Court ruling № 134437752, 25.02.2026, Fastiv City and District Court of Kyiv Oblast

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-з/381/6/26

381/1003/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 381/1003/26 (провадження № 2/381/1328/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, про звільнення від сплати аліментів та зобов`язання повернути безпідставно набуті кошти, -

встановив:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовомпро звільнення від сплати аліментів та зобов`язання повернути безпідставно набуті кошти.

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив суд зупинити виконавчі дії, які проводяться на підставі Постанови про відкриття провадження у ВП №6498798 від 30.03.2021 року щодо стягнення аліментів на виконання судового наказу.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивачем до суду подано позов про припинення стягнення аліментів. 22 березня 2021 року Фастівським міськрайонним судом Київської області було видано судовий наказ у справі №381/761/21 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2025 року (справа №381/1900/25) ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку заявника, зупинення виконавчих дій, які проводяться на підставі Постанови про відкриття провадження у ВП №6498798 від 30.03.2021 року щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на виконання вищезазначеного судового наказу, забезпечить уникнення неправомірних дій з боку ОСОБА_2 шляхом подальшого нецільового використання коштів.

Тому, для ефективного захисту прав та інтересів позивача та малолітньої дитини ОСОБА_4 , необхідним є забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є звільнення ОСОБА_1 від стягнення аліментів та зобов`язання ОСОБА_2 повернути безпідставно набуті кошти, отримані нею в період з 10.04.2025 року по березень 2026 року.

У той же час, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У даному випадку позивач завернувся з позовом з вимогою, серед іншого, про припинення стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

Обраний захід забезпечення позову про зупинення виконавчих дій, що проводяться на підставі судового наказу про стягнення аліментів є підміною рішення суду. Так у разі задоволення заяви про забезпечення позову, позивачем буде досягнуто мети майбутньої позовної заяви про припинення стягнення аліментів без вирішення спору по суті.

Безпідставними є твердження сторони позивача про те, що невжиття вказаних видів забезпечення позову ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову повинні забезпечувати виконання майбутнього рішення саме в тій справі, в якій вони застосовуються, а також ефективний захист та поновлення прав позивача, про захист та поновлення яких позивач звертається до суду саме в даній справі, а не будь-якій іншій.

Так, позивач не вказав, яким саме чином запропонований захід забезпечення позову у вигляді зупинення виконавчих дій, що проводяться на підставі судового наказу про стягнення аліментів гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді отриманих аліментів.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів сторони позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 381/1003/26 (провадження № 2/381/1328/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про звільнення від сплати аліментівта зобов`язання повернути безпідставно набуті кошти, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Осаулова Н.А.