Court ruling № 134438552, 26.02.2026, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 643/2898/25

Провадження № 2-адр/643/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Каратаєвої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду в м. Харкові заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними дій та скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

Ушаков В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою від 26.11.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі № 643/2898/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними дій та скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, в якій просив вирішити питання про повернення позивачеві помилково сплаченого судового збору в сумі 493,20 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 24.02.2025 позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 04077306 від 15.02.25.

Одним із додатків до позовної заяви «10_cd30ac17-6e8a-47c4-8840-a20d10026763.pdf» є «Квитанція №FEDQ-S62S-49KE» про сплату судових витрат на суму 493,20 грн. «101 3552401791;Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Московський районний суд м. Харкова».

Водночас, як вказує представник позивача, у ч. 4 ст. 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Визначальним у цій нормі є припис про те, що в разі незгоди та оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.

Отже, на переконання представника позивача, відповідно до положень ст. 287 КУпАП у поєднанні із ч. 4 ст. 288 цього Кодексу, в разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб`єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.

У справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення, у розумінні положень ст. 287, 288 КпАП, ст. 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору. КпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

На підтвердження вказаних доводів представник позивача також посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 13.12.2016 року (справа № 21-1410а16).

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (представництво інтересів якого здійснює Ушаков В.С.) до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - Дмитренко Г.О., про скасування постанови серії ББА № 066099 від 15.02.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

При зверненні до суду із вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 493,20 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору, у зв`язку із поданням позову через підсистему «Електронний суд»), що підтверджується копією квитанції № FEDQ-S62S-49KE від 23.02.2025.

Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 31.10.2025 постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності залишено без змін, а позовну заяву - без задоволення.

В подальшому представник позивача звернувся до суду із заявою від 04.11.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання щодо позовних вимоги в частині оскарження постанови серії ЕНА № 04077306 від 15.02.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121? КУпАП.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 13.11.2025 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Вказана ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Надалі представник позивача оскаржив рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 31.10.2025 в апеляційному порядку.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 витребувано із Салтівського районного суду міста Харкова справу № 643/2898/25, яку згідно супровідного від 21.11.2025 одержано судом апеляційної інстанції 24.11.2025.

Після передачі матеріалів справи № 643/2898/25 до Другого апеляційного адміністративного суду представник позивача 26.11.2025 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про повернення помилково сплаченого судового збору в сумі 493,20 грн. В обґрунтування заяви зазначалось, що позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справи, проте він помилково його сплатив.

Оскільки матеріали справи № 643/2898/25 (у повному обсязі в 3 томах) були передані до Другого апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скари, заява про ухвалення додаткового рішення не могла бути вирішена Салтівським районним судом міста Харкова.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 31.10.2025 - без змін.

Після повернення матеріалів справи до Салтівського районного суду міста Харкова, заява про ухвалення додаткового рішення була призначена до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 40 хв. 21.01.2026.

Крім того, представник позивача подав до суду заяву від 09.02.2026 про відвід судді

Замікули Б.С., доводи якої узагальнено зводились до незгоди із тривалим розглядом заяви про ухвалення додаткового рішення, що, на думку представника позивача, свідчить про упередженість судді при розгляді вказаної справи.

Ухвалою суду від 11.02.2026 заяву про відвід судді Замікули Б.С. визнано необґрунтованою та передано для її вирішення іншим суддею у порядку, встановленому положеннями ст. 31 КАС України.

Ухвалою суду від 12.02.2026 (у складі головуючого судді Мельникової І.Д.) відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Замікули Б.С. від розгляду справи № 643/2898/25.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для повернення сплаченого судового збору, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з чим суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, у якій зазначено наступне.

Положенням ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VІ).

За приписами ст. 1, 2 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Положення ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а ст. 5 цього Закону - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАП та іншими законами України.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається КУпАП та іншими законами України (ст. 246 КУпАП).

За ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Наведеним вище нормам ст. 288 КУпАП кореспондують положення п.п. 2 ч. 1 ст. 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також ст. 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

За Декретом Кабінету Міністрів України від 21.011993 № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого ст. 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24.09.2008 № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11.11.2011 набрав чинності Закон № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом № 3674-VI .

Прийняття Закону № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, ч. 2 ст. 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень ст. 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19.09.2013 № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону № 3674-VI).

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд України в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) зазначив таке: «У справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, статей 2-4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору. КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об`єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв`язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб`єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає.»

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Аналогічні висновки також викладені у постанов Верховного Суду від 21.10.2021 у справі

№ 344/12316/20.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо повернення сплаченого судового збору, оскільки при поданні позовної заяви у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір, що і було здійснено позивачем. За змістом ст. 139 КАС України, при відмові у задоволенні адміністративного позову судовий збір, сплачений позивачем, не повертається,

Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Керуючись ст. 248, 252, 256, 294-297 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо повернення судового збору в сумі 493,20 грн у справі № 643/2898/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними дій та скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА