Court ruling № 134485403, 26.02.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/6199/26

Провадження № 1-кс/127/2557/26

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

підозрюваної: ОСОБА_4 , її захисника: адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Літинські Хутори, Вінницького району Вінницької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_6 25.02.2026 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивовано тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025020000000174 від 17.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В межах даного кримінального провадження 24.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди та одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна та під загрозою суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрювана можливо діяла у співучасті з іншими особами, у тому числі не встановлено місце перебування інших осіб, а тому перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу підозрюваний може незаконно впливати на свідків, інших причетних осіб, тобто наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, застосування жодного іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.

Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання, посилаючись на необгрунтованість повідомленої підозри, відсутності ризиків та безпіставним розміром застави, зазначеним слідчим у клопотанні.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №42025020000000174, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваної та її захисника, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025020000000174 від 17.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2961) визначено основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Відповідно до ст. 1 Закону інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно ст. 3 основними завданнями законодавства України з питань реабілітації осіб з інвалідністю є: створення умов для усунення обмежень повсякденного функціонування осіб з інвалідністю, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності; визначення основних завдань системи реабілітації осіб з інвалідністю, видів і форм реабілітаційних заходів.

Крім того, відповідно до ст. 7 цього Закону залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Відповідно до «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 (далі Положення) встановлено, що з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи а також Центром оцінювання функціонального стану осіб. Крім того, проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я.

Згідно п. 9 Положення експертні команди, окрім іншого: формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; встановлюють ступінь втрати професійної працездатності; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку та ін.

Таким чином, встановлення інвалідності, як процес медичного констатування та юридичного закріплення наявності втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист, передбачає проходження пацієнтом низки процедурних етапів зазначених вище.

Названі етапи є логічно послідовними та взаємодоповнюючими, а кожен із суб`єктів, який має безпосередній стосунок до їх реалізації, виконує та здійснює контроль (керує) за певною ділянкою роботи, наслідком якої є створення конкретного медичного документа (групи документів), який має юридичне значення та створює передумови для проходження наступного етапу.

Так, завідувач травматологічного відділення КНП «Літинська центральна районна лікарня», лікар-ортопед-травматолог ОСОБА_8 , будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, ЗУ «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з лікарем-невропатологом КНП «Літинська центральна районна лікарня» ОСОБА_4 отримав від громадянина ОСОБА_9 , неправомірну вигоду за вирішення питання встановлення групи інвалідності за наступних обставин.

Так, в вересні 2025 року, ОСОБА_9 звернувся за медичною допомогою до ОСОБА_8 , який в ході консультації повідомив останньому, що в сукупності з іншими діагнозами у нього є підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності, та за неправомірну вигоду зможе допомогти у її оформленні. За вказані дії, ОСОБА_8 вказав, що йому необхідно буде надати неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США для встановлення ІІІ групи інвалідності, терміном 1 рік з можливістю подальшого продовження.

Вважаючи дії ОСОБА_8 по висловленню вимоги про необхідність надання неправомірної вигоди кримінально-протиправними, ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення та був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.

В подальшому, 28.10.2025 ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в ході особистої зустрічі з ОСОБА_9 повідомив, що йому потрібно буде пройти фіктивне стаціонарне лікування у неврологічному відділенні КНП «Літинстка ЦРЛ», а саме лікаря-невропатолога ОСОБА_4 .

Після цього, 07.11.2025, ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_8 , прийшов до лікаря-невропатолога ОСОБА_4 , яка зробила йому направлення на «фіктивну» госпіталізацію. Крім того, в невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.11.2025 ОСОБА_4 склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_9 прав у сфері охорони здоров`я та соціального забезпечення «медичну карту стаціонарного хворого», в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у відділенні КНП «Літинська ЦРЛ» терміном 10 днів, а також проведені обстеження.

Далі, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , що всі документи готові, і йому потрібно лише чекати дати призначення комісії щодо встановлення групи інвалідності.

Після цього, 22.02.2026 в денний період часу, ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході особистої зустрічі, одержав від ОСОБА_9 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, шляхом передачі з рук у руки неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за вирішення питання встановлення ІІІ групи інвалідності, терміном 1 рік.

