Decision № 134530342, 03.03.2026, Olevsk District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 287/2296/25

провадження 2/287/663/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирськоїобласті у складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участі секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Шевчука Р.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому засіданні у залі суду у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Шевчук Руслан Віталійович, до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Шевчук Руслан Віталійович, до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

На обґрунтування позову представник позивача зазначає, що з липня 2005 року позивач та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання позивач та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільні права та обов`язки. Вони жили в гармонії, почутті любові та поваги один до одного, користувались правами та виконували взаємні обов`язки, притаманні родині. Також подружжя, яке проживало без реєстрації шлюбу, відвідували разом родинні свята, їздили на відпочинок та всіляко підтримували один одного морально та матеріально. За час проживання як сім`ї дітей у них не народилося. У шлюбі з іншими особами не перебували. У березні 2022 року ОСОБА_3 мобілізували до лав Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час захисту Батьківщини. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 офіційно не був зареєстрований, хоча вони планували одружитися. Вищеперелічене підтверджує факт спільного проживання та наявність сімейних стосунків між позивачкою та ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 у позивача виникла необхідність в оформленні одноразової соціальної допомоги, право на яку мають члени родини загиблого. Для належного звернення до уповноваженого органу (районного ТЦК та СП) Міністерства Оборони України із заявою на отримання соціальної виплати у зв`язку з загибеллю цивільного чоловіка ОСОБА_3 їй необхідно у судовому порядку встановити факт проживання разом однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і такий факт не може бути встановлений у позасудовому порядку. Оскільки встановлення цього юридичного факту стосується також законних прав та інтересів відповідача (сина ОСОБА_2 ), який претендує на отримання частки однієї і тієї ж одноразової грошової допомоги, між останнім та позивачем наявний спір про право, тому вимога про встановлення юридичного факту за обставин даної справи не може розглядатися в порядку окремого провадження.

У зв`язку із вищевикладеним позивач звернулася до суду із цим позовом та просить встановити факт, що вона та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік і дружина (подружжя) без реєстрації шлюбу з липня 2005 року до дати загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано для розгляду судді Нижнику Г.П.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

19.11.2025 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, проте на адресу суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час та місце його проведення. Клопотань чи заяв з приводу своєї неявки суду не надіслав. Разом з тим, 24.02.2026 від представника третьої особи Міністерства оборони України Панасюка В.М. за допомогою підсистеми "Електронний суд" до суду надійшли письмові пояснення в яких вказано, що позивач звернулась до суду у порядку позовного провадження та хоче встановити факт, який згідно законодавства встановлюється в порядку окремого провадження. Встановлення в такій ситуації факту, що має юридичне значення, як констатація певної обставини об`єктивної дійсності саме по собі не здатне забезпечити захист або поновлення суб`єктивного права особи у позовному провадженні, у зв`язку з чим не відповідає завданням цивільного судочинства та являється підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові заяви сторін, заслухавши пояснення позивача та свідків, доходить наступного висновку.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта останньої № НОМЕР_1 та витягом з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця її проживання (а.с. 10-12).

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.10.2022 підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у віці 43 роки ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, Дніпропетровської області (а.с.14).

Згідно зі копії повідомлення про смерть № 2034 від 06.10.2023, ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщено ОСОБА_1 про те, що її чоловік солдат ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок отриманих поранень під час обстрілу зі сторони противника збройних сил рф в районі н.п. Одрадівка, Донецької області захищаючи волю та незалежність України (а.с. 20).

Згідно з копії лікарського свідоцтва про смерть № 725 від 06.10.2022, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21-22).

З довідки Ємільчинської селищної ради Житомирської області № 3097 від 11.10.2022 встановлено, що ОСОБА_1 , згідно запису в господарській книзі за № 16 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Проживала разом та вела спільне господарство з ОСОБА_3 , 1979 р.н. (без реєстрації) та батьком ОСОБА_4 , 1958 р.н. (а.с. 15).

Рішенням Ягодинськго районного суду Київської області від 03.06.2005 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірваний (справа № 2-646/05) (а.с. 53).

До позовної заяви позивачем надано копії фотознімків, де зображені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 27, 28).

Відповідач ОСОБА_2 (син ОСОБА_3 ) відзив на позов до суду не надіслав, пояснень суду по суті позову не надав.

У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Свідок повідомила, що позивача та покійного ОСОБА_7 знає тривалий час, оскільки вони підтримували дружні стосунки та часто відвідували одне одного. За її словами, позивач та ОСОБА_3 спільно проживали майже двадцяти років.

Свідок зазначила, що за період їхнього спільного проживання вони разом здійснювали поїздки з метою придбання худоби, вели спільне господарство, спільно відзначали родинні та особисті свята. Позивач традиційно організовувала святкування дня народження ОСОБА_7 , готувала святковий стіл. У селі їх сприймали як подружжя. На святкування дня народження свідка позивач та покійний завжди приходили разом. За життя вони жартома зазначали, що офіційна реєстрація шлюбу їм не потрібна, оскільки мають однакові прізвища.

Також у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_8 , яка повідомила, що знала покійного ОСОБА_7 тривалий час, оскільки проживали в одному населеному пункті. За її словами, після розірвання першого шлюбу ОСОБА_3 приблизно у 2004 році повернувся до села, а з 2005 чи 2006 року почав спільно проживати з позивачкою ОСОБА_9 . Точної дати свідок не пам`ятає.

Свідок пояснила, що фактично сприяла їхньому зближенню, після чого вони почали проживати однією сім`єю. Після початку спільного проживання відбулося родинне зібрання за участю батьків, на якому була присутня і вона. З того часу позивач та ОСОБА_3 постійно проживали разом, вели спільне господарство, утримували худобу (корову, свиней), мали спільний побут.

Свідок неодноразово відвідувала їх за місцем проживання. За її словами, покійний ОСОБА_3 називав позивачку своєю дружиною, а сусіди та знайомі сприймали їх як чоловіка та дружину. Таке ж сприйняття було й у членів територіальної громади.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до положень ст.1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

За змістом статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з по господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 № 5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України та п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження №61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Основним у питанні встановлення факту спільного проживання однією сім`єю слід виділити те, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. При цьому, обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У статті 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Ураховуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінку яким надано судом, суд доходить твердого переконання, що стороною позивача доведено факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї, зокрема того, що позивачка постійно з 2005 року спільно проживала з останнім, вони мали спільний бюджет, харчування, спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто мали місце її реальні сімейні відносини з ОСОБА_3 . Суд встановив, що відносини між цими особами мали характер спільного безперервного проживання, тобто мали ознаки фактичного шлюбу.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи показання свідків, які кожен окремо підтвердили факт проживання позивачки із 2005 року із військовослужбовцем ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час несення служби у лавах Збройних Сил України як чоловіка і жінки, їхній намір укласти шлюб, спільне ведення господарства, вирішення побутових питань тощо, суд доходить висновку про доведеність факту проживання позивачки ОСОБА_1 однією сім`єю з останнім, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу у період з липня 2005 року до дати його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат не вирішувалося судом, оскільки позивач їх прохала залишити за собою.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 82, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Шевчук Руслан Віталійович, до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та дружини (подружжя) без реєстрації шлюбу з липня 2005 року до дати загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ID-картка НОМЕР_1 видана 01.02.2017 органом 1818, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Міністерство оборони України, юридична адреса: Київська область, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022.

Суддя: Г. П. Нижник