Court ruling № 134458601, 02.03.2026, Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipro City (until 25.04.2025 - Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipropetrovsk City)

Справа № 199/12501/25

(2/199/1045/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Кріпаченко М.Д.,

за участю: представника позивача Ганжа М.Г.,

представника відповідача Приступко С.Д.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра перебуває вищевказана цивільна справа, яка була призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання останній раз на 02 березня 2026 року, в ході якого представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі в частині позовних вимог за період з січня 2022 року по березень 2023 року. Клопотання мотивоване тим, що в провадженні суду вже перебувала аналогічна цивільна справа з вирішення аналогічного спору між тими ж сторонами №199/5811/24, в якій КП «Теплоенерго» ДМР просило стягнути з ОСОБА_1 борг за договором про постачання теплової енергії №030371 від 12 листопада 2019 року, про який йдеться мова і у цій справі, за період з березня 2021 року по березень 2023 року. За наслідками розгляду по суті судом першої та апеляційної інстанції означеної справи у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі. За таких обставин, посилаючись, що при подання нового позову відбулась лише формальна зміна підстави позову (замість стягнення боргу за договором про постачання теплової енергії №030371 від 12 листопада 2019 року зазначається про стягнення боргу за договором приєднання) та збільшення періоду нарахування боргу і, відповідно, його розміру, представник відповідача просив його клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задовольнити. Аналогічне клопотання викладено у тексті відзиву сторони відповідача.

Представник позивача в підготовчому засіданні проти задоволення клопотання сторони відповідача заперечував, пославшись на нетотожність позовних заяв, зокрема відмінність підстав позову, доказової бази, а також на зміст постанови суду апеляційної інстанції по справі №199/5811/24.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.198, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести підготовче засідання для вирішення процесуального питання.

Вислухавши представників сторін, ознайомившись із матеріалами цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, як вказувалось вище, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра перебуває дана цивільна справа №199/12501/25 (провадження №2/199/1045/26) за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання. За змістом позову, з урахуванням на заяву позивача від 02 жовтня 2025 року, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги з теплопостачання та абонентське обслуговування за період з січня 2022 року по липень 2025 року, нарахування на підставі ст.625 ЦПК України, пеню. Зазначається, що правовідносини між сторонами регулюються договором приєднання внаслідок змін у законодавстві.

Також судом встановлено, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра перебувала цивільна справа №199/5811/24 за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Предметом спору за такою справою було стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості за теплопостачання за період з березня 2021 року по березень 2023 року, нарахувань на підставі ст.625 ЦК України та пені. При цьому, у позові сторона позивача послалась, що правовідносини сторін врегульовані укладеним між ними договором №030371 про постачання теплової енергії від 12 листопада 2019 року. За наслідками розгляду другої цивільної справи судом першої інстанції 04 грудня 2024 року ухвалено заочне рішення про часткове задоволенні позову відмовлено у стягненні боргу за пенею. В подальшому постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано, відмовлено у задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. При цьому у мотивувальній частині своєї постанови суд апеляційної інстанції послався на право позивача повторно звернутись до суду.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Нормою ст.200 ч.2 п.2 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно ст.255 ч.1 п.3 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Частиною 2 ст.255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до наведених положень ст.255 ЦПК України, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі». Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17). Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №753/11592/18, від 26 квітня 2022 року у справі №757/39474/19, від 05 жовтня 2023 року у справі №522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №404/6883/18, від 18 лютого 2026 року по справі №361/6928/21.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позов у даній цивільній справі та у справі №199/5811/24 хоча і мають одних і тих же сторін, однак відрізняються розміром пред`явлених позовних вимог, періодом нарахування боргу, а також, найголовніше, підставами позову договорами, на підставі яких, як вважає позивач, в нього виникло право на пред`явлення таких позовів і вимог до відповідача, враховуючи мотивування постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2025 року по справі №199/5811/24 щодо права на повторне звернення до суду, суд приходить до висновку що оскільки не всі три елементи позовних заяв у справах №199/12501/25 та №199/5811/24 повністю збігаються, то відсутні і підстави для задоволення заяви представника відповідача про закриття провадження у даній цивільній справі в повному обсязі чи частково. Твердження представника відповідача про формальну відмінність позовних заяв з метою створення позивачем підстав для повторного звернення до суду із даним позовом суд оцінює критично та не приймає як належну підставу для задоволення клопотання про закриття провадження у справі, оскільки цивільний процесуальний закон вимагає повної тотожності трьох елементів складу позовів (предмет, підстав, сторони), відмінність хоча б однієї із них унеможливлює оцінку судом позовів як тотожних та закриття провадження у справі і з огляду на наведені вище правові висновки Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.255, 256, 258, 260, 261, 353-355, 377 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог по цивільній справі №199/12501/25 (провадження №2/199/1045/26) за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 02 березня 2026 року.

Суддя А.М. Авраменко