Крім того, завідувач травматологічного відділення КНП «Літинська центральна районна лікарня», лікар-ортопед-травматолог ОСОБА_8 , будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, ЗУ «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з лікарем-невропатологом КНП «Літинська центральна районна лікарня» ОСОБА_4 , та іншими невстановленими особами, отримав від громадянина ОСОБА_9 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням, щодо встановлення групи інвалідності за наступних обставин.

Так, в вересні 2025 року, ОСОБА_9 звернувся за медичною допомогою до лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_8 , який в ході консультації повідомив останньому, що в сукупності з іншими діагнозами у нього є підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності, та за неправомірну вигоду зможе вплинути в його інтересах на відповідних службових осіб, а саме членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі ЕКОПФО) для встановлення групи інвалідності. За вказані дії, ОСОБА_8 вказав, що йому необхідно буде надати неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США для встановлення ІІІ групи інвалідності, терміном 1 рік з можливістю подальшого продовження.

Вважаючи дії ОСОБА_8 щодо вимоги надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кримінально-протиправними, ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення, був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.

В подальшому, 28.10.2025 ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в ході особистої зустрічі з ОСОБА_9 повідомив, що йому потрібно буде пройти фіктивне стаціонарне лікування у неврологічному відділенні КНП «Літинстка ЦРЛ», а саме лікаря-невропатолога ОСОБА_4 .

Після цього, 07.11.2025, ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_8 , прийшов до лікаря-невропатолога ОСОБА_4 , яка зробила йому направлення на «фіктивну» госпіталізацію. Крім того, в невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.11.2025 ОСОБА_4 склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_9 прав у сфері охорони здоров`я та соціального забезпечення «медичну карту стаціонарного хворого», в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у відділенні КНП «Літинська ЦРЛ» терміном 10 днів, а також проведені обстеження.

Після цього, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , що всі документи готові, і йому потрібно лише чекати дати призначення комісії щодо встановлення групи інвалідності.

В подальшому, 22.02.2026 в денний період часу, ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході особистої зустрічі, одержав від ОСОБА_9 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, шляхом передачі з рук у руки неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для встановлення ОСОБА_9 ІІІ групи інвалідності терміном 1 рік.

24 лютого 2026 року о 19:07 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

24 лютого 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди;

- ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої вигоди;

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025020000000174 від 17.10.2025; протоколу допиту свідка; матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.02.2026; повідомлення про підозру від 24.02.2026, інших матеріалів кримінального правопорушення та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України обґрунтована.

У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, раніше не судима.

На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжких злочинів (ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України), за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та від трьох до восьми років відповідно.

Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрювана ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд також враховує вік та стан здоров`я підозрюваної та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.

Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК)

Слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили визначити підозрюваній заставу у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Однак, в чому полягає виключність випадку для визначення ОСОБА_4 застави в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб клопотання не містить, та таких мотивів не наведено прокурором в судовому засіданні.

В клопотанні слідчим та в судовому засіданні прокурором зазначено про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корупційного злочину, при цьому сума отриманої неправомірної вигоди становила 3000 доларів США, що еквівалентно станом на момент вчинення кримінального правопорушення 129810 гривень, що свідчить про наявність у неї фінансових можливостей, а тому слід визначити йому розмір застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час, на думку слідчого судді, фінансовий стан підозрюваної не є виключним випадком, в розумінні статті 182 КПК України, а тому посилання прокурора, в цій частині, є безпідставними.

Разом з тим, за наслідком події даних кримінальних правопорушень поряд з ОСОБА_4 , в межах даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень також ОСОБА_8 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2026 по справі №127/6195/26 застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто з 24.02.2026 по 24.04.2026 року з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн.

Цією ж ухвалою, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_8 , наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи позицію суду щодо розміру застави відносно іншого підозрюваного, обставини вчинених кримінальних правопорушень, особу підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 19:07 год. 24 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 24 квітня 2026 року.

Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись за межі населеного пункту, де вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматись від спілкування з особами, які являються свідками, у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на неї обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя