№ 134525049, 03.03.2026, Obukhiv District Court of Kyiv Oblast

Справа № 372/957/26

3-261/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 березня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участі секретаря Денисенко Ю.С.,

за участю прокурора Малишенка Д.О.,

правопорушника ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу та зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючу, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

19.02.2026 до Обухівського районного суду Київської області з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов адміністративна справа щодо ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, судом встановлено таке: ОСОБА_1 , обіймаючи по 15.08.2024 посаду головного спеціаліста відділу соціальної підтримки внутрішньо-переміщених осіб управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, будучи державним службовцем 9 рангу категорії «В», являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону №1700-VII та приміткою до ст. 1726 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII, несвоєчасно 19.09.2024, без поважних причин, подала декларацію при звільнені особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період (з 01.01.2024 по 15.08.2024) неохоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.

Зазначені обставини підтверджується: протоколом №4419 від 11.02.2026 про адміністративні правопорушення; роздруківками поданих ОСОБА_1 декларацій; копією пояснення ОСОБА_1 ; копією закордонного паспорту ОСОБА_1 ; копією наказу від 14.03.2023 №30-К; копією наказу від 14.08.2024 №50-К, копією присяги Губи С.В., копією особової картки ОСОБА_1 , копією посадової інструкції та іншими матеріалами справи.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину визнала в повному обсязі.

Прокурор, підтримавши обставини, викладені в протоколі, просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та притягнути її до відповідальності у виді штрафу у межах визначених санкцією вказаної статті.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені докази у їх сукупності і взаємозв`язку, вважає підтвердженою винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII, тобто у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Так, відповідно до частини першої статті 172-6 КУпАП, передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Склад вказаного адміністративного правопорушення, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності),

Виходячи із диспозиції частини першої статті 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.

Відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон №1700-VII) правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до пп. «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, є суб`єктами на яких поширюється дія цього Закону.

Абзацом 1 частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Тобто у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію при звільненні за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, упродовж часу з 00:00 год. 16.08.2024 (наступний день після звільнення) по 23:59 год. 14.09.2024.

15.09.2024 в 00:00 год. ОСОБА_1 порушила порядок, передбачений абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII.

Отже, ОСОБА_1 , будучи звільненою 15.08.2024 з займаної посади та припинивши державну службу, мала подати декларацію суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 16.08.2024 по 15.09.2024.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), декларацію при звільнені за період, неохоплений попередньо поданими деклараціями, ОСОБА_1 подала лише 19.09.2024 о 13 год. 5 8 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 статті 45 Закону №1700-VII (щороку) не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Тобто ОСОБА_1 будучи звільненою у 2024 році, зобов`язана була подати до 15.09.2024 включно декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення.

15.09.2024 в 00:00 год. ОСОБА_1 порушила порядок, передбачений абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII.

Проте, як убачається із долучених до протоколу матеріалів, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію після звільнення за 2024 рік ОСОБА_1 подала лише 19.09.2024 о 13 год. 58 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин, декларацію при звільненні за період, неохоплений попередньо поданими деклараціями ОСОБА_1 подала лише 19.09.2024 о 13 год. 58 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин, допустивши порушення порядку, передбаченого статтею 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та пп. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VI.

Під час розгляду справи судом, ОСОБА_1 не надала суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску нею строку, встановленого чинним законодавством України для подання щорічної декларації та декларацію при звільненні.

Відтак, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем несвоєчасно 19.09.2024, без поважних причин подала декларацію при звільненні за період, неохоплений попередньо поданими деклараціями, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172- 6 КУпАП.

Згідно із статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу, у межах визначених санкцією частини першої статті 172-6 КУпАП.

На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 172-6, 276279, 280, 283-285, 289 КУпАП, суд-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та призначити їй стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Реквізити для сплати штрафу: Одержувач: Обух. УК/м.Обухів/21081100, ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.), рахунок отримувача: UA898999980313020106000010449, ККДБ: 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Державної судової адміністрації України на рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106) судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Строк пред`явлення до виконання постанови 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя О.Б. Тиханський