнолітня позивачка із законною представницею звернулись до Монастирищенського сектору Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року.

До заяви додали: копію свідоцтва про народження, дві фотокартки 3,5х4,5 см.

Монастирищенський сектор Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби надав відповідь від 18.11.2025 № 7125-157/7125.1-25, в якій зазначив про відсутність законних підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

Відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки позивачка та її законна представниця вважають протиправними, а тому звернулись до суду з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 6 Європейської Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, що відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (далі Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Отже, у разі відсутності в особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

На час спірних правовідносин відносини щодо видачі паспорту у формі книжечки регулює чинне Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі Положення № 2503-XII).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 зазначеного Положення бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Відповідно до пункту 13 Положення № 2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках документи, що підтверджують громадянство України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Порядок № 456).

Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу І паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України.

Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Аналіз вказаних положень Тимчасового порядку № 456 вказує на те, що оформлення і видачу паспортів громадянина України здійснюють саме територіальні підрозділи Державної міграційної служби України.

Відповідно до Положення про ЦПМУ ДМС, затвердженого наказом ДМС 05.09.2023 № 200 (в редакції наказу ДМС від 16.09.2024 № 239), ЦПМУ ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи ЦПМУ ДМС, у тому числі ті, що є територіальними підрозділами ДМС (пункт 7 Положення № 200).

Територіальні підрозділи ДМС, які є в структурі ЦПМУ є структурними підрозділами ЦПМУ ДМС (пункт 8 Положення № 200).

Таким чином, Монастирищенський сектор є територіальним підрозділом ЦПМУ ДМС, який є суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України.

Суд встановив, що заяву про оформлення і видачу паспорта громадянина України позивачка та її законна представниця подали саме до Монастирищенського сектору ЦПМУ ДМС. Натомість у позові позивачка та її законна представниця не визначили Монастирищенський сектор ЦПМУ ДМС як відповідача у справі. У свою чергу вимоги позивачки та її законної представниці у спірних правовідносинах до ЦПМУ ДМС суперечать приписам Тимчасового порядку № 456, оскільки оформлення і видачу паспорта громадянина України у спірних правовідносинах здійснює Монастирищенський сектор ЦПМУ ДМС.

Суд врахував, що відповідно до вимог КАС України визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України, ураховуючи завдання адміністративного судочинства, має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Таким чином, без згоди позивача суд не може замінити первісного відповідача належним відповідачем, у зв`язку із чим процесуальним наслідком пред`явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.

Суд зауважує, що ця норма ст. 48 КАС України застосовується у поєднанні з визначеними статтею 9 цього Кодексу правилами та умовами змагальності та диспозитивності у адміністративному судочинстві, які, зокрема, передбачають, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Варто зазначити, що в ухвалі від 02 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без руху суддя Черкаського окружного адміністративного суду повідомив законній представниці про вищенаведені обставини, натомість законна представниця подала до суду заяву, до якої додала рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 580/1704/24 та просила його врахувати.

Тобто законна представниця позивачки не врахувала пропозицію зазначити належного відповідача.

Суд зазначає, що ЦПМУ ДМС в спірних правовідносинах, на переконання суду, не порушив права позивачки, про захист якого вона просить.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги законної представниці, звільненої від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивачка ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 23.11.2009, ІНФОРМАЦІЯ_2 );

2) законна представниця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 19.07.2021, ІНФОРМАЦІЯ_3 );

3) відповідач Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (25015, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, м. Кропивницький, вул. Олексія Єгорова, 25, а, код ЄДРПОУ 45200774).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 05.03.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